Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 201
Іменем України
29.07.2011Справа №5002-26/2538-2011
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного українсько - англійського підприємства з іноземними інвестиціями «Лиснафтохім» (93404, м. Сєвєродонецьк, вул. Леніна, 34, к. 31; 93111, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Артемівська, 24),
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Триойл» (95001, м. Сімферополь, вул. Крилова, 152),
про стягнення 99342,48грн..
Суддя Медведчук О.Л.
Представники:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - ОСОБА_1, директор, Смоляков Ю.Д. представник, дов. №1/145 від 27.07.2011року.
Суть спору: позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне українське - англійське підприємство з іноземними інвестиціями «Лиснафтохім» звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Триойл» про стягнення з останнього суму заборгованості в розмірі 83600грн., суму пені у розмірі 8733,33грн., 3% річних у розмірі 1690,32грн., інфляційних нарахувань в розмірі 5318,83грн., суми оплати адвоката у розмірі 1350грн..
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору поставки нафтопродуктів щодо своєчасної оплати поставленого товару, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість, та як наслідок, за порушення відповідачем своїх зобов'язань позивачем нараховані відповідні санкції.
Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про день, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, рекомендованою кореспонденцією.
Відповідач відзив по справі не надав, у клопотанні представленого суду визнає наявність за ним боргу у сумі 83580грн. та зазначає про те, що на даний час ТОВ «Триойл», відповідно до ст. 78 Господарського кодексу України направило на адресу позивача мирову угоду, у зв'язку з чим, просить суд відстрочити розгляд справи до отримання від позивача листа про результати розгляду мирової угоди.
Враховуючи строк розгляду справи, а також те, що від позивача не надходило жодних заяв та клопотань про відмову від позову або про затвердження мирової угоди, суд не знаходить вказану відповідачем обставину як підставу для відкладення чи відстрочення розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, суд
встановив:
20.08.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Спільним українсько англійським підприємством «Лиснафтохім» - Постачальником та ТОВ «Тройл» - Покупцем укладений договір поставки №11/10/ЛНХ.
Відповідно до п. 1.1. даного договору, Постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та сплатити нафтопродукти, що іменуються в подальшому Товар. Марочний асортимент, ціна та кількість Товару визначається накладними на кожну окрему партію.
Згідно видаткової накладної №ЛИ-0000169 від 28.09.2010 року ТОВ «Триойл» отримало дизпалива загальною вартістю 187105,87грн. (а.с.10).
Відповідно до виписок з особового рахунку за 28.09.2010 року, 06.10.2010 року, 29.10.2010 року, (а.с.112-14), ТОВ «Триойл» перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ СП «Лиснафтохім» 103505,87грн..
Таким чином, відповідач частково оплатив поставлений йому товар за договором поставки №11/10/ЛНХ від 20.08.2010 року та заборгованість по якому утворилася у розмірі 83600грн.
Згідно розділу 2 договору, Покупець здійснює оплату товару на розрахунковий рахунок Постачальника в національній валюті України.
Форма оплати - 100% передоплата.
За обопільною домовленістю сторін оплата може проводитись по мірі реалізації товару, дата кінцевого розрахунку визначається додатковими угодами.
21.03.2011 року ТОВ СП «Лиснафтохім» направило на адресу ТОВ «Триойл» претензію №49/11/КНХ з зазначенням того, що відповідач звернувся до позивача з проханням щодо зміни порядку оплати за договором, змінивши умову 100% передоплати на умови - оплата товару по факту отримання. Позивач надав свою згоду на зміну умови договору щодо порядку оплати товару. Зміна умов договору сторонами в усному порядку не суперечить чинному законодавству та умовами договору. Виконання вже змінених умов порядку оплати товару, в свою чергу, підтверджується подальшою поведінкою позивача, який став постачати товар без отримання попередньої оплати та поведінкою відповідача, який в свою чергу частково сплатив вже поставлений товар.
У даній претензії позивач вказав на те, що станом на 18.03.2011 року відповідач сплатив на користь ТОВ СП «Лиснафтохім» 103505,87грн. та заборгованість складає 83600грн. яка виникла з 29.09.2010 року.
Дослідивши у сукупності надані докази, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Строк оплати поставленого товару за спірним договором сторонами встановлено не було, між тим, за домовленістю сторін договору поставки, оплата товару була встановлена по факту отримання.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Отже, відповідач уклавши з позивачем договір поставки та прийнявши від позивача поставлений товар, прийняв на себе зобов'язання щодо повного його оплати.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На день розгляду справи відповідач представив квитанцію №59366530 від 18.07.2011 року про перерахування на рахунок позивача 20грн. у погашення заборгованості по договору поставки.
