"28" липня 2011 р. Справа № 21/1732-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Добролюбової Т.В.
суддівГоголь Т.Г., Осетинського А.Й.
розглянувши матеріали касаційних скарг1) Дунаєвецького районного споживчого товариства та 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Медицина-Техніка-Косметика"
на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.02.11
у справі№21/1732-10
за позовомСпоживчого товариства "Водограй -Дунаївці"
доДунаєвецького районного споживчого товариства
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Медицина-Техніка-Косметика"
пронадання переважного права викупу нежитлового приміщення
В судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явилися, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги;
від відповідача: ОСОБА_1 -за дов. від 18.01.11;
від третьої особи: не з'явилися, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.
Розпорядженням Заступника секретаря другої судової палати від 25.07.11, у зв'язку з перебуванням судді Швеця В.О. у відпустці, для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В.- головуючого, Гоголь Т.Г., Осетинського А.Й.
Споживчим товариством "Водограй -Дунаївці" у жовтні 2010 року заявлений позов до Дунаєвецького районного споживчого товариства про зобов'язання відповідача надати позивачеві переважне право купівлі орендованого майна -приміщення магазину площею 90,4 кв.м, розташованого в місті Дунаївці на вул. Шевченка, 47. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на добросовісне виконання ним умов договору оренди. Позивач зауважував на тому, що ним, за згодою відповідача, проведено капітальний ремонт магазину та перераховано відповідачеві аванс
Доповідач: Добролюбова Т.В.
у розмірі 50 000,00 грн в рахунок часткової сплати вартості магазину. Проте, у вересні 2010 року відповідач повідомив позивача про виставлення спірного майна на аукціон. Позивач вважав, що відповідно до частини 2 статті 777 Цивільного кодексу України він має переважне право перед іншими особами на придбання орендованого приміщення. При цьому, позивач посилався також на приписи статей 11, 16, 525, 598 Цивільного кодексу України, статей 173, 179, 193, 283 Господарського кодексу України. Рішенням господарського суду Хмельницької області від 19.11.10, ухваленим суддею Огороднік К.М., у задоволенні позовних вимог відмовлено. Вмотивовуючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 289 Господарського кодексу України орендар має переважне право на викуп об'єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди, однак, умовами договору оренди від 01.01.10 № 51 такого права не визначено. Окрім цього, суд зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту порушенного права не відповідає встановленим статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України способам захисту порушених прав та інтересів. Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Тимошенко О.М. -головуючого, Савченко Г.І., Грязнова В.В., постановою від 28.02.11, перевірене рішення суду першої інстанції скасував. Прийняв нове рішення про задоволення позовних вимог. Суд апеляційної інстанції, виходячи з того, що відповідач як орендар належним чином виконував свої обов'язки за договорами оренди та враховуючи усну домовленість сторін щодо його відчуження саме орендарю, дійшов висновку, що останній має переважне право на викуп спірного майна у відповідності до частини 2 статті 777 Цивільного кодексу України. Окрім цього, суд зазначив, що оскільки відповідач зобов'язаний був першочергово запропонувати позивачеві здійснити викуп об'єкта оренди, предмет даного позову відповідає такому способу захисту прав як примусове виконання обов'язку в натурі, що передбачено статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України. Дунаєвецьке районне споживче товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення просить залишити в силі. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення апеляційним судом приписів статті 289 Господарського кодексу України, частини 2 статті 777 Цивільного кодексу України, вимог Положення про порядок продажу на аукціонах основних засобів підприємств і організацій споживчої кооперації України, затвердженого постановою других зборів Ради Укоопспілки сімнадцятого скликання від 19.04.01. Скаржник наголошує на неврахуванні апеляційним судом того, що наймодавець не може бути позбавлений права на проведення аукціону з продажу майна, при цьому, перевага на укладення договору має бути надана наймачеві, який до цього користувався майном на умовах найму, однак лише за рівних умов, запропонованих наймачем та іншою особою. Заявник зазначає, що позивач листами від 10.09.10 та від 28.09.10 був повідомлений про проведення аукціону, однак правом на участь не скористався і переможцем конкурсу стала особа, яка запропонувала найбільшу ціну за об'єкт. Окрім цього, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції помилково зазначив про належне виконання позивачем умов договору оренди, адже, ці обставини не були предметом судового дослідження, позаяк, рішенням господарського суду Хмельницької області у іншій справі № 18/5025/51/11 з Споживчого товариства "Водограй -Дунаївці" було стягнуто 7600, 80 грн боргу за оренду магазина, що свідчить про несплату орендних платежів майже за рік. Водночас, до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Медицина-Техніка-Косметика" в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення просить залишити в силі. