"02" серпня 2011 р. Справа № 25/40
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого суддіОвечкіна В.Е.,
суддівЧернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу
ФОП ОСОБА_1
на рішеннявід 22.05.2009р. господарського суду Львівської області
на постановувід 19.05.2011р. Львівського апеляційного господарського суду
у справі№25/40 господарського суду Львівської області
за позовомЛьвівської міської ради
доФОП ОСОБА_1
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради
прозвільнення земельної ділянки та приведення її до попереднього стану
за участю представників:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
третьої особи: не з'явився;
Рішенням господарського суду Львівської області від 22.05.2009 (В. Пазичев), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.05.2011 (судді Г. Орищин, Н. Галушко, М. Краєвська) позов задоволено, зобовязано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку та привести її до попереднього стану; судові витрати покладено на відповідача.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся із касаційної скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 22.05.2009 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.05.2011 посилаючись на те, що судами попередніх інстанцій безпідставно застосовано ст. 124, 125 ЗК України, а рішення винесені з порушенням норм процесуального права, зокрема ст. 84 ГПК України.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
19.04.2007р. за договором купівлі-продажу павільйону, ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 придбали у ФОП ОСОБА_3 павільйон (малу архітектурну форму) площею 30кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці, що орендується ФОП ОСОБА_3 у Львівської міської ради (а.с.65-66). По акту приймання-передачі від 19.04.2007р. даний павільйон передано у власність, зокрема, ФОП ОСОБА_1 (а.с.67).
20.09.2007р. між Львівською міською радою (орендодавець по договору, позивач у справі) та ФОП ОСОБА_1 (орендар по договору, відповідач у справі) укладено договір оренди землі (зареєстровано у Львівській міській раді 20.09.2007р. за № Ш-882, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Ш-3 вчинено запис), відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_1 передано в строкове платне користування (оренду) земельну ділянку АДРЕСА_1. Відповідно до п.8 договору, договір оренди земельної ділянки укладено до 31.12.2007 року; після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк; у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (а.с.11-12).
ФОП ОСОБА_1 у встановлені строки до Львівської міської ради про продовження строку дії договору оренди землі не зверталась (докази зворотнього в матеріалах справи відсутні), відтак, за відсутності документу на право користування землею, вказана земельна ділянка АДРЕСА_1, без належних правових підстав з 31.12.2007р. перебуває у фактичному користуванні відповідача.
У зв'язку з відсутністю з 31.12.2007р. у ФОП ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки АДРЕСА_1, а також відсутністю документів щодо надання дозволу на функціонування малої архітектурної форми АДРЕСА_1 1, згідно п.1 розпорядження Шевченківської районної адміністрації №1169 від 29.10.2008 року "Про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм", на виконання п.10 ухвали Львівської міської ради від 28.02.2008 року №1611 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 27.12.2007 року №1470", ФОП ОСОБА_1 зобов'язано здійснити демонтаж малої архітектурної форми, яка розміщена та функціонує АДРЕСА_1 без відповідно оформлених дозвільних документів (а.с.13-14).
Згідно акту обстеження малих архітектурних форм на предмет виконання їх власниками пункту №1 розпорядження Шевченківської районної адміністрації №1167 від 29.10.2008 року "Про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм", проведеного 10.11.2008 року, встановлено, що малу архітектурну форму ФОП ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 не демонтовано і торговельну діяльність в даній МАФ не припинено (а.с.15). З огляду на викладене, Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради скерувала в юридичне управління Львівської міської ради лист вих. №4-36-36 від 19.01.2009 року з переліком малих архітектурних форм, які функціонують без належно оформлених документів на території Шевченківського району м.Львова (а.с.16).
Розпорядженням Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради за №1169 від 29.10.2008р. "Про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм", зобов'язано суб'єктів підприємницької діяльності в 10ти денний термін здійснити демонтаж належних їм малих архітектурних форм, зокрема, АДРЕСА_1 (а.с.13).