Таким чином, сума боргу, яка складає 83580грн. підлягає стягненню з відповідача, як заборгованість за поставлений товар. Відповідач дану суму визнав.
Окрім суми заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача також і пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Умови спірного договору поставки, зокрема п.4.1. договору, відповідають встановленому розміру пені передбаченого чинним законодавством.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Однак, позивач представив розрахунок пені, відповідно до якого нарахував штрафні санкції перебільшивши строк їх нарахування взявши за розрахунок період з 29.09.2010 року по 01.06.2011 року, отримавши 246 днів прострочення.
(83600грн. х 7,75%) х 2) : 365) х 246 = 8733,33грн. пені.
Проте, враховуючи вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, а також, часткове погашення суми боргу у розмірі 20грн. суд вважає за необхідне перерахувати розмір пені.
З вищенаведеного вбачається, що початком нарахування позивачем штрафних санкцій, а саме пені, слід вважати 29.09.2010 року. Приймаючи до уваги шестимісячний строк, визначений ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування пені припиняється 29.03.2011 року.
Таким чином, нарахування пені слід було здійснювати за період з 29.09.2010 року по 29.03.2011 року, а не з 29.09.2010 року по 01.06.2011 року, як зазначає позивач.
Отже: (83580грн. х 7,75%) х 2) : 365) х 182 = 6459,70грн. пені.
Отже загальна сума пені яка підлягає стягненню з відповідача за період з 29.09.2010р. по 29.03.2011р. складає 6459,70грн.
В частині вимог про стягнення суми пені у розмірі 2273,63грн. в позові має бути відмовлено.
Ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки ТОВ «Триойл» не виконано зобов'язання щодо своєчасного розрахунку передбаченого умовами договору про поставку нафтопродуктів, вимоги про стягнення індексу інфляції та 3% річних підлягають задоволенню з врахуванням часткової оплати боргу, у зв'язку з чим індекс інфляції складає - 5315,68грн., 3% річних - 1689,91грн..
В іншу чергу, позивач просить стягнути з відповідача суму оплати послуг адвоката у розмірі 1450грн.
Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові на позивача.
Відповідно до абз. 2 п. 10 роз'яснення президії Вищого господарського суду України, від 04.03.1998 року №02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.
На підтвердження понесених витрат послуг адвоката, відповідач представив договір від 19.05.2011 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2970 від 30.07.2008 року, видатковий касовий ордер від 19.05.2011 року (а.с.17-19), довіреність видана адвокату ОСОБА_2 (а.с.25).
Згідно п. 4.1. договору про надання правових послуг від 19.05.2011 року, за надання правових послуг гонорар складає 1350грн. Сплата цієї суми ТОВ СП «Лиснафтохім» підтверджується видатковим касовим ордером від 19.05.2011 року.
Отже, на ТОВ «Триойл» покладається стягнення на користь ТОВ СП «Лиснафтохім» сума витрачена за надання послуг адвоката.
Враховуючи що спір виник в наслідок неправильних дій відповідача, що виразилось в порушенні ним взятих на себе зобов'язань за укладеним договором, витрати по спліті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню саме на нього відповідно до ст. 49 ГПК України.
Проте, суд вважає за необхідне перерахувати розмір стягуваних судових витрат, а саме, посилаючись на наступне.
При сплаті державного мита у розмірі 1006,92грн. позивач врахував до ціни позову яка складає 100692,48грн. суму оплати послуг адвоката.
Суд не може погодитись зі сплаченою сумою державного мита виходячи з визначення ціни позову.
Згідно ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, у позовах про стягнення грошей, ціна позову визначається стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Послуги адвоката, згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України відносяться до судових витрат, а отже, до суми позову не зараховуються.
Таким чином, сума позову по заявленим вимогам складає 99342,48грн. а сума державного мита, що підлягала сплаті 993,42грн., а отже сума державного мита, з врахуванням часткового задоволення позову підлягає стягненню з відповідача у розмірі 983,18грн.
Вступна і резолютивна частини рішення оголошені в судовому засіданні 29 липня 2011 року.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Триойл» (95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Крилова, 152, код ЄДРПОУ 36070690, р/р26005011263701 в ПАТ Альфа Банк м. Київ, МФО 300346) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько - англійське підприємство з іноземними інвестиціями «Лиснафтохім» (93404, м. Сєвєродонецьк, вул. Леніна, 34, к. 31, код ЄДРПОУ 25356784, р/р26004059800606 в ЛФ «Кредитпромбанк», МФО 364382) суму боргу у розмірі 83580грн., пеню у сумі 6459,70грн., суму інфляційних нарахувань у розмірі 5315,68грн., 3% річних у сумі 1689,91грн., 1350грн. за послуги адвоката, 983,18грн. державного мита, 230,43грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення підписаний 03.08.2011 року.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Медведчук О.Л.