Запорізької області
про припинення провадження у справі
29.07.11 справа № 13/5009/3320/11
Суддя Серкіз В.Г.
Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю “РИА-ТРАНС”, м. Запоріжжя
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗНТК”, м. Запоріжжя
про визнання договору недійсним
Суддя Серкіз В.Г.
Представники:
Від позивача: Не з'явився
Від відповідача:ОСОБА_1Довіреність №14Від28.05.2011р.
Розглядається позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “РИА-ТРАНС” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗНТК” про визнання договору поставки №01/08-09 від 01.08.2009р. недійсним.
Представник позивача у судове засідання відкрите 29.07.2011р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник відповідача проти позову заперечив.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд дійшов висновку, що справа № 13/5009/3320/11 не підлягає вирішенню в господарських судах України з наступних підстав.
В статті 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 1 ст. 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно з ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Відповідно до ч. 2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Статтею 236 ЦК України (норми якої є імперативними) передбачено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється. Таким чином, зазначена норма не передбачає визнання недійсним будь-якого правочину на майбутнє, оскільки згідно частини другої на майбутнє припиняється можливість настання прав та обов'язків за недійсним правочином. Зазначене положення також врегульовано ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України, яка передбачає можливість припинення зобов'язання на майбутнє.
За змістом Роз'яснення ВАСУ № 02-5/111 від 12.03.1999р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
В матеріалах справи міститься акт перевірки Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя від 15.12.2010р. № 4301/2305/35553736.
Актом документальної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ДПІ у Комунарському районі Запорізької області встановлена нікчемність правочинів між товариством з обмеженою відповідальністю “РИА-ТРАНС” та товариством з обмеженою відповідальністю “ЗНТК”, внаслідок чого порушено пункт 1.32 ст. 1 підпункту 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Зазначений правочин відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, що міститься у акті перевірки податкового органу.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними" надано роз'яснення, що судам відповідно до ст. 215 ЦК України необхідно розмежувати види недійсності право чинів: нікчемні правочини -якщо їх недійсність встановлена законом та оспорювані -якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа забезпечує їх дійсність на підставах, встановлених законом. Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.
Правочин, укладений між позивачем та відповідачем, повністю відповідає приписам вищевикладених норм права, що не спростовується змістом позовної заяви та наданими доказами позивача.
Суд погоджується з висновками Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя, що містяться в акті перевірки Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя від 15.12.2010р. № 4301/2305/35553736, щодо нікчемності спірної угоди.
За таких обставин господарський суд припиняє провадження у справі, на підставі ч. 1 п. 1 ст. 80 ГПК України -спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Керуючись ст.ст. 1, 21, ч. 1 п. 1 ст. 80, 86 ГПК України, суд
Припинити провадження у справі № 13/5009/3320/11.
Суддя В.Г.Серкіз