01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
21.06.2011 № 51/368
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Жук Г.А.
суддів: Тарасенко К.В.
Яковлева М.Л.
при секретарі: Марченко Ю.І.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - дов. № 76/1 від 11.01.2011 року, ОСОБА_2. -дов. № 77/1 від 11.01.2011 року,
від відповідача: ОСОБА_3. - дов. б/н від 12.01.2011 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу № 2062 від 21.04.2011 року Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Синтез», на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2011 року
у справі № 51/368 (суддя - Пригунова А.Б.),
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оскар»
до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Синтез»
про стягнення 348 242,43 грн.
09.12.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Оскар» (позивач) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Синтез» (відповідач) про стягнення 298 960, 00 грн. боргу, 21 791,70 грн. - пені, 6 358,00 грн. -3 % річних та 21 132, 73 грн. - інфляційних втрат за договором оренди нежитлових приміщень від 25.12.2007 року (а.с. 6-7, т.1).
Рішенням господарського суду міста Києва від 30.03.2011 року у справі № 51/368 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ПАТ «Акціонерний банк «Синтез» на користь ТОВ «Оскар» заборгованість з орендної плати у розмірі 298 960,00 грн., 21 791,70 грн. - пені, 6 358,00 грн. - 3% річних, 21 132, 73 грн. - інфляційних нарахувань та судові витрати (а.с.163-169, т.1). .
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, ПАТ «Акціонерний банк «Синтез», через господарський суд міста Києва подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушені норми матеріального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, обставини, які суд визнав встановленими є недоведеними.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не прийнято до уваги наступне: обставина щодо звернення позивача з кредиторськими вимогами, яку суд визнав встановленою є недоведеною та спростовується матеріалами справи; оскільки позивач в місячний термін з моменту оголошення ліквідаційної процедури відповідача не звернувся до ліквідатора з кредиторськими вимогами, тому суд дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2011 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Синтез», на рішення господарського суду від 30.03.2011 року у справі № 51/368 прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.
Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Синтез» (апелянт) у судовому засіданні 21.06.2011 року підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Позивач у судовому засіданні 21.06.2011 року та у відзиві на апеляційну скаргу, заперечив проти доводів апелянта, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
25.12.2007 р. між сторонами у справі було укладено договір оренди нежитлового приміщення (далі-Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати, а відповідач - прийняти у строкове платне користування нежилі приміщення загальною площею 100 кв.м., що знаходиться на другому поверсі за адресою: м. Житомир, вул. Котовського, 50 (а.с.17-21, т.1).
За умовами Договору розмір місячної орендної плати становить 15 150, 00 грн. на місяць та сплачується щомісячно не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Оплата орендної плати починається з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (п. 5.1. Договору).
Як вбачається із матеріалів справи, 01.02.2008 р. між сторонами у справі було укладено договір про внесення змін до договору оренди нежитлових приміщень від 27.12.2007 р., відповідно до умов якого сторони узгодили, що об'єктом оренди у розумінні вищевказаного договору є нежиле приміщення, що знаходиться на другому поверсі за адресою: м. Житомир, вул. Котовського, 50, загальною площею 148,0 кв.м. та загальний розмір місячної орендної плати за користування вказаним приміщенням згідно п.1.2. складає 18 685, 00 грн. та сплачується щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунками (а.с.22, т.1).
Як вбачається із акту прийому-передачі приміщення від 14.05.2008 року, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежиле приміщення, що знаходиться на другому поверсі за адресою: м. Житомир, вул. Котовського, 50, загальною площею 148,0 кв.м. (а.с.23, т.1).
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання які мають ознаки договору оренди, згідно якого, в силу ст. 759 ЦК України, ст. 283 ГК України, наймодавець передав наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За змістом даних норм Цивільного та Господарського кодексів України договір оренди - реальний, двосторонній, оплатний. Двосторонній - оскільки кожна із сторін цього договору несе обов'язки по відношенню до іншої сторони.
Сторони встановили, що договір набирає чинності з дати підписання акту приймання-передачі об'єкту повноважними представниками сторін і діє протягом 2 років 11 місяців до 25.11.2010 р. ( п.12.1.Договору).
Позивач просить стягнути з відповідача 298 960, 00 грн. боргу за період з липня 2009 року до жовтня 2010 року, оскільки відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання по сплаті орендних платежів за Договором. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання у сумі 21 791, 70 грн., 6 358, 00 грн. - 3% річних та 21 132, 73 грн. - інфляційних втрат.
Місцевий господарський суд правомірно, посилаючись на норми ст. 193 ГК України, ст. ст. 526, 626, 629 ЦК України зазначив, що підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Нормами ст. 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовної вимоги про стягнення боргу в сумі 298 960, 00 грн., оскільки відповідач порушив умови договору оренди від 25.12.2007 р., наведені позивачем обставини не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, а саме не надав доказів звільнення приміщення у встановленому порядку шляхом підписання акту приймання-передачі.
За неналежне виконання грошового зобов'язання за договором позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 21 791,70 грн. - пені, 6 358,00 грн. -3 % річних та 21 132, 73 грн. - інфляційних втрат.
Посилаючись на норми ст. ст. 216, 217, 230 ГК України та ст.ст. 549, 550, 611 ЦК України, місцевий господарський суд правомірно задовольнив позивні вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 21 791,70 грн., оскільки мало місце прострочення платежу з 01.05.2010 р. до 31.10.2010 р., що відповідає умовам п. 10.1. Договору, вимогам ст. 232 ГК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. При цьому, проценти річних, передбачені ст.625 ЦК України, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.
Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо правомірності задоволення вимог про стягнення 3% річних від простроченої суми - 6 358,00 грн. та інфляційних втрат за весь час прострочення - 21 132, 73 грн.
Твердження апелянта, що судом при прийнятті рішення у даній справі не повно з'ясовано обставини щодо звернення позивача з кредиторськими вимогами до ліквідатора, що призвело до прийняття неправильного рішення спростовується наступним.
Місцевим господарським судом досліджено, що оголошення про відкликання банківської ліцензії ПАТ АБ «Синтез» та ініціювання ліквідаційної процедури було опубліковано в газеті Голос України № 209 (4959) від 06.11.2010 р. (а.с.39, т.1).
Як вбачається із матеріалів справи, 19.11.2010 р. позивач звернувся до ліквідатора відповідача з вимогою про визнання ТОВ «Оскар» кредитором Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Синтез» на суму 348 242,43 грн. (а.с.155-156, т.1).
Докази направлення вимоги про визнання ТОВ «Оскар» кредитором ПАТ АБ «Синтез» наявні в матеріалах справи: копія фіскального чеку поштової установи та повідомлення про вручення; копія виписки з книги вихідної кореспонденції ТОВ «Оскар»;оригінал довідки поштового відділення № 30 м. Житомир.
Колегія суддів апеляційного суду враховуючи, що доказів розгляду кредиторських вимог ТОВ «Оскар» відповідач не надав, враховуючи вимоги ст. 1 ГПК України погоджується з висновком місцевого господарського суду, що заявлення вимог до ліквідатора ПАТ АБ «Синтез» не позбавляє позивача права звернутися до суду за захистом його порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2011 року у справі № 51/368 відповідає чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються відповідача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Синтез» залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2011 року у справі № 51/368 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 51/368 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.
Головуючий суддя Жук Г.А.
Судді Тарасенко К.В.
Яковлев М.Л.