Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 201
Іменем України
28.07.2011Справа №5002-26/26-2011
За позовом Фонду майна Автономної Республіки Крим (95017, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17),
до відповідача Виконавчого комітету Алуштинської міської Ради (98500, м. Алушта, пл. Радянська, 1),
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
1) Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» (95000, м. Сімферополь, вул. Некрасова, 11),
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Дайвіс» (98500, м. Алушта, вул. 15 Квітня, 4),
за участю Прокуратури Автономної Республіки Крим (95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 21),
про визнання недійсним рішення,
Суддя Медведчук О.Л.
представники:
від позивача - ОСОБА_1, головн.спеціаліст, дов. №47-Д від 11.04.2011 року,
від відповідача - ОСОБА_2, представник, дов. №02-38/369 від 18.03.2011 року,
від третіх осіб - не з'явилися.
від прокурора - Сокол О.В., посвідчення №0889.
Суть спору: позивач, Фонд майна Автономної Республік Крим звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача Виконавчого комітету Алуштинської міської Ради, просить визнати недійсним рішення Виконавчого комітету Алуштинської міської Ради від 08.04.2005 року №337 «Про оформлення права власності на споруди пансіонату «Північна Двіна», розташовані в м. Алушта, вул. 15 Квітня, №4 літ. Б, Д, Е, Ж, З, И, К, Л, М загальною площею 8779,26кв.м., літ. Н, О, П, Р, С, що складає 61/100 часток, за Автономною Республікою Крим в особі Верховної Ради АР Крим та на літ. А загальною площею 7312,8кв.м., що складає 39/100часток за ТОВ «Дайвіс» на праві колективної власності».
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що в силу наданих Фонду майна АР Крим повноважень по передачі в оренду майна, що належить Автономній Республіці Крим, між ним і ТОВ «Дайвіс» був укладений договір оренди нерухомого майна споруди пансіонату «Північна Двіна», розташовані в м. Алушта, вул. 15 Квітня, №4, на земельній ділянці 4,7га.
Та, на підставі висновку Сімферопольського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації, який мотивовано обставинами створення ТОВ «Дайвіс» нового об'єкту нерухомості в процесі проведення будівельних робіт з поліпшення орендованого майна за власні кошти, відповідач визнав за ТОВ «Давіс» право власності на майно, яке належить Автономній Республіці Крим, без достатньої на те підстави, та не дослідивши, чи вибуло спірне нерухоме майно зі складу майна, що належить Автономній Республіці Крим та чи набуло ТОВ «Дайвіс» це майно у власність відповідно до вимог законодавства.
В свою чергу, відповідач представив відзив по справі, вважає, що набуло права власності на спірне майно на законних підставах, за погодженням з позивачем, посилаючись при цьому на ч. 4 ст. 778 Цивільного кодексу України, згідно з якою, якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 06.01.2011 року даний позов було прийнято до розгляду суддею господарського суду АР Крим Барсуковою А.М., справі привласнено №5002-32/26-2011.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 17.01.2010 року суддю Барсукову А.М. було відведено від розгляду справи №5002-32/26-2011 у зв'язку із самовідводом.
Згідно протоколу розподілу справи між суддями, справу №5002-32/26-2011 було розподілено судді господарського суду АР Крим Медведчук О.Л.
За розпорядженням керівника апарату від 17.01.2011 року, замінено суддю Барсукову А.М. на суддю Медведчук О.Л..
Ухвалою від 17.01.2011 року справу №5002-32/26-2011 було прийнято до розгляду суддею Медведчук О.Л., з привласненням справі №5002-26/26-2011.
16.02.2011 року третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ «Дайвіс» представило суду позовну заяву про визнання рішення Виконавчого комітету Алуштинської міської Ради від 08.04.2005 року №337 «Про оформлення права власності на споруди пансіонату «Північна Двіна», на 61/100 частку за АР Крим в особі Верховної Ради АР Крим та на літ. А загальною площею 7312,8кв.м., що складає 39/100 часток за ТОВ «Дайвіс» на праві колективної власності» дійсним, а також про залучення ТОВ «Дайвіс» до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.
18.02.2011 року ухвалою господарського суду АР Крим було повернуто ТОВ «Дайвіс» позовну заяву про визнання рішення дійсним без розгляду.
21.02.2011 року Прокуратура Автономної Республіки Крим представило клопотання про вступ у справу.
