"02" серпня 2011 р. Справа № 52/392
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Остапенко М.І. і Харченко В.М.
розглянув касаційну скаргу житлово -будівельного кооперативу "Поліграфіст", м.Київ
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2011
зі справи № 52/392
за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", м.Київ
до житлово-будівельного кооперативу "Поліграфіст", м.Київ
про стягнення 73816,61грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача -Драган Ю.О.;
відповідача -Яцимирський М.О.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
У вересні 2010 року позивач звернувся з позовом до житлово- будівельного кооперативу "Поліграфіст" про стягнення 67110,31грн. основного боргу, 1074,87грн. інфляційних втрат, 719,06грн. 3 % річних, 4912,36грн. пені.
Рішенням господарського суду міста Києва від 01.12.2010 (суддя Чебикіна С.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2011 (колегія суддів у складі: суддя Ропій Л.М. -головуючий, судді Гольцова Л.А. і Рябуха В.І.), позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 50 126,25грн. основного боргу, 802,85грн. втрат від інфляції, 537,09грн. 3 % річних, 4912,36грн. пені. В іншій частині позову відмовлено.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України житлово -будівельний кооператив "Поліграфіст" просить скасувати рішення суду першої інстанції від 01.12.2010 та постанову апеляційного суду від 23.02.2011 і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Скарга мотивована тим, що судові рішення попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.188 ГК України, ст.ст.4-3, 32, 34, 43, 105 ГПК України.
Відзиву на касаційну скаргу позивач суду не подав.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 18.03.1994 підприємством по експлуатації водомірного господарства та збуту води „Водозбут” (постачальник) та ЖБК „Поліграфіст” (абонент) було укладено договір № 02238/4-14 на відпуск води та послуг каналізації, згідно із умовами п.1.1 якого постачальник зобов'язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити за зазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування комунальним водопроводом та каналізацією в місті Києві, затвердженими рішенням виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 13.01.1986 № 24.
В подальшому згідно з наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України в місті Києві від 20.07.2001 № 359 державне комунальне об'єднання „Київводоканал” реорганізовано у ВАТ „АК „Київводоканал”, правонаступником якого є позивач, а правонаступником підприємства по експлуатації водомірного господарства та збуту води „Водозбут” є розрахунковий департамент.
Відповідно до п.2.1 договору постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимих концентрацій шкідливих речовин.
Пунктом 3.1 договору встановлено, що кількість води, яка подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником Постачальника спільно з представником абонента.
Згідно із пунктом 3.6 договору абонент розраховується за користування водою і послугами каналізації в порядку інкасо платіжних вимог, які оплачуються без акцепту платника, шляхом зняття з його розрахункового рахунку сум, зазначених постачальником у платіжній вимозі.
У розділі 5-му договору сторони визначили, що договір укладається строком з 18 березня 1994 року по 31 грудня 1994 року та вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що при укладенні зазначеного договору позивачем було присвоєно відповідачу абонентський номер 4-651, за яким здійснюється розрахунок питної води та водовідведення, але в подальшому позивач відкрив відповідачу другий номер 4-50651, за яким нараховується кількість та вартість питної води, яка була використана для виготовлення гарячої води (на підігрів), без укладення договору або внесення відповідних змін до договору від 18.03.1994№ 02238/4-14.
У цьому зв'язку судами попередніх інстанцій також встановлено, що за період з 01.10.2009 по 01.08.2010 позивач надав відповідачу послуги за договором № 02238/4-14 від 18.03.1994 за абонентським номером 4-651 на суму 50 276,25грн., які були сплачені відповідачем частково, в сумі 150,00грн., тобто несплаченою лишилась сума боргу в розмірі 50126,25грн.
Виходячи зі змісту статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У силу статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Сукупності встановлених по справі обставин суди дали належну оцінку і дійшли правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості за постачання питної води та прийняття каналізаційних стоків за період з 01.10.2009 по 01.08.2010 за договором № 02238/4-14 на відпуск води та послуги каналізації від 18.03.1994 в розмірі 50126,25грн., а також 802,85грн. втрат від інфляції, 537,09грн. 3 % річних, 4912,36грн. пені.
Прийнятті зі справи судові рішення в іншій частині, а саме в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з постачання води, яка використовується для приготування гарячої води в сумі 16983,46 грн. за період з 01.10.2009 по 01.08.2010, не оскаржується жодною з сторін.
Твердженням відповідача про те, що договір № 02238/4-14 від 18.03.1994 був розірваний відповідачем в односторонньому порядку, а отже не діяв в період з 01.10.2009 по 01.08.2010, а також про те, що послуг за цим договором він не отримував суди дали належну оцінку і дійшли правильного висновку про їх безпідставність, оскільки вони спростовувались фактичними обставинами справи.
Посилання відповідача на те, що він є неприбутковою особою, суди також обґрунтовано не взяли до уваги, оскільки в даному випадку зазначена обставина не могла мати правового значення для вирішення справи.
Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що наведені у касаційній скарзі доводи висновків попередніх судових інстанцій не спростовують, суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2011 у справі № 52/392 залишити без змін, а касаційну скаргу житлово -будівельного кооперативу "Поліграфіст" - без задоволення.
Суддя Селіваненко В.П.
СуддяОстапенко М.І.
Суддя Харченко В.М.