"02" серпня 2011 р. Справа № 5005/408/2011 (40/488)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. - головуючого,
Кочерової Н.О.,
Кролевець О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30 травня 2011 року
у справі № 5005/408/2011
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Іноземного підприємства "Технопарк"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"
про визнання недійсним договору фінансового лізингу від 14 лютого 2008 року №L1733-02/08
представники сторін
позивача - не з'явився
відповідача- Студенніков Д.М.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11 березня 2011 року (суддя Загінайко Т.В.) в позові відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30 травня 2011 року (судді Антонік С.Г., Чимбар Л.О., Чоха Л.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11 березня 2011 року у справі №5005/408/2011 скасовано. Прийнято нове рішення. Позов задоволено. Визнано недійсним Договір фінансового лізингу від 28.02.2009р. № L1733-02/08, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль” та Іноземним підприємством “Технопарк”. Визнано недійсною Угоду від 28.02.2009р. про внесення змін до договору фінансового лізингу від 14 лютого 2008 року №№L1733-02/08, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль” та Іноземним підприємством “Технопарк”. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30 травня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11 березня 2011 року.
Вимоги касаційної скарги заявник касаційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням вимог матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14 лютого 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (лізингодавцем) та Іноземним підприємством "Технопарк" (лізингоодержувачем) укладено Договір (оренди) фінансового лізингу №L1733-02/08, відповідно до пункту 1.1 якого Лізингодавець на підставі Договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Специфікації (Додаток №2 до цього Договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.
Лізингоодержувач самостійно на власний ризик обрав предмет лізингу та продавця предмета лізингу -Товариство з обмеженою відповідальністю „Хюндай-Трак” (пункт 2.1 Договору фінансового лізингу №L1733-02/08).
Відповідно до пункту 3.1 Договору фінансового лізингу №L1733-02/08 вартість предмета лізингу становить 600 000 грн. 00 коп. (в тому числі 20% ПДВ).
Додатком № 1 до Договору сторони погодили графік платежів. Згідно графіку авансовий платіж складає 120 000 грн., адміністративна комісія 6 000грн., період лізингу -36 місяців, лізингові платежі складають 620 688,44 грн., з яких 474 000 грн. погашення вартості предмета лізингу і 146 688,44 грн. комісія.
В Специфікації - Додатку №2 до Договору фінансового лізингу №L1733-02/08 сторони погодили предмет лізингу -автомобіль Hyundai (самоскид) HD-270, 2007 року випуску, об'ємом двигуна 12920 куб. см., загальною вартістю 600 000 грн. разом з ПДВ.
14 лютого 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Хюндай-Трак” (продавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (лізингодавець), та Іноземним підприємством „Технопарк” (лізингоодержувач), укладено договір купівлі-продажу №Р1733-02/08, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити транспортний засіб - Автомобіль Hyundai HD-270 (самоскид) рік випуску 2007р.; придбання транспортного засобу на умовах цього Договору здійснюється покупцем для подальшої передачі в лізинг лізингоодержувачу відповідно до Договору лізингу від 14 лютого 2008 року №L1733-02/08, укладеному між лізингоодержувачем і покупцем. Загальна вартість транспортного засобу становить 500 000 грн., крім того ПДВ 20% у розмірі 100 000 грн., всього 600 000 грн. Всі платежі за договором здійснюються в національній валюті України -гривні (п.п. 2.1., 2.3. Договору).
Відповідно до акту від 27 лютого 2008 року приймання-передачі предмета лізингу лізингодавцем передано лізингоодержувачу відповідно до умов Договору фінансового лізингу №1 предмет лізингу -транспортний засіб Hyundai (самоскид) HD-270 2007 року випуску.
28 лютого 2009 року між відповідачем та позивачем укладено угоду про внесення змін до договору фінансового лізингу від 14 лютого 2008 року №L1733-02/08, відповідно до пункту 1, підпунктів 1.1.1, 1.1.2 пункту 1 якої у зв'язку з наявністю у лізингоодержувача простроченої заборгованості у розмірі 123 967 грн. 34 коп. за Договором фінансового лізингу №L1733-02/08 від 14 лютого 2008 року на підставі рахунку-фактури №L1733-02/08/10 від 01 грудня 2008 року, №L1733-02/08/11 від 02 січня 2009 року, №L1733-02/08/12 від 02 лютого 2009 року, №L1733-02/08/8 від 01 жовтня 2008 року, № L1733-02/08/9 від 03 листопада 2008 року, №L1733-02/08/р, від 19 січня 2009 року, №L1733-02/08/р1 від 17 лютого 2009 року, №L1733-02/08/р3 від 21 жовтня 2008 року, №L1733-02/08/р4 від 18 листопада 2008 року, №L1733-02/08/р5 від 18 грудня 2008 року та враховуючи, що лізингоодержувачем було виявлено бажання здійснити реструктуризацію цієї заборгованості, сторони дійшли згоди внести зміни до договору на наступних умовах: реструктуризація заборгованості здійснюється шляхом збільшення заборгованості лізингоодержувача з погашення вартості предмета лізингу на суму нарахованої комісії та штрафних санкцій за простроченими рахунками, а також переоцінену на підставі пункту 6.1.4 Додатку №4 “Загальні умови фінансового лізингу” до Договору; подальше нарахування лізингових платежів за користування предметом лізингу здійснюється виходячи з такої переоціненої заборгованості лізингоодержувача перед лізингодавцем щодо погашення вартості предмета лізингу в сумі 672 734 грн. 03 коп.; при цьому курсом графіку, що використовується для складання графіку платежів, є курс 7,546 гривень за 1 долар США; розмір поточних лізингових платежів, зазначений у графіку платежів, не є остаточним та підлягає зміні у випадках, визначених Договором, викладеним у новій редакції.