Не погодившись з ухвалою від 18.02.2011 року, ТОВ «Дайвіс» звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою про скасування ухвали господарського суду АР Крим від 18.02.2011р.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.03.2011 року, ухвалу господарського суду АР Крим від 18.02.2011 року у справі №5002-26/26-2011 залишено без змін.
Не погодившись з постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.03.2011 року, ТОВ «Дайвіс» звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про скасування постанови суду апеляційної інстанції та ухвали господарського суду АР Крим від 18.02.2011 року.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.06.2011 року, касаційну скаргу ТОВ «Дайвіс» залишено без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.03.2011 року та ухвалу господарського суду АР Крим від 18.02.2011 року у справі №5002-26/26-2011 без змін.
Після повернення справи до господарського суду Автономної Республіки Крим, ухвалою від 12.07.2011 року справа призначена до слухання.
На день слухання справи, представник позивача представив пояснення по справі відповідно до яких, керуючись п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, ч. 2 п. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, зазначає, що до спірних правовідносин, що виникли ще у 2001 році необхідно застосовувати норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, які набрали чинності з 01.01.2004 року.
Третя особа, Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» представило клопотання про розгляд справи без своєї участі по наявним в матеріалах справи документам.
Третя особа, ТОВ «Дайвіс» представило клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку зі знаходженням свого представника, який є спеціалістом у галузі права, у відрядженні, та неможливістю представити іншого.
Однак, суд критично ставиться до цього клопотання дивлячись на те, що воно представлене нарочно у канцелярію суду саме представником третьої особи, яка є спеціалістом у галузі права.
Більш того, до поданого клопотання його заявником не додано документальних доказів того, що підтверджують відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, викладені у клопотанні обставини, а саме - неможливість явки представника третьої особи ТОВ «Дайвіс» у судове засідання.
Відповідно до ст. 28 ГПК України, представником юридичної особи може бути особа, повноваження якої підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.
Неможливість явки представника у судове засідання, як зазначено у клопотанні, не позбавляє можливості ТОВ «Дайвіс» забезпечити явку іншого представника з метою здійснення ним представництва його інтересів у господарському суді, навіть не спеціаліста в галузі права, чого ст. 28 ГПК України не вимагає.
Беручи до уваги строк розгляду справи, обізнаність третьої особи майже за 14 днів про дане судове засідання, у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та прокурора, суд
встановив:
24.02.2001 року між Фондом майна Автономної Республіки Крим - Орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дайвіс» - Орендарем, укладений договір оренди цілісного майнового комплексу, що належить Автономній Республіці Крим.
Відповідно до п. 1.1. даного договору, Орендодавець на підставі наказу Фонду майна АР Крим №1031 від 29.12.2000 року «Про передачу цілісного майнового комплексу державного підприємства «Пансіонат з лікуванням «Северна Двіна», в якості майна, що належить Автономній Республіці Крим, передає в оренду ТОВ «Дайвіс» належний Автономній Республіці Крим цілісний майновий комплекс державного підприємства «Пансіонат з лікуванням «Северна Двіна», розташований за адресою: м. Алушта, вул. 15 Квітня, №4, на земельній ділянці 4,7га, а Орендар приймає його у користування по акту приймання - передачі.
24.01.2001 року сторонами по вказаному договору оренди, підписаний Акт приймання - передачі цілісного майнового комплексу, що належить Автономній Республіці Крим - державного підприємства Пансіонату з лікуванням «Северна Двіна» розташований за адресою: м. Алушта, вул. 15 Квітня, №4. За вказаним актом, орендарю передається 7945,5кв.м. нерухомого майна незавершеного будівництва.
08.04.2005 року Виконавчим комітетом Алуштинської міської Ради прийнято рішення №337 про оформлення права власності пансіонату «Северна Двіна» розташовані в м. Алушті, вул. 15 Квітня, 4, літ. Б, Д, Е, Ж, З, И, К, Л, М, загальною площею 8779,26кв.м., літ. Н, О, П, Р, С, що складає 61/100 часток за Автономної Республікою Крим в особі Верховної Ради АР Крим та на літ. А загальною площею 7312,8кв.м., що складає 39/100 часток за ТОВ «Дайвіс» на праві колективної власності.
Вважаючи, що спірне майно, на момент прийняття рішення №337 Виконкому Алуштинської міської Ради від 08.04.2005 року знаходилося у власності Автономної Республіки Крим та не могло бути передано у власність ТОВ «Дайвіс» за відсутності на це підстав, позивач просить визнати це рішення недійсним.
