"28" липня 2011 р. Справа № 41/527
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Добролюбової Т.В.
суддівГоголь Т.Г., Осетинського А.Й.
розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Янтар-Плюс"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.11
у справі№41/527
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Янтар-Плюс"
доДержавного казначейства України
простягнення 10 200,00 грн
Представники сторін у судове засідання не з'явилися, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.
Розпорядженням Заступника секретаря другої судової палати від 25.07.11, у зв'язку з перебуванням судді Швеця В.О. у відпустці, для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В.- головуючого, Гоголь Т.Г., Осетинського А.Й.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Янтар -Плюс" у листопаді 2010 року заявлений позов про стягнення з Державного казначейства України 10 200,00 грн - шкоди, завданої скасуванням ліцензії на право здійснення господарської діяльності з організації і проведення азартних ігор на гральних автоматах. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на те, що ним за отримання ліцензії на провадження діяльності з організації і проведення азартних ігор до Державного бюджету України сплачено 958 920, 00 грн, однак, у зв'язку з прийняттям Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні", він з 26.06.09 припинив здійснення своєї господарської діяльності, позаяк до закінчення строку дії ліцензії йому залишилось 22 місяця, тобто розмір невикористаної плати за ліцензію становить 363 728,20 грн. При цьому, позивач зазначав, що через скрутне фінансове
становище він не має можливості сплатити державне мито за повну суму завданої шкоди, тому
Доповідач: Добролюбова Т.В.
просив відшкодувати збитки у сумі заявленій до стягнення. Позивач посилався на приписи статей 2, 1166, 1170, 1173 Цивільного кодексу України, статті 47 Господарського кодексу України, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.12.10, ухваленим суддею Спичак О.М., у задоволенні позову відмовлено. Суд першої інстанції вмотивовуючи рішення дійшов висновку про відсутність підстав вважати неправомірним скасування ліцензії позивача, оскільки таке скасування відбулось внаслідок реалізації Верховною Радою України конституційних повноважень щодо прийняття законодавчих актів. Також, суд зазначив що Закон України "Про заборону грального бізнесу в Україні" є чинним і його неконституційність у визначеному законодавством порядку не встановлена, окрім цього, положення цього Закону не передбачають обов'язку держави щодо повернення суб'єктам господарювання коштів, які були раніше сплачені за відповідні ліцензії. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 1166, 1173, 1175 Цивільного кодексу України.
Київський апеляційний господарський суд України у складі колегії суддів: Зубець Л.П. -головуючого, Новікова М.М., Мартюк А.І., постановою від 14.03.11, перевірене рішення у справі залишив без змін, а апеляційну скаргу позивача залишив без задоволення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Янтар-Плюс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушенні судами приписів статей 6, 8, 9, 19, 41, 42, 56 Конституції України, статей 2, 10, 170, 1166, 1170, 1173 Цивільного кодексу України, статей 5, 47 Господарського кодексу України, статті 84 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.12.06, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Рішення Європейського Суду з прав людини в справі Маркса від 13.06.79, від 23.09.82 в справі Спорронга і Льоннрот, від 07.07.89 у справі "Тре Тракторер АБ" проти Швеції, від 23.10.85 у справі Бентем проти Нідерландів, від 18.02.91 у справі Фредін проти Швеції. На думку скаржника, судами попередніх інстанцій не враховано того, що підставою позову є не встановлення протиправності скасування ліцензії як такого, а протиправність скасування ліцензії шляхом прийняття закону без встановлення відповідного механізму відшкодування втрат, адже раптове скасування ліцензії, без попередження та встановлення будь -яких перехідних положень чи механізму компенсації витрат, призвело до обмеження права позивача на здійснення певного виду діяльності.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Янтар-Плюс" надійшла заява про розгляд касаційної скарги за відсутності його представника. Від Державного казначейства України відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 16.06.06 Міністерством фінансів України Товариству з обмеженою відповідальністю "Янтар-Плюс" була видана ліцензія, серія АВ № 082980, на організацію діяльності з проведення азартних ігор, строком дії на п'ять років, а саме: з 28.04.06 до 27.04.11. Судами також установлено, що 13.06.06 позивач за видачу ліцензії на здійснення діяльності з організації та проведення азартних ігор на 2006-2011 роки сплатив на користь Державного бюджету 958 920, 00 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Янтар -Плюс" про стягнення з Державного казначейства України 10 200,00 грн - шкоди, завданої скасуванням ліцензії на право здійснення господарської діяльності з організації і проведення азартних ігор на гральних автоматах. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Позивачем є особа, яка має право вимоги, а відповідачем -особа, яка повинна виконати зобов'язання та є учасником спірного матеріального правовідношення. Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Повноваження Державного казначейства України визначені Бюджетним кодексом України, Законом України про державний бюджет на відповідний рік, Положенням про Державне казначейство України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.05 №1232 (чинним на момент ухвалення судових рішень у справі). Суди попередніх інстанцій установили, що позивачем не доведено неправомірності дій чи бездіяльності Державного казначейства України, які б виражались у недотриманні чи порушенні останнім певних повноважень та призвели до порушень прав позивача і виникнення даного спору. Окрім цього, враховується і те, що обов'язок відповідача відшкодувати грошові кошти як безпідставно отримані за невикористаний строк ліцензії на організацію діяльності з проведення азартних ігор у зв'язку з прийняттям Закону України “Про заборону грального бізнесу в Україні” не встановлений і іншими нормативно-правовими актами. Таким чином, судами установлено, що позивачем не доведено порушень його прав Державним казначейством України, а відтак висновок судів про відсутність підстав для задоволення позову визнається правомірним. Саме через такі, встановлені судами обставини, унеможливлюється висновок про підставність скарги в частині порушень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Доводи, викладені в касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування судових актів, оскільки не спростовують викладеного. Відповідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117 , 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.11 у справі №41/527 залишити без змін.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Янтар-Плюс" залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
А.Осетинський