"02" серпня 2011 р. Справа № 5/115/10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого - Ткаченко Н.Г.
Суддів - Катеринчук Л.Й.
Коробенка Г.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.04.2011 р. та постанову господарського суду Миколаївської області від 29.07.2010 р. по справі № 5/115/10 про банкрутство ПП "РОТАТОР",-
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 24.07.2010 р. порушено провадження по справі № 5/115/10 про банкрутство ПП "РОТАТОР", на підставі ст.51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Постановою господарського суду Миколаївської області від 29.07.2010 р. по справі № 5/115/10 /суддя Міщенко В.І./ боржника - ПП "РОТАТОР" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Безабчук А.В., яку зобов'язано у п'ятиденний строк подати до офіційних друкованих органів оголошення про визнання банкрутом ПП "РОТАТОР".
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.04.2011 р. по справі № 5/115/10 /судді : Жеков В.І., Картере В.І., Пироговський В.Т./ постанову господарського суду Миколаївської області від 29.07.2010 р. залишено без змін.
В касаційній скарзі ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.04.2011 р. та постанову господарського суду Миколаївської області від 29.07.2010 р., посилаючись на те, що вони постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Представники сторін у судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Постанова господарського суду Миколаївської області від 29.07.2010 р. про визнання ПП "РОТАТОР" банкрутом, в порядку ст.51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мотивована тим, що наданий проміжний ліквідаційний баланс боржника свідчить про недостатність вартості майна для задоволення вимог кредиторів.
Одеський апеляційний господарський суд погодився з висновком господарського суду першої інстанції та залишив постанову господарського суду Миколаївської області від 29.07.2010 р. без змін.
Але з такими висновками суду як першої так і апеляційної інстанції погодитись не можна.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Оскаржувані постанови суду першої та апеляційної інстанції зазначеним вище вимогам не відповідають.
01.03.2010 р. засновником ПП "РОТАТОР" прийнято рішення про ліквідацію підприємства та створення ліквідаційної комісії у складі голови - Безабчук А.В. та члена комісії ОСОБА_1
Провадження по справі про банкрутство ПП "РОТАТОР" порушене господарським судом Миколаївської області, на підставі ст. 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.
Відповідно до ст. 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутись до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності в нього ліцензії. Кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня публікації оголошення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.
Необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.
Згідно ч.1 ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення.
Згідно з ч.4 ст.105 ЦК України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.
Аналогічні положення містить ч. 3 ст. 60 ГК України, яка встановлює, що ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.
Відповідно до ч.1 ст.110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.
Частиною 1 ст.111 ЦК України встановлено, що ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
Згідно ч.5 ст.60 ГК України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.
Таким чином, тільки після оцінки вартості наявного майна боржника, в порядку ст.60 Господарського кодексу України, публікації комісією з припинення юридичної особи повідомлення в друкованих засобах масової інформації, в порядку ст. 105 ЦК України, для виявлення кредиторів, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства, складання проміжного ліквідаційного балансу для з'ясування питання про недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів, можливе звернення до господарського суду, після закінчення строку, який передбачений ст.105 ЦК України, з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Звернення з заявою до суду про порушення справи про банкрутство та порушення провадження за спрощеною процедурою на підставі ст.51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, можливе лише після закінчення строку, який передбачений ч.4 ст.105 ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи, в порушення ч.4 ст.105 ЦК України, публікація оголошення про ліквідацію ПП "РОТАТОР" була здійснена в газеті "Урядовий кур'єр" 27.03.2010 р., а не в Бюлетені державної реєстрації.
Згідно ч.2 ст.36 ГПК України, письмові докази подаються суду в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
В матеріалах справи відсутні оригінали чи належним чином засвідчені копії рішення засновника ПП "РОТАТОР" від 01.03.2010 р. про ліквідацію підприємства та створення ліквідаційної комісії у складі голови - Безабчук А.В. та члена комісії ОСОБА_1, рішення засновника ПП "РОТАТОР" від 02.06.2010 р. про затвердження проміжного ліквідаційного балансу, довідка щодо кредиторської та дебіторської заборгованості, інвентаризаційний опис активів ПП "РОТАТОР".
Відповідно до вимог ч.2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно абз. 4 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” суб'єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
При винесені постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури суд в обов'язковому порядку повинен з'ясувати актив і пасив боржника.
В оскаржуваній постанові суду першої інстанції від 29.07.2010 р. взагалі не зазначено розмір кредиторської заборгованості ПП "РОТАТОР", вартість майнових активів боржника, наявність чи відсутність дебіторської заборгованості, відсутній аналіз фінансово-майнового стану боржника.
При розгляді судом першої інстанції заяви ліквідатора про визнання ПП "РОТАТОР" банкрутом, суд не з'ясував, чи мало підприємство боржника, станом на день прийняття рішення його засновником про ліквідацію, недостатньо грошових коштів та іншого ліквідаційного майна для здійснення розрахунків з кредиторами та чи виконані всі вимоги закону, передбачені ч.5 ст.60, ч.4ст.105, ч.ч.1,3 ст.110, ч.1 ст.111 ЦК України, щодо здійснення процедури ліквідації.
Таким чином, господарський суд першої інстанції, в порушення вимог закону, постановив оскаржувану постанову від 29.07.2010 р., без всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин та доказів, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи та прийшов до передчасного висновку про визнання ПП "РОТАТОР" банкрутом.
Залишаючи постанову господарського суду Миколаївської області від 29.07.2010 р. без змін, в порушення вимог ст.104 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд на зазначені вище обставини уваги не звернув, що призвело до суттєвого порушення норм процесуального права при прийнятті постанови.
За таких обставин, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.04.2011 р. та постанову господарського суду Миколаївської області від 29.07.2010 р. по справі про банкрутство ПП "РОТАТОР" не можна визнати як такі, що відповідають фактичним обставинам справи і вимогам закону і вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи , суду слід врахувати вище викладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1115, 1117 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва
задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.04.2011 р. та постанову господарського суду Миколаївської області від 29.07.2010 р. по справі № 5/115/10 скасувати.
Справу № 5/115/10 направити на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.
Головуючий - Ткаченко Н.Г.
Судді - Катеринчук Л.Й.
Коробенко Г.П.