Дослідивши у сукупності надані докази, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.
Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з укладенням договору оренди ще у 2001 році та регулювалися Цивільним кодексом УРСР, зокрема Главою 25 цього кодексу.
Згідно з абз. 2 п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Враховуючи, що договірні відносини, на підставі договору оренди від 24.02.2011 року продовжували існувати також і після прийняття оскаржуваного рішення, до спірних відносин слід застосовувати норми Цивільного Кодексу України.
Також, судом встановлено, що окрім орендних правовідносин по оренді державного майна між сторонами у даному спорі щодо спірного майна виникли правовідносини, які регулюються актами законодавства про приватизацію.
Так, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 26 Закону України «Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим», до компетенції Верховної Ради Автономної Республіки Крим відноситься, зокрема, визначення порядку управління майном, яке належить Автономній Республіці Крим.
Загальний порядок управління майном, що належить Автономній Республіці Крим, затверджено Постановою Верховної Ради АР Крим від 21.04.1999 року №459/2-99 «Про Положення про порядок управління майном, що належить Автономній Республіці Крим або переданим в її управління».
Цим положенням визначені об'єкти та суб'єкти управління майном, що належить Автономній Республіці Крим, а також встановлені повноваження суб'єктів управління.
Відповідно до Положення про Фонд майна Автономної Республіки Крим, затвердженою постановою Уряду Автономної Республіки Крим від 02.11.1995 року №325, Фонд майна Автономної Республіки Крим здійснює повноваження орендодавця майна, що належить Автономній Республіці Крим
На підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.1996 року №157 «Про передачі у власність Автономної Республіки Крим майна санаторно - курортних та оздоровчих закладів, що перебуває у загальнодержавній власності» до власності Автономної Республіки Крим було передано пансіонат «Північна Двіна», що розташований в м. Алушті.
Постановою Верховної Ради АР Крим від 15.03.2000 року №982-2/2000 «Про склад майна, що належить АР Крим», пансіонат «Північна Двіна» включено до складу майна Автономної Республіки Крим.
Отже, на підставі встановленого з'ясовані повноваження позивача по передачі в оренду державного майна.
В той же час, відповідно до Положення про Фонд майна АР Крим, затвердженого Постановою Уряду АР Крим за №325 від 02.11.1995 Фонд майна АР Крим є центральним органом державної виконавчої влади АР Крим, створений відповідно до Указу Президента України від 18.08.1995 за №757/95 «Про органи приватизації в Автономній Республіці Крим» та підпорядкований Уряду АР Крим.
Фонд у межах наданих повноважень, визначених Фондом держаного майна України та делегованих Верховною радою АР Крим, місцевими Радами, реалізує державну політику в сфері приватизації майна загальнодержавної власності, власності АР Крим, комунальної власності та здійснює функції орендодавця відносно вказаного майна.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про приватизацію державного майна», суб'єктами приватизації є: державні органи приватизації; покупці (їх представники); посередники.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про приватизацію державного майна», державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні.
Отже Фонд майна АР Крим як державний орган приватизації наділений владними повноваженнями щодо розпорядження в процесі приватизації майна державного підприємства шляхом його викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу.
Як стверджується позивачем, та не заперечується відповідачем, у березні та грудні 2001 року ТОВ «Дайвіс» звернулось до Фонду майна АР Крим з клопотанням погодити проведення будівельних та загальнобудівельних робіт відповідно до проектно кошторисної документації для закінчення будівництва незавершеної частини пансіонату з лікуванням «Північна Двіна».
Листами від 16.04.2001 року та від 11.12.2001 року Фонд майна АР Крим надав погодження ТОВ «Дайвіс» на проведення будівельних та загальнобудівельних робіт та повідомив орендаря про те, що джерелом компенсації коштів, що були витрачені на поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від об'єкту оренди без завдання йому шкоди, є кошти, отримані від продажу об'єкту.
Відповідач посилається на те, що п.-п. 4.2.2. п.4.2. розділу 4 договору оренди цілісного майнового комплексу, що належить Автономній Республіці Крим, від 24.02.2001 року, встановлене право Орендаря вносити зміни у склад орендованого майна, проводити реконструкцію, технічне переустаткування, що обумовлює належне обслуговування відпочиваючих лікувальної бази, та у зв'язку з тим, що ТОВ «Дайвіс» були здійснені невід'ємні поліпшення спірного майна, що підтверджується висновком Сімферопольського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації про створення нового об'єкту нерухомості в процесі проведення будівельних робіт за власні кошти, товариство на підставі п. 4 ст. 778 Цивільного кодексу України є співвласником даного майна.