Пунктом 4 Угоди сторони встановили, що з моменту підписання цієї угоди та Договору в новій редакції попередня редакція Договору втрачає чинність.
28 лютого 2009 року сторони уклали Договір фінансового лізингу № L1733-02/08 (надалі -Договір фінансового лізингу №2).
Відповідно до пункту 1.1 Договору фінансового лізингу №2 лізингодавець на підставі Договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначається в Специфікації (Додаток №2 до цього Договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору. Вартість предмета лізингу становить 884 900 грн. 72 коп., у тому числі 20% ПДВ (пункт 3.1 Договору фінансового лізингу №2).
У Додатку №1 до Договору фінансового лізингу №2 сторонами було погоджено графік платежів від 28 лютого 2009 року. Згідно графіку авансовий платіж складає 120 000 грн., адміністративна комісія 6 000грн., період лізингу -36 місяців, лізингові платежі складають 1 017 387,31 грн., з яких 756 051,71 грн. погашення вартості предмета лізингу і 261 335,60 грн. комісія.
В Специфікації - Додатку №2 до Договору фінансового лізингу №2 сторони погодили предмет лізингу -автомобіль самоскид Hyundai HD-270, 2007 року випуску, об'ємом двигуна 12920 куб. см., загальною вартістю 884 900,72 грн. 00 коп. разом з ПДВ.
Позивач звернувся з позовом до суду про визнання недійсним договору фінансового лізингу № L1733-02/08 від 28 лютого 2009 року.
Колегія суддів не погоджується з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду та вважає обґрунтованим рішення суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Між лізингодавцем та лізингоодержувачем відповідно до частини 1 статі 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" був укладений договір фінансового лізингу №L1733-02/08 (з урахуванням його викладення у новій редакції) у письмовій формі.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що при укладенні договору фінансового лізингу №L1733-02/08 сторонами дотримані істотні умови, що передбачені частини 2 статті 6 Закону України "Про фінансовий лізинг", а саме: - предмет лізингу; - строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу).
Розмір лізингових платежів; - інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 статті 3 закону України "Про фінансовий лізинг", предметом договору лізингу може бути неспоживча річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", плата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором; лізингові платежі можуть включати: - суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Відповідно до частини 2 статті 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
У порядку частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Під час укладанні договору, угоди про внесення змін до договору та договору в новій редакції (на момент вчинення кожного правочинну) сторонами дотриманні вимоги, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Всі додатки до договору та договору в новій редакції (з урахуванням укладеної угоди про внесення змін) підписані усіма сторонами, тобто всі умови погоджені сторонами та досягнуто згоди.
У відповідності до пункту 2.1 договору фінансового лізингу від 14 лютого 2008 року №L1733-02/08 та пункту 2.1 договору фінансового лізингу №L1733-02/08 в новій редакції від 28 лютого 2009 року лізингоодержувач самостійно та на власний ризик обрав предмет лізингу та продавця.
Крім того, договір купівлі-продажу підписаний трьома сторонами: продавцем, покупцем та лізингоодержувачем, Специфікація, що є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу, погоджена сторонами, товар - предмет лізингу відповідають специфікації та був отриманий лізингоодержувачем.
Щодо тверджень позивача про зміну сум вже сплачених платежів згідно договорів лізингу в новій редакції необхідно зазначити, що позивачем не враховано формули розрахунки зазначені в графіку платежів. Крім того, позивач добровільно погодився з новими зміненими сумами, що підтверджує підписання ним договору лізингу в новій редакції; необхідно зауважити, що розбіжності між сумами в новій і попередній редакції договору викликані тим, що відповідач для придбання лізингової техніки окрім власних коштів використовував і залучені кредитні кошти в іноземній валюті, в зв'язку з останнім сторони і узгодили збільшення суму лізингових платежів.
Що стосується збільшення умовами Договору фінансового лізингу №2 вартості предмета лізингу, то умовами Договору фінансового лізингу №1 (пункт 3.2) передбачена можливість після проведення фактичної передачі предмета лізингу лізингоодержувачу збільшення вартості предмета лізингу.
Крім того, відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Тобто зазначеною правовою нормою передбачено право сторін надати договору зворотну силу, тобто поширити дію його умов на відносини, що виникли до моменту його укладання; така ситуація може мати місце тоді, коли фактичні відносини між сторонами, зокрема щодо передання майна, виконання робіт, надання послуг, виникли раніше їх юридичного оформлення.
Отже, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30 травня 2011 року підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11 березня 2011 року у справі № 5005/408/2011 -залишенню без змін.
На підставі зазначеного та керуючись ст. ст. 93, 106, 111-5, 111-7, 111-9 -111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" задовольнити.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30 травня 2011 року скасувати.
4. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11 березня 2011 року зі справи № 5005/408/2011 залишити без змін.
Головуючий І. А. Плюшко
Судді Н. О. Кочерова
О. А. Кролевець