01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
30.06.2011 № 10/79
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Вербицької О.В.
суддів: Андрієнка В.В.
Буравльова С.І.
при секретарі: Коваленко В.С.
за участю представників: позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 20/548 від 21.12.2010 року;
відповідача: ОСОБА_2. - представник за довіреністю № 106 від 11.03.2011 року;
Куриленко О.В. - генеральний директор, паспорт серія № НОМЕР_1;
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"
на рішення господарського суду міста Києва
від 21.04.2011 року (повний текст рішення підписаний - 27.04.2010 року)
у справі № 10/79 (суддя - Котков О.В.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Холдинг"
про стягнення 1 384,38 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 21.04.2011 року у справі № 10/79 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (далі - позивач, ВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь") до Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Холдинг" (далі - відповідач, ТОВ "МД Холдинг") про стягнення 1 384,38 грн. - у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2011 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10 год. 30 хв. 30.06.2011 року.
22.06.2011 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду ТОВ "МД Холдинг" подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач просить апеляційну скаргу ВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.
30.06.2011 року в судове засідання в апеляційній інстанції з'явились представники позивача та відповідача.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.12.2006 року між ВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (комітент) та ТОВ "МД Холдинг" (комісіонер) був укладений договір комісії № 1 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору комісіонер зобов'язується за комісійну винагороду від свого імені, за дорученням, в інтересах та за рахунок комітента укладати угоди щодо придбання основної сировини для виробництва, характеристики яких визначаються в додатках до договору, а комітент зобов'язується прийняти від комісіонера все отримане за угодою, відшкодувати витрати та сплатити комісійну винагороду за виконання комісійного доручення в порядку та на умовах, вказаних в договорі комісії.
Між сторонами договору було складено протокол розбіжностей до договору та протокол погодження розбіжностей, відповідно до яких, сторони погодили, викласти, зокрема п. 2.1.4 договору комісії в наступній редакції: "Відвантаження продукції здійснюється вантажовідправником в технічно та комерційно справному рухомому складі (напіввагони чи хопера) "Укрзалізниці", люкових (з не завареними люками) та зі справною розвантажною системою, очищений від вантажу, що перевозився раніше, відповідно до "ТУ навантаження та кріплення вантажів" до вантажопідйомності згідно з вимогами Статуту залізниць.
Згідно з п. 2.2.8 договору до обов'язків комітента відноситься в оперативному порядку письмово повідомляти комісіонера про будь-які розходження по прийому отриманої продукції і про будь-які невідповідності погоджених умов.
Пунктом 5.1 договору комісії встановлено, що у випадку невиконання комісіонером умов п. 2.1.4 договору, витрати комітента відшкодовуються комісіонером на підставі підтверджуючих документів залізниці, вантажоотримувача, калькуляцій понесених витрат комітента в претензійному порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору комісії за дорученнями № 1/1 та № 1/3 від 20.12.2007 року, комітенту був поставлений вапняк для флюсування (Ф-05), що підтверджується залізничними накладними №№ 47596279, 47596280, 47596281 та 47600654 від 24.12.2007 року та залізничними накладними №№ 47815937 та 47815936 від 11.01.2008 року.
Проте, як зазначає позивач, продукція була поставлена в вагонах із завареними люками, що підтверджується актами загальної форми № 20656 від 24.12.2007 року та № 16795 від 11.01.2008 року, що призвело до проведення додаткових робіт, пов'язаних з розвантаженням вантажу, внаслідок чого комітент поніс фінансові витрати, які, в свою чергу, виникли у зв'язку з недотриманням комісіонером п. 2.1.4 договору.
В свою чергу, на виконання умов п. 5.1 договору позивач надіслав відповідачу претензії № 20/315 та № 20/316 від 04.03.2008 року з вимогою відшкодування комісіонером додаткових витрат комітента пов'язаних з розвантаженням вантажу внаслідок поставлення йому продукції в вагонах з завареними люками.
10.04.2008 року комісіонер направив відповіді №№ МДХ 7/504 та МДХ 7/503 на претензії комітента, якими повідомив, що повністю відхиляє вимоги комітента про відшкодування витрат по розвантаженню комісіонером відповідних вагонів, оскільки комітентом не надано достатніх для його вимог матеріалів.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), є господарський договір.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.
У відповідності до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Стаття 22 ЦК України визначає поняття збитків. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За загальним принципом цивільного права, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Згідно з ч. 2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Зі змісту вищенаведених матеріально-правових норм вбачається, що збитки мають бути прямими та має існувати причинно-наслідковий зв'язок між діями боржника та збитками. При цьому кредитор не повинен доводити вину боржника у порушенні зобов'язання, однак на нього покладено обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником, розміру завданих збитків та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та завданими збитками.
Як зазначалось вище, відповідно до доручень № 1/1 та № 1/3 від 20.12.2007 року, комітент отримав продукцію за договором комісії № 1 від 05.12.2006 року, що підтверджується залізничними накладними №№ 47596279, 47596280, 47596281 та 47600654 від 24.12.2007 року та залізничними накладними №№ 47815937 та 47815936 від 11.01.2008 року, що не оспорюється сторонами.
З наявної відмітки начальника станції у залізничних накладних вбачається, що вантаж по вищевказаним накладним прибув на станцію Запоріжжя-Ліве у справному вагоні. При цьому, представниками комітента при отриманні продукції, письмових повідомлень до комісіонера про будь-які невідповідності погоджених умов договору не направлялось.
В свою чергу, п. 2.2.8 договору комісії на позивача було покладено обов'язок в оперативному порядку письмово повідомляти комісіонера про будь-які розходження по прийому отриманої продукції і про будь-які невідповідності погоджених умов.
Проаналізувавши вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що надіслані позивачем ТОВ "МД Холдинг", після спливу трьох місяців з моменту прийняття останнім продукції претензії, не є доказом оперативного письмового повідомлення.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
На думку апеляційної інстанції ВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" не доведено вимоги апеляційної скарги, отже, вона не підлягає задоволенню.
Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно з'ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення у справі, судовою колегією не встановлено.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи в господарському суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта у відповідності до ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-
Рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2011 року у справі № 10/79 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Холдинг" про стягнення 1 384,38 грн. - залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" - без задоволення.
Справу № 10/79 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Вербицька О.В.
Судді Андрієнко В.В.
Буравльов С.І.