"03" серпня 2011 р. Справа № 5002-2/2652-2010
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючого),
Гончарука П.А.,
Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги приватного підприємства фірми "Шарм" і фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 5 травня 2011 року у справі № 5002-2/2652-2010 за позовом заступника прокурора м. Ялти в інтересах держави в особі Ради Міністрів Автономної Республіки Крим до приватного підприємства фірми "Шарм", фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, за участю третьої особи -Лівадійської селищної ради, про визнання недійсним договору, -
Встановив:
У травні 2010 року заступник прокурора м. Ялти в інтересах держави в особі Ради Міністрів Автономної Республіки Крим звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до приватного підприємства фірми "Шарм", фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 1 жовтня 2008 року, укладеного відповідачами, зобов'язання приватного підприємства фірми "Шарм" знести самовільно збудовану нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, площею 9,6 м2, за власний рахунок.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 вересня 2010 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Лівадійську селищну раду.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 1 лютого 2011 року в позові відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 5 травня 2011 року рішення місцевого суду скасовано, а позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 1 жовтня 2008 року, укладений відповідачами, нотаріально посвідчений 1 жовтня 2008 року приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим № 3699. Стягнуто з приватного підприємства фірми "Шарм" на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 8190 грн. Фізичну особу -підприємця ОСОБА_1 зобов'язано повернути приватному підприємству фірмі "Шарм" нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, площею 9,6 м2. Зобов'язано приватне підприємство фірму "Шарм" знести самовільно побудовану нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, площею 9,6 м2, за власний рахунок. Стягнуто з приватного підприємства фірми "Шарм" до Державного бюджету України судові витрати.
У касаційній скарзі приватне підприємство фірма "Шарм", посилаючись на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.
У касаційній скарзі фізична особа -підприємець ОСОБА_1 просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 5 травня 2011 року у справі, а рішення місцевого суду залишити без змін, вказуючи на порушення господарським судом другої інстанції норм чинного законодавства при постановленні оскаржуваного судового рішення.
Клопотання приватного підприємства фірми "Шарм" про відкладення розгляду справи залишено без задоволення в зв'язку з відсутністю відповідних підстав.
Заслухавши пояснення прокурора, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг відповідачів, суд вважає, що касаційна скарга приватного підприємства фірми "Шарм" підлягає задоволенню в повному обсязі, а касаційна скарга фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 -частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд, керуючись нормами Господарського та Цивільного кодексів України, виходив з того, що внаслідок укладення приватним підприємством фірмою "Шарм", як продавцем, та громадянином ОСОБА_1, як покупцем, договору купівлі-продажу від 1 жовтня 2008 року виникли цивільні правовідносини між юридичною та фізичною особами, а не господарські правовідносини між двома юридичними особами -відповідачами у даній справі.
Спірний договір не містить відомостей, що цільовим призначенням нежитлової будівлі є її використання саме для ведення господарської діяльності.
Докази того, що спірний договір укладався фізичною особою ОСОБА_1 з метою ведення підприємницької діяльності та для використання як фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, в матеріалах справи відсутні.
Відсутність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 1 жовтня 2008 року свідчить й про відсутність підстав для зобов'язання приватного підприємства фірми "Шарм" знести спірне приміщення.
Не погодившись з таким рішенням місцевого суду, господарський суд другої інстанції дійшов висновку про необхідність його скасування та задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на наступні обставини:
- докази здійснення будівництва спірного об'єкту нерухомості за погодженим проектом, як і докази щодо прийняття державною комісією в експлуатацію цього об'єкту, в матеріалах справи відсутні;
- на момент укладення спірного договору -1 жовтня 2008 року -приватне підприємство фірма "Шарм" не мало правовстановлюючого документу про право власності на нерухоме майно, що було продане за цим договором, а тому, даний договір суперечить вимогам закону.
Проте, як з рішенням місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення позову, так і з протилежним висновком апеляційної інстанції про необхідність задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі погодитись не можна.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З матеріалів справи вбачається, що:
- згідно витягу № 13440366 від 2 лютого 2007 року з Реєстру прав власності на нерухоме майно комунального підприємства Ялтинської міської ради "Бюро технічної інвентаризації" (т. 2 а.с. 53) право власності на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, зареєстроване за приватним підприємством фірмою "Шарм" (частка 1/1) на підставі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 січня 2007 року та ухвали суду від 19 січня 2007 року (про виправлення описки у вказаному судовому рішенні) у справі № 2-13/920-2007. 27 лютого 2008 року постановою Вищого господарського суду України вказане судове рішення скасовано, справа направлена на новий розгляд. 4 березня 2010 року ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим у справі № 2-1/3930.1-2008 року позов про визнання права власності залишено без розгляду;
- згідно витягу № 20455168 від 3 жовтня 2008 року з Реєстру прав власності на нерухоме майно комунального підприємства Ялтинської міської ради "Бюро технічної інвентаризації" (т. 2 а.с. 54) право власності на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, зареєстроване за ОСОБА_1 (частка 1/1) на підставі договору купівлі-продажу від 1 жовтня 2008 року;
- згідно витягу № 24059876 від 7 жовтня 2009 року з Реєстру прав власності на нерухоме майно комунального підприємства Ялтинської міської ради "Бюро технічної інвентаризації" (т. 2 а.с. 55) право власності на зазначену нежитлову будівлю, зареєстроване за ОСОБА_3 (частка 2/3) на підставі договору купівлі-продажу від 10 вересня 2009 року;
- згідно витягу № 24067731 від 7 жовтня 2009 року з Реєстру прав власності на нерухоме майно комунального підприємства Ялтинської міської ради "Бюро технічної інвентаризації" (т. 2 а.с. 56) право власності на дану нежитлову будівлю, зареєстроване за ОСОБА_4 (частка 2/3) на підставі договору купівлі-продажу від 10 вересня 2009 року.
Зазначені факти свідчать про те, що прийняті у справі судові рішення стосуються прав, обов'язків та охоронюваних законом інтересів осіб -ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яких попередніми судовими інстанціями не було залучено до участі у справі. При цьому, в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, судами не взято до уваги й не надано правової оцінки вказаним витягам з Реєстру прав власності на нерухоме майно комунального підприємства Ялтинської міської ради "Бюро технічної інвентаризації" № 24059876 та № 24067731 від 7 жовтня 2009 року, а договору купівлі-продажу від 10 вересня 2009 року, на якому ґрунтуються зазначені дані, матеріали справи не містять.
З огляду на викладене, прийняті у справі судові рішення не можна визнати законними, обґрунтованими, прийнятими у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а тому вони підлягають скасуванню, з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін, вирішити питання щодо можливості залучення до участі у справі осіб, прав та обов'язків яких стосується дана справа і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти відповідне судове рішення, визначившись з підвідомчістю справи господарським судам.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу приватного підприємства фірми "Шарм" задовольнити.
Касаційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 1 лютого 2011 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 5 травня 2011 року у справі № 5002-2/2652-2010 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Головуючий Остапенко М.І.
Судді Гончарук П.А.
Стратієнко Л.В.