Головуючий в 1 інстанції - Білак С.В. Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.
Україна
Іменем України
08.05.2008 р. справа № 22-а-4566/08
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючогоСіваченка І.В.
суддівВасиленко Л.А., Дяченко С.П.
при секретарі
за участі
представника відповідачаБезруковій В.М.
Сидорової А.В.
розглянувши у відкритомусудовому засіданні
апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Димитрові Донецької області
на постановуДонецького окружного адміністративного суду
від03 березня 2008 року
по справі № 2-а-3723/08
за позовомДП «Красноармійськвугілля»
доДержавної податкової інспекції у м. Димитрові Донецької області
провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-
Державне підприємство «Красноармійськвугілля» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Димитрові Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
В обґрунтування позову вказав, що державною податковою інспекцією у м. Димитрові було проведено невиїзну документальну перевірку з питань своєчасної сплати узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ за період з 27.07.2007 р. по 15.08.2007 р. ДП «Красноармійськвугілля» (акт №2334/163-32087941 від 28.08.2007 р.). За результатами перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення на підставі п.п.17.1.17. пункту 17.1, ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»: № 0000501640/0 від 28.08.2007 р. - штраф за затримку на 19 днів граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобов'язань у розмірі 10% на суму 74360 грн. 55 коп.
З визначеними податковим органом розміром штрафних санкцій не згодні і вважають його не обґрунтованим з наступних підстав.
ДП «Красноармійськвугілля» у серпні 2007 року проводились наступні оплати податку на додану вартість:
Платіжне доручення № 22 від 31.07.2007 р. - на суму 60000 грн. згідно договору №85/24-113 від 30.03.2007 р.
Платіжне доручення № 17 від 31.07.2007 р. на суму 31666,67 грн., згідно договору №142/24-113 від 30.05.2007 р.
Платіжне доручення № 83 від 02.08.2007 р. - на суму 166666,67 грн. згідно договору №26/24-113 від 25.01.2007 р.;
Платіжне доручення № 85 від 03.08.2007 р. на суму 198333,34 грн. згідно договору № 26/24-113 від 25.01.2007 р. та № 79/24-113 від 02.03.2007 р.;
Платіжне доручення № 60 від 07.08.2007 р. на суму 20000 грн. згідно договору № 79/24-113 від 02.03.2007 р.;
Платіжне доручення № 85 від 09.08.2007 р. на суму 47500,00 грн. згідно з договорами № 79/24-113 від 02.03.2007 р. та № 85/24-113 від 30.03.2007 р.;
Платіжне доручення № 84 від 09.08.2007 р. на суму 160000 грн. згідно договору № 79/24-113 від 02.03.2007 р.;
Платіжне доручення № 15 від 10.08.2007 р. на суму 70000 грн. згідно договору № 85/24-113 від 30.03.2007 р.;
Платіжне доручення № 23 від 14.08.2007 р. на суму 20000 грн. згідно договору № 85/24-113 від 30.03.2007 р.;
Платіжне доручення № 43 від 15.08.2007 р. на суму 500000 грн. згідно з договорами № 26/24-113 від 03.05.2007 р. та № 85/24-113 від 30.03.2007 р.;
На кожному платіжному дорученні зазначалось цільове призначення платежу та період, за який проводиться оплата. В той же час, податковим органом було проігноровано зазначені призначення платежів, а отримані суми зараховувалися як погашення заборгованості за минулі періоди.
Позивач не згоден з визначеними податковим органом розмірами штрафних санкцій і вважає їх не обґрунтованими, тому просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000501640/0 від 28.08.2007 р.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.03.2008 року позов було задоволено повністю.
Не погодившись з таким рішення суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у м. Димитрові Донецької області подала апеляційну скаргу, якою просить оскаржувану постанову скасувати, та прийняти нову, якою у позові відмовити, посилаючись на те, щовідповідно до вимог підпункту 3.1.1 статті 3 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-111) платник податків самостійно визначає черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. Таким чином, платник податків має право вибору черговості погашення своїх податкових зобов'язань тільки у разі наявності в нього активів вільних від заставних зобов'язань, та за їх рахунок.
Згідно з вимогами пункту 8.1 статті 8 Закону (2181-111) активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Відповідно до підпункту 8.2.2 статті 8 Закону право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань та/або податкового боргу. Тобто на момент виникнення права податкової застави боржник бюджету не може мати активів, вільних від заставних зобов'язань.
Таким чином, підпункт 3.1.1 статті 3 закону (2181-111) за наявності в платника податків податкового боргу не передбачає можливості спрямування коштів в рахунок погашення податкових зобов'язань, що мають більш пізні терміни виникнення.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник позивача дол. Апеляційного суду не прибув.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
Державне підприємство «Красноармійськвугілля» є юридичною особою, зареєстровано виконавчим комітетом Димитровської міської ради Донецької області 25.03.2003 р., включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 32087941, знаходиться на обліку платника податку на додану вартість в ДПІ м. Димитров з 01.06.2005 р. /а.с. 16-22, 23, 24, 37/.
Згідно акту про результати проведення невиїзної документальної перевірки ДП «Красноармійськвугілля» з питання своєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ за період з 27.07.2007 р. по 15.08.2007 р. № 234/163-32087941 від 28.08.2007 р., було встановлено, що в порушення п.п.5.3.1, п.5.3 ст.5 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-Ш ДП «Красноармійськвугілля» здійснювало сплату податку на додану вартість з порушенням граничних термінів сплати, а саме, фактична сплата податкового зобов'язання в сумі 743605,51 грн. затримана на 19 днів /а.с.4/.