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник посилається на порушення апеляційним судом приписів статті 289 Господарського кодексу України, частини 2 статті 777 Цивільного кодексу України. Заявник зауважує на неврахуванні апеляційним судом того, що проведені позивачем поліпшення орендованого майна не узгоджувались із власником приміщень та не підтверджуються документально. Разом з цим, скаржник вказує на безпідставне посилання апеляційного суду на наявність між сторонами усної домовленості щодо викупу, адже відповідно до приписів статей 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, такі обставини не можуть бути доказом у справі, окрім цього, факт такої домовленості заперечується самим відповідачем. Наголошує заявник і на залишенні судом апеляційної інстанції поза увагою того, що майно споживчих товариств відчужується лише шляхом проведення аукціонів. Не погоджується скаржник і з висновком апеляційного суду про відповідність обраного позивачем способу захисту порушеного права вимогам чинного законодавства . Від Споживчого товариства "Водограй -Дунаївці" відзиву на касаційні скарги судом не отримано. Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., та пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне. Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 02.02.09 між Дунаєвецьким районним споживчим товариством - орендодавцем та Споживчим товариством "Водограй-Дунаївці" -орендарем, укладено договір оренди об'єкта нерухомості № 4, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування приміщення магазину "Соки-води" площею 90,4 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Дунаївці, вул. Шевченка, 47. Строк дії цього договору сторонами визначений до 31.12.10. Установлено судами і те, що через припинення дії договору №4, 01.01.10 між цими ж сторонами укладено інший договір №51 оренди вказаного майна. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Споживчого товариства "Водограй -Дунаївці" до Дунаєвецького районного споживчого товариства про зобов'язання відповідача надати позивачеві переважне право купівлі орендованого майна -приміщення магазину площею 90,4 кв.м, розташованого в місті Дунаївці на вул. Шевченка, 47. Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона, орендодавець, передає другій стороні, орендареві, за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. За приписами статті 759 Цивільного кодексу України за договором оренди наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно з приписами статті 289 Господарського кодексу України орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди. Тобто, цією нормою встановлено право орендаря на викуп об'єкта оренди, якщо таке передбачено умовами договору. Відповідно до частини 2 статті 777 Цивільного кодексу України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання. При цьому, переважне право на викуп предмета договору найму перед іншими покупцями наймач має лише за рівних інших умов договору купівлі -продажу, тобто вказана норма не передбачає безумовного права наймача на привілейоване придбання орендованого майна. Статтею 627 Цивільного кодексу України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Судом першої інстанції установлено, і цього не спростовано апеляційним судом, що пунктом 3.4.1 договору оренди №51 сторони узгодили, переважне перед іншими особами право орендаря на продовження терміну договору оренди у випадку відсутності з його сторони порушень цього договору. При цьому, вказаний договір не містить застережень про те, що у разі продажу об'єкта оренди орендар має переважне та першочергове право на придбання (викуп) об'єкта оренди. Водночас, як установлено судом першої інстанції, і це підтверджується матеріалами справи, Дунаєвецьким районним споживчим товариством було розміщено оголошення про продаж спірного об'єкта оренди в газетах "Дунаєвецький вісник" № 15-16 від 25.02.10, № 63-64 від 12.08.10, "Фортеця" м. Кам'янець-Подільський № 35 від 02.09.10 та "Є" м. Хмельницький № 36В від 09.09.10 та № 37В від 16.09.10. Також, місцевим судом установлено, що відповідач листами від 10.09.10 №140 та від 28.09.10 №148 повідомив позивача про дату та час проведення аукціону з продажу спірного майна. Однак, як установлено місцевим судом, і цього також не спростовано судом апеляційної інстанції, позивач своїм правом на участь в аукціоні не скористався, тобто, не використав своє переважне право за рівних інших умов купівлі -продажу спірного майна. Отже, суд першої інстанції, установивши усі обставини справи та надавши оцінку усім наявним доказам у справі, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Між тим, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення у справі, викладеного не врахував, що призвело до безпідставного скасування законного рішення у справі. Таким чином, доводи касаційних скарг підтверджені матеріалами справи, тому підлягають задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення у справі. З урахуванням викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.02.11 у справі №21/1732-10 скасувати.
Рішення господарського суду Хмельницької області від 19.11.10 у цій справі залишити в силі.
Касаційні скарги Дунаєвецького районного споживчого товариства та Товариства з обмеженою відповідальністю "Медицина-Техніка-Косметика" задовольнити.
Головуючий суддя Т. Добролюбова
Судді Т. Гоголь
А.Осетинський