"01" серпня 2011 р. Справа № 21/258-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
ГоловуючогоШевчук С.Р. (доповідач)
суддівІванової Л.Б.
Кролевець О.А.
розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю “Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна”
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.05.2011р.
у справі№ 21/258-09 господарського суду Київської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Фортісгруп”
доТовариства з обмеженою відповідальністю “Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна”
простягнення 1 788 061, 41 грн.
за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю “Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна”
навідстрочку виконання рішення
в судовому засіданні взяли участь представники :
- - позивачаАзорська Г.А.
- відповідачаБортник О.В., Кротова О.Є.
В жовтні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортісгруп" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна" про стягнення основної заборгованості за договором №21-06 від 12.09.2007р. в сумі 1 310 000,00 грн., 250 942,84 грн. пені, 39 820,57 грн. 3% річних та 187 298,00 грн. інфляційних втрат.
Рішенням господарського Київської області від 04.12.2009р. (суддя Ярема В.А.) у справі №21/258-09 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на корить позивача 1 310 000,00 грн. основної заборгованості, 250 942,84 грн. пені, 39 820,57 грн. 3% річних та 187 298,00 грн. інфляційних втрат, судові витрати покладено на відповідача.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.12.2010р. (у складі головуючого Чорногуза М.Г., суддів Мостової Г.І., Фаловської І.М.), залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 14.02.2011р., рішення господарського суду Київської області від 04.12.2009р. у справі № 21/258-09 в частині стягнення пені скасовано. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортісгруп" 1 310 000,00 грн. основної заборгованості, 152 481,17 грн. пені, 39 820,57 грн. 3% річних та 187 298,00 грн. інфляційних втрат, 16 896,00 грн. державного мита та 223,01 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині рішення залишено без змін.
10.03.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна” в порядку ст. 121 ГПК України звернулося до господарського суду Київської області із заявою про відстрочку виконання рішення суду від 04.12.2009 року на два роки.
Ухвалою господарського суду Київської області від 08.04.2011р. (суддя Заєць Д.Г.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2011р. (головуючий Жук Г.А., судді Тарасенко К.В., Яковлєва М.Л.) відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю “Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна” у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення у справі №21/258-09.
Не погоджуючись з прийнятими у справі ухвалою господарського суду міста Києва від 08.04.2011р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2011р., товариство з обмеженою відповідальністю “Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а заяву відповідача про відстрочення виконання рішення у справі - задовольнити.
У відзиві на касаційну скаргу позивач не погоджується з доводами скаржника і просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційної інстанції -без змін.
Клопотання ПП "Житло-Інвест-Буд", яке підтримано позивачем у відзиві, про заміну позивача у справі в порядку процесуального правонаступництва не підлягає задоволенню, оскільки із змісту ст. 25 ГПК України випливає, що процесуальне правонаступництво можливе лише внаслідок реорганізації підприємства чи організації. В той час, як заміна сторони внаслідок відступлення права вимоги не допускається (така ж позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 05.10.2004 у справі № 6/408, від 11.03.2008 у справі № 9/51).
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони мають право оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку.
Тобто, господарський процесуальний кодекс України містить імперативні норми, що визначають випадки, в яких учасник судового процесу має право оскаржити ухвалу суду в апеляційному чи касаційному порядку.
Так, в силу п. 20 ч.1 ст. 106 ГПК України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміни способу та порядку їх виконання.
При цьому, вказаною нормою визначено вичерпний перелік ухвал, які можуть бути предметом апеляційного оскарження.
Стаття 121 ГПК України встановлює, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. В необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю. (ч. 3 ст. 121 ГПК України).
Однак, права сторін на оскарження ухвали про відмову в задоволенні заяви про надання відстрочення виконання рішення господарського суду даною нормою не передбачено.
Оскільки права сторін на оскарження такої ухвали стