01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
21.06.2011 № 02/5026/824/2011
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів: Шапрана В.В.
Кошіля В.В.
при секретарі: Браславській А.В.
за участю представників:
від позивача - не з'явились,
від відповідача - Филик А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Янтар-Черкаси” на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.05.2011 (суддя Пащенко А.Д.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Янтар-Черкаси”
до Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Черкаської обласної дирекції
про визнання договорів недійсними.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Янтар-Черкаси” (позивач) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Черкаської обласної дирекції (відповідач) про визнання недійсними кредитного договору № 010/05-02/064-08 „Корпоративний Інвестиційний кредит Невідновлювальна Кредитна Лінія” від 06.08.2008 та кредитного договору № 010/05-02/065-08 „Корпоративний Інвестиційний кредит Невідновлювальна Кредитна Лінія” від 06.08.2008, укладених між сторонами по справі.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 11.05.2011 у справі № 02/5026/824/2011 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Янтар-Черкаси” звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення суду скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Підставами для скасування рішення позивач вважає невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2011 було прийнято апеляційну скаргу до провадження з призначенням розгляду на 21.06.2011.
В судове засідання, призначене на 21.06.2010, представник позивача не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа.
Неявка зазначеного представника, на думку колегії суддів, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для її розгляду.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив рішення Господарського суду Черкаської області від 11.05.2011 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов Генеральної кредитної угоди № 010/05-02/064-08/г від 06.08.2008 та кредитних договорів № 010/05-02/064-08 та № 010/05-02/065-08 від 06.08.2008, що укладені ВАТ „Райффайзен Банк Аваль" (кредитор, відповідач) та ТОВ „Янтар-Черкаси” (позичальник, позивач), кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит в формі невідновлювальної кредитної лінії: за договором 010/05-02/064-08 - з лімітом 513 684,13 доларів СІЛА для фінансування будівництва, реконструкції та ремонту комерційної нерухомості за адресою м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 8/5, із сплатою 12,25 річних та кінцевим терміном погашення кредиту - 25.09.2017; та за договором № 010/05-02/065-08 - з лімітом 54 443,00 євро для рефінансування поточної заборгованості в ВАТ „Укрексімбанк” (крім простроченої) за кредитом, цільовим використанням якого є фінансування придбання нового обладнання, зі сплатою 12,25% річних та кінцевим терміном погашення кредиту - 25.09.2017. Позичальник, в свою чергу, зобов'язався отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені даними кредитними договорами.
Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль” є правонаступником Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль”, що підтверджується довідкою АА № 340328 з ЄДРПОУ.
Пунктами 6.1. вказаних договорів передбачено, що проценти за користування кредитом сплачуються позичальником на користь кредитора на умовах, визначених даними договорами.
Всі платежі позичальника щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за кредитом повинні здійснюватися у валюті, що відповідає валюті кредиту (пункти 6.7. договорів).
Виходячи з умов даних договорів, всі розрахунки між сторонами, включаючи повернення позичальником суми кредиту, сплати процентів за кредитом, комісій, неустойки (пені, штрафу) здійснюються у валюті, що відповідає валюті кредиту. За даним договорами валютою кредиту є іноземна валюта - долар США та євро.
Як слідує зі змісту позовної заяви, позивач просить визнати недійсними кредитні договори № 010/05-02/064-08 від 06.08.2008 та № 010/05-02/065-08 від 06.08.2008 на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України у зв'язку з тим, що дані договори не відповідають вимогам чинного законодавства України та укладені зі сторони відповідача без належних на те повноважень.
Однак, колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, не може погодитися із вищенаведеними доводами позивача, беручи до уваги наступне.
Статтею 192 Цивільного кодексу України встановлено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У статті 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність” зазначено, що банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми; кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Частиною першою статті 345 Господарського кодексу України визначено, що кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.
Згідно з ч. 2, п. 3 ч. 3 ст. 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність” банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг. До банківських послуг належать, зокрема, розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.
При цьому, частина перша статті 49 Закону України „Про банки і банківську діяльність” банківські операції, зазначені у наведеному вище пункті 3 частини третьої статті 47 цього Закону, визначає як кредитні.
Відповідно до статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
Таким чином, уповноважені банки мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями.
Як було вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на момент укладення оспорюваних кредитних договорів ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” мало право на розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик на підставі Банківської ліцензії № 10, виданої Національним банком України 27.03.1992 року, Дозволу № 10-4 від 27.03.1992 року та Додатку до дозволу № 10-4 від 11.10.2006 року на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини 2 та частиною 4 статті 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність”, в тому числі на залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Черкаській обласній дирекції надано ВАТ „Райффайзен Банк Авал” Дозвіл від 13.11.2006 № 170 (погоджений в.о. начальника управління Національного банку України в Черкаській області 08.12.2006).
Щодо вимог підпункту „в” пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то необхідно зазначити, що законодавством не визначено межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті.
На підставі викладеного, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що операція з надання банком кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень (ст. 33 ГПК України).
Проте, в порушення положень ст. 33 ГПК України позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість та правомірність позовних вимог. У зв'язку з чим суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними кредитних договорів № 010/05-02/064-08 та № 010/05-02/065-08 від 06.08.2008, укладених між сторонами по даній справі.
За наведених обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Янтар-Черкаси” не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Черкаської області від 11.05.2011 у справі № 02/5026/824/2011 не підлягає скасуванню.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Янтар-Черкаси” залишити без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 11.05.2011 у справі № 02/5026/824/2011 - без змін.
2. Матеріали справи № 02/5026/824/2011 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Головуючий суддя Моторний О.А.
Судді Шапран В.В.
Кошіль В.В.