Дане розпорядження №1169 було предметом розгляду Шевченківського районного суду м.Львова, однак, ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 21.10.2010р. у справі №2а-122/10р. позовну заяву ФОП ОСОБА_1 про визнання нечинним розпорядження Шевченківської районної адміністрації №1169 від 29.10.2008р. залишено без розгляду (а.с.146)., відтак, як на момент розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час перегляду даної справи в суді апеляційної інстанції дане розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради №1169 є чинним.
З огляду на встановлені обставини справи колегія суддів зазначає наступне.
Відносини щодо розміщення малих архітектурних форм регулюються Законом України «Про місцеве самоврядування»- в частині повноважень сільських рад та обов'язковості рішень органів місцевого самоврядування, Земельним Кодексом України -в частині набуття та здійснення права власності та права користування земельною ділянкою під МАФом та постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 року № 982 «Про затвердження Порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності».
У п. 1 вказаного порядку зазначено, що цей Порядок розроблений відповідно до вимог законодавства з метою врахування органами місцевого самоврядування під час прийняття рішень щодо розміщення малих архітектурних форм соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення для провадження підприємницької діяльності.На місцевому рівні, відносини щодо розміщення малих архітектурних форм врегульовані також і Правилами розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові і порядку надання дозволів на розміщення об'єктів торгівлі, ресторанного господарства та сфери послуг у малих архітектурних формах і схем та переліків розміщення малих архітектурних форм на території м.Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради за №1470 від 27.12.2007р., приписами якої встановлено, що для розміщення МАФу необхідно отримати дозвіл з дотриманням процедури виписаної у вказаних Правилах розміщення малих архітектурних форм.
Відповідно до п.9.14 Правил, малі архітектурні форми, дозволи на розміщення яких скасовані або дія яких закінчилася і в їх продовженні мотивовано відмовлено, повинні бути демонтовані їх власниками у десятиденний строк з дня припинення дозволу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем не надано доказів отримання дозволу на розміщення малої архітектурної форми, як і доказів продовження дії договору оренди земельної ділянки на час розгляду справи.
За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Посилання скаржника на те, що відповідно до приписів ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" договір оренди землі від 20.09.2007р. укладений між Львівською міською радою та ФОП ОСОБА_1 є пролонгованим, а отже, посвідчує її право користування спірною земельною ділянкою колегія суддів до уваги не приймає з огляду на таке.
Приписи ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" не передбачають автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки. Відповідно до п.8 договору, після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк; у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Відповідно до ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Судами не встановлено, що відповідач звертався до Львівської міської ради із пропозицією поновити договір, як і те, що Львівська міська рада приймала відповідне рішення про поновлення договору оренди земельної ділянки від 20.09.2007, а отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що з 31.12.2007 спірна земельна ділянка перебуває у фактичному користуванні відповідача без належних правових підстав.
Доводи скаржника про те, що в порушення приписів ст. 84 ГПК України судами попередніх інстанцій не зазначено про результати розгляду зустрічної позовної заяви колегія суддів до уваги не приймає з огляду на те, що зустрічна позовна заява до провадження судами не приймалася та в матеріалах справи відсутня.
У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_1 посилається на те, що саме з вини посадових осіб позивача не було укладено додаткові договори по продовженню терміну дії договору оренди землі. Разом з тим, такі доводи колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідач не надав належних доказів на підтвердження цього факту (наприклад рішення адміністративного суду).
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, судами попередніх інстанцій справа розглянута відповідно встановленим обставинам справи із правильним застосуванням норм матеріального права, а тому доводи скаржника в цій частині є необґрунтованими. Підстави для скасування оскаржуваних актів відсутні.
Керуючись ст. ст. 1115 , 1117 , 1119 , 11111 ГПК України ,? Вищий господарський суд України, ?
Касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 22.05.2009 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.05.2011 -без змін.
Головуючий, суддяВ. Овечкін
Судді:Є. Чернов
В. Цвігун