2 квітня 2008 року
м. Київ
у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
Головуючого
Гнатенка А.В.,
Суддів:
Балюка М.І.,
Барсукової В.М.,
Григор'євої Л.І.,
Данчука В.Г.,
розглянувши справу за позовом ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми, третя особа : відкрите акціонерне товариство «Сумське НВО ім. Фрунзе», про стягнення моральної шкоди, у зв'язку з професійним захворюванням,
У квітні 2007 року ОСОБА_1. звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що він тривалий час працював на ВАТ “Сумське НВО ім. Фрунзе». У зв'язку із шкідливими умовами праці він отримав профзахворювання і висновком МСЕК у 2001 році йому встановлено 65 % втрати працездатності.
Позивач зазначав, що у зв'язку з ушкодженням здоров'я відчуває фізичні страждання, став інвалідом і, посилаючись на Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які потягли втрату працездатності», просив відшкодувати моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 18 вересня 2007 року позов задоволено частково та стягнуто на користь позивача 6500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 18 грудня 2007 року рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 вересня 2007 року залишено без змін.
У касаційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми ставиться питання про скасування судових ухвал та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо вважає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалюючи судове рішення про задоволення позовних вимог, суди вірно виходили із того, що позивач отримав профзахворювання в 2001 році, а положення п. 22 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було призупинено дію абз.4 ст. 1 підпункту »е» пункту 1 частини першої ст. 21, частини 3 статті 28, частини 3 ст. 34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які потягли втрату працездатності» , діє лише в 2007 році та зворотної сили немає, тому заподіяна позивачу моральна шкода підлягає стягненню незалежно від часу настання страхового випадку.
За змістом ст.ст. 21, 28, 30, 34, 35 Закону України »Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.
Встановлено, що 65 % втрати працездатності ОСОБА_1. було встановлено вперше висновком МСЕК у 2001 році.
Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача ще до набрання чинності Законом України “Про Державний бюджет на 2007 рік».
За таких підстав суди як першої, так й апеляційної інстанції вірно дійшли до висновку про те, що ОСОБА_1. має право на відшкодування моральної шкоди.
Оскільки оскаржувані рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують, касаційна скарга підлягає відхиленню із залишенням судових рішень без змін.
Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми відхилити.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 вересня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 18 грудня 2007 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Л.І. Григор'єва