Суд з такими висновками погодитись не може.
Дійсно, умова здійснення поліпшень спірного майна у договорі міститься.
Проте разом з цим, п.-п. 4.2.4. п. 4.2. розділу 4 договору оренди, передбачено, що Орендар має право приймати участь у приватизації орендованого майна у випадках визначених діючим законодавством. Відповідно до п. 51 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, у випадку здійснення Орендарем за рахунок власних коштів поліпшень вказаного об'єкту, які неможливо відокремити без нанесення його шкоди, вартістю не менше 25% залишкової вартості, Орендар отримує право викупу об'єкту оренди.
Таким чином, з наданням орендарю прав визначених у п.-п. 4.2.2. договору оренди, сторонами було визначено право викупу орендованого майна в результаті чого він став би власником цього майна, лише за умови приватизації цього майна.
Згідно самого пункту 51 Закону України «Про державну програму приватизації» №1723-ІІІ від 18.05.2000р., у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення). Оцінка вартості об'єкта приватизації у цьому разі здійснюється із застосуванням експертної оцінки. Таке ж право одержує орендар у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства України.
Частиною 3 ст. 15 Закону України «Про приватизацію державного майна» визначено, що приватизація законсервованих об'єктів та об'єктів незавершеного будівництва, підприємств торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування населення, готельного господарства, туристичного комплексу здійснюється шляхом: продажу на аукціоні, за конкурсом; викупу.
Приватизація зазначених об'єктів здійснюється у порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та Державною програмою приватизації.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», об'єктами малої приватизації є: цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, віднесених Державною програмою приватизації до групи А; окреме індивідуально визначене майно; об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.
Статтею 3 цього ж закону визначено, що приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні, за конкурсом.
Слід зазначити, що положення законодавства яке передбачає, викуп орендованого об'єкту, у разі внесення невід'ємних поліпшень орендарем, полягає у продажу на без конкурсній основі майна та є механізмом правового регулювання спрямованим на реалізацію основних принципів приватизаційного процесу, що знаходить свій прояв у надходженні коштів від приватизації до Державного бюджету України шляхом відчуження державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, та відчуження комунального майна, групи об'єктів, які підлягають приватизації користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна».
Названі норми, в сукупності, носять імперативний характер та зобов'язують визначити спосіб приватизації шляхом викупу покупцем майна, за умови здійснення ним за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення).
Статтею 345 Цивільного кодексу України встановлено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
Однак, суду не представлено доказів того, що по відношенню до спірного майна приймалося рішення про його приватизацію, а звідси і відповідного виникнення права ТОВ «Дайвіс» на викуп спірного майна, та укладення з органом приватизації договору купівлі - продажу цього майна, на підставі якого і виникло б право власності, згідно ч. 1 ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».
Таким чином, відповідач самовільно, без достатніх на те підстав, не врахувавши, що майно по відношенню до якого приймається рішення повинно відчужуватися шляхом приватизації, прийняв рішення яким фактично розпорядився майном, що належить Автономній Республіці Крим, право розпоряджатися яким належить виключно органам приватизації зазначеним у статті 7 Закону України «Про приватизацію державного майна».
Відповідно до п. 2 роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» за №02-5/35 від 26.01.2000, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Вступна і резолютивна частини рішення оголошені в судовому засіданні 28 липня 2011 року.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати рішення Виконавчого комітету Алуштинської міської Ради від 08.04.2005 року №337 «Про оформлення права власності на споруди пансіонату «Північна Двіна», розташовані в м. Алушта, вул. 15 Квітня, №4 літ. Б, Д, Е, Ж, З, И, К, Л, М загальною площею 8779,26кв.м., літ. Н, О, П, Р, С, що складає 61/100 часток, за Автономною Республікою Крим в особі Верховної Ради АР Крим та на літ. А загальною площею 7312,8кв.м., що складає 39/100часток за ТОВ «Дайвіс» на праві колективної власності» недійсним.
Повний текст рішення підписаний 01.08.2011 року.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Медведчук О.Л.