"25" липня 2011 р.Справа № 16/40/5022-771/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Хоми С.О.
Розглянув справу
За позовом Фермерського господарства "Велес", вул. Шухевича, б.37, кв. 19, м. Борщів, Тернопільської області.
до відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2, АДРЕСА_1 .
За участю представників сторін:
- позивача: ОСОБА_3 -представник, довіреність № без номера від 20.06.2011 року;
Вернер Є.І. -голова фермерського господарства "Велес", довідка АБ № 135949 від 24.03.2008 року з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
- відповідача: ОСОБА_2 -підприємець, довідка з ЄДРЮО та ФОП № 10171359 від 08.06.2011р
Суть справи: Ухвалою суду від 15 липня 2011 року розгляд справи було відкладено на 25 липня 2011 року на 11 год. 30 хв., у відповідності до п.п. 2,3 ч.1 ст.77 ГПК України в межах строків, встановлених ст.69 ГПК України.
Фермерське господарство "Велес", вул. Шухевича, б.37, кв. 19, м. Борщів, Тернопільської області, звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, АДРЕСА_1, Тернопільської області про cтягнення боргу в сумі 10271 грн., державного мита та витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
В судове засідання з'явились представники позивача, надали усні пояснення по суті спору та позовні вимоги підтримали в повній мірі. Представником позивача до матеріалів справи подана заява від 25.07.2011 року, в якій він зазначає, що відповідач по справі ОСОБА_2 є суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою.
У судове засідання відповідач з'явився, надав усні пояснення по суті спору та проти позову заперечив.
В судовому засіданні 04.07.2011 року представникам позивача та відповідачу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст.20,22,81-1 ГПК України; наслідки відмови позивача від позову та укладення мирової угоди.
Технічна фіксація судового процесу у відповідності до ст.81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представників позивача та відповідача .
Розглянувши наявні матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.
Як стверджує позивач у позовній заяві, весною 2010 року було укладено договір в усній формі між Фермерським господарством "Велес" і Приватним підприємцем ОСОБА_2 про вирощування картоплі на землях Фермерського господарства "Велес", отримані від реалізації картоплі кошти було домовлено поділити в рівних частинах.
Позивач у позовній заяві також стверджує, що: восени 2010 року було зібрано урожай картоплі, всього 8 350 кг, яка підлягала реалізації, крім цього урожай насіневої картоплі в кількості 4760 кг був розділений в рівних частках між Фермерським господарством "Велес" і підприємцем ОСОБА_2; відповідач повернув позивачу від реалізації картоплі гроші в сумі 11650 грн, а фактично повинен був повернути кошти в сумі 21 921 грн, гроші в сумі 10 271 грн. привласнив, а відтак, просить суд стягнути з відповідача 10271 грн. боргу.
У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16 січня 2003 року, з наступними змінами, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України № 436-IV від 16 січня 2003 року з наступними змінами, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У відповідності до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ч.2 ст.33 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Позивач на підтвердження своїх позовних вимог надав наступні матеріали, зокрема:
- довідка про вирощування, реалізацію та отримані кошти за картоплю, вирощену на полі ФГ "Велес" в 2010 році, якою позивач підтверджує факт спільного вирощування та реалізації картоплі разом з відповідачем;
- копії товарно-транспортних накладних:
- № 071615 від 01.10.2010 р. на суму 7133 грн.
- № 071616 від 06.10.2010 року на суму 8 959 грн.
- № 071615 від 04.10.2010 року на суму 6272 грн.
- № 071616 від 05.10.2010 року на суму 4250 грн, всього на загальну суму 26616 грн., як докази відвантаження позивачем відповідачу товару -картоплі;
-копія акту перевірки посівів буряка та картоплі Фермерського господарства "Велес" від 30.07.2010 року, згідно якого обстеженням встановлено, що картопля посіяна на площі 1,5 га.
15.07.2011 року відповідач подав заперечення на позовну заяву від 14.07.2011 року, в якому, зокрема, зазначив, що: між Фермерським господарством "Велес" та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 була досягнута усна домовленість про вирощування картоплі з ФГ "Велес" на умовах, що відповідач забезпечує за свої кошти насіння картоплі в сумі 6000 грн, а на площі Вернера дана картопля мала бути вирощена та оброблена за його рахунок на землях Фермерського господарства "Велес"; восени було зібрано урожай картоплі; як вказує у позовній заяві Вернер Є.І. всього було зібрано 8350 кг картоплі, яка підлягала реалізації, окрім того було ще 4760 кг насіннєвої картоплі, яку вони розділили пополам; на автомобіль відповідача було загружено 8350 кг спільної картоплі та 2380 кг своєї половини насіннєвої картоплі і ще за свої кошти закупив 4000 кг картоплі, тому всього разом на автомобілі було 14730 кг, яку разом з Вернером поїхали продавати у м.Одесу; у позивача відсутні підстави стверджувати, що позивач та відповідач спільно продали картоплі на 36351 грн., а також зазначив, що на товарно-транспортних накладних, поданих позивачем стоїть не його підпис, відповідач не приймав і не здавав картоплю, нічим не доведено розрахунок витрат позивача на вирощування картоплі, просить суд в позові відмовити.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено відповідачем в усному порядку та у запереченні на позовну заяву від 14.07.2011 року, всього було вирощено 8350 кг картоплі, яка підлягала реалізації та 4760 кг насіннєвої картоплі, яку позивач та відповідач розділили пополам.
Згідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як стверджує позивач у позовній заяві, восени 2010 року було зібрано урожай картоплі, всього 8 350 кг, яка підлягала реалізації; крім цього урожай насіннєвої картоплі в кількості 4760 кг був розділений в рівних частках між Фермерським господарством "Велес" і СПД ОСОБА_2
Однак, з матеріалів, поданих позивачем не вбачається можливим встановити: по якій ціні картопля в кількості саме 8350 кг (картопля для реалізації) та 4760 кг (насіннєва картопля, яку позивач та відповідач розділили пополам) була реалізована і ,відповідно, на яку загальну суму; також порядок розподілу коштів від реалізації картоплі.
Суд провів оцінку товарно-транспортним накладним (копії): № 071615 від 01.10.2010 р. на перевезення картоплі в кількості 2380 кг на загальну суму 7133 грн., № 071616 від 06.10.2010 року на перевезення картоплі в кількості 1792 кг на загальну суму 8 959 грн., № 071615 від 04.10.2010 року на перевезення картоплі в кількості 1492 кг на загальну суму 6272 грн., № 071616 від 05.10.2010 року на перевезення картоплі в кількості 1243 кг. на загальну суму 4250 грн., як доказам на предмет їх належності по даній справі.
Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996-ХІУ від 16 липня 1999 року, з наступними змінами, визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні та поширюється, зокрема, на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності. Згідно частини 1 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, зокрема, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (стаття 9 частина 2 зазначеного Закону).
Також у відповідності до підпункту 2.4. пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно підпунктів 2.5. та 2.11. пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, відповідно, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг; використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства; вільні рядки в первинних документах підлягають обов'язковому прокреслюванню.
Як вбачається із поданих позивачем товарно-транспортних накладних (копії), такі первинні документи не містять обов'язкових реквізитів, передбачених нормами Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а саме:
- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (в даному випадку ОСОБА_2, як громадянина, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і який в установленому порядку набув статус суб'єкта підприємницької діяльності (згідно Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 13.04.2000 року ОСОБА_2 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності Борщівською районною державною адміністрацією Тернопільської області 13.04.2000 року);
- ідентифікаційний номер суб'єкта підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_2 (при здійсненні державної реєстрації суб'єкту підприємницької діяльності присвоюється ідентифікаційний номер в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів);
- відсутнє прокреслювання вільних рядків, що є обов'язковим для первинних документів, а також дві товарно-транспортні накладні від 01.10.2010 року та від 04.10.2010 року значаться під одним і тим самим номером: № 071615, а також дві товарно-транспортні накладні від 05.10.2010 року та від 06.10.2010 року значаться під одним номером: № 071616, що викликає сумнів у їх автентичності.
Також суд критично оцінює подану позивачем в якості доказу спільного вирощування та реалізації разом з відповідачем картоплі - довідку про вирощування, реалізацію та отримані кошти за картоплю, вирощену на полі ФГ "Велес" в 2010 році, адже вказана довідка не містить підписів та печаток обох сторін та не є первинним бухгалтерським документом.
В акті перевірки посівів цукрового буряка та картоплі Фермерського господарства "Велес" від 30 липня 2010 року, який позивач подав в якості доказу спільного з відповідачем вирощування картоплі на землях Фермерського господарства "Велес" вказується лише те, що картопля посіяна на площі 1,5 га, однак, даний акт не підтверджує фактів спільного вирощування картоплі разом із Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_2, кількості картоплі, яка була вирощена та зібрана.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог відмовити, як такі, що не доведені позивачем у встановленому законом порядку. Будь-яких доказів, які свідчили б про протилежне, позивачем не надано, а судом не здобуто.
Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
Повернути з державного бюджету України Фермерському господарству "Велес", вул. Шухевича, б.37, кв. 19, м. Борщів, Тернопільської області, ідентифікаційний код 21143583, - 17 грн. 29 коп. державного мита, як зайво сплачене. Видати довідку. Квитанцію № 1167.573.3 від 27.05.2011 року на суму 120 грн. залишити в справі.
Керуючись ст.ст. 43,47,49,82,85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити.
2. Повернути з державного бюджету України Фермерському господарству "Велес", вул. Шухевича, б.37, кв. 19, м. Борщів, Тернопільської області, ідентифікаційний код 21143583 , - 17 грн. 29 коп. державного мита, як зайво сплачене. Видати довідку.
Квитанцію № 1167.573.3 від 27.05.2011 року на суму 120 грн. залишити в справі.
3. Рішення надіслати сторонам по справі .
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України, через місцевий господарський суд.
Рішення підписано: 01 серпня 2011 року.
Суддя С.О. Хома