Узгоджені суми податкових зобов'язань підтверджені податковими деклараціями з податку на додану вартість, а їх сплата - платіжними дорученнями /а.с.6-14,43-44 /.
Податковим повідомленням-рішенням № 0000501640/0 від 28.08.2007 р. відповідно до акту перевірки № 0000501640 від 28.08.2007 р. встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість ДП «Красноармійськвугілля» і на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку на 19 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 743605,51 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 % у сумі 74360 грн. 55 коп. /а.с.5/.
Розрахунковими документами - платіжними дорученнями по сплаті ПДВ в графі «призначення платежу» зазначено періоди, за які сплачуються суми /а.с.6-14/.
Сторонами не оспорюються суми і дати сплати податкових зобов'язань і факт зарахування податковим органом платежів не за призначенням, зазначеним в платіжних дорученнях.
Податковим органом спірним податковим повідомленням-рішеннями відповідно до п. 17.1.7 ст. 17 Закону України № 2181 від 21.12.2000р. були застосовані штрафні санкції у сумі 74360.55 грн. на суми податкового боргу, які були розстрочені згідно договорів про розстрочення податкового зобов'язання /а.с. 45-59/.
Суть пору полягає в правомірності твердження відповідача про порушення позивачем граничного строку сплати узгоджених податкових зобов'язань.
Статтею 1 Закону України "Про систему оподаткування" передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита, не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Відповідно до ст.9 цього Закону платники додатків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Порядок сплати зобов'язань платників податків також встановлений Законом України № 2181-Ш від 21.12.2000 р. "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом про оподаткування.
Підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181 (у редакції із змінами, внесеними згідно із Законом України від 20.02.2003 р. N 550-ІУ) передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.
Підпунктом 17.1.7. п.17.1 Закону № 2181 встановлений обов'язок платника податків сплатити штраф, зокрема у розмірі десяти відсотків від узгодженої суми податкового зобов'язання, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, тобто самим Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Слід зазначити, що відповідно до абзацу першого його преамбули та п. 19.6. ст. 19 цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичної осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, закони та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить нормам цього Закону.
Строки сплати узгодженого податкового зобов'язання доволі чітко встановлені цим законом у п. 5.3.1. ст. 5 та передбачають обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Підпункт 4.1.4. визначає, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що може, зокрема, дорівнювати календарному року. При цьому, цей підпункт (з урахуванням останнього речення частини другої) пов'язує строк подачі декларації з базовим податковим (звітним) періодом, визначеним відповідним законом з питань оподаткування.
Відповідно до ст. З Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.
Отже для того, щоб визначати порядок спрямування сплачених платником податків до бюджету коштів у погашення тих чи інших І податкових зобов'язань орган державної влади повинний мати на це відповідне повноваження, яке було б прямо передбачене Законом або іншим нормативно-правовим актом. Так, наприклад, відповідно до пп. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону № 2181 податковий орган має право самостійно здійснювати розподіл сплаченої платником суми у погашення податкового боргу та пені, якщо платник не дотримується певного порядку сплати пені.
Тому суд першої інстанції правильно встановив, що у діючому на момент прийняття спірного повідомлення-рішення законодавстві відсутні повноваження податкового органу на визначення податкових зобов'язань (боргу), у погашення яких спрямовуються сплачені платником податків кошти.
Відповідно до п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління раціонального банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976) реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.
Враховуючи відсутність у відповідача повноважень перешкоджати праву платника податків самостійно розпоряджатися належними йому коштами при виборі податкових зобов'язань, які погашаються, місцевий суд вірно вважав, що зарахування коштів іншим чином, ніж це зазначене позивачем (окрім випадків з розподілом пені) у відповідних платіжних документах, не відповідає приписам законодавства.
Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
У даному випадку відповідачем не визначалося податкове зобов'язання, а була застосована штрафна санкція, яка згідно до п.1.5 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є - платою у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.
Відповідно до п.4 ст.70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Стаття 86 КАС України передбачає, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Відповідно до п.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пункти 1 та 9 абзацу 3 статі 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Відповідно до ст.20 Закону України „Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 року 1251-XII контроль за правильністю, та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законами.
Повноваження податкових органів визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні", де ст. 10 визначено функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів.
На виконання покладених на податковий орган функцій ДПА України було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України.
Ні Інструкція, яка була затверджена наказом Головної Державної податкової інспекції України від 12.05.1994 р. N 37 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 03.09.2001 р. N 342, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2001 р. за N 887/6078) і яка діяла до 13.08.2005 р., ані Інструкція, яка набрала чинності з 13.08.2005 р. (Наказ Державної податкової адміністрації України 18.07.2005 № 276, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 р. за № 843/11123) не містять у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.
У пункті 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи ДПС функцій та повною мірою використовувати надані їм права (ст. 13 Закону України від 04.12.1990 р. N 509-ХП "Про державну податкову службу в Україні").
Змінюючи призначення платежу на свій, розсуд відповідач діяв з перевищенням своїх повноважень.
Відповідач не довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення - рішення, а тому, вимоги позивача про визнання їх недійсним обґрунтовані на законодавстві та підлягають задоволенню повністю.
Тобто суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
В повному обсязі ухвала складена 12.05.2008 року.
Керуючись ст.ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Димитрові Донецької області - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2008 року у справі № 2-а-3723/08 за позовом ДП «Красноармійськвугілля» до Державної податкової інспекції у м. Димитрові Донецької області «про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення» - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту складення її в повному обсязі.
Головуючий:
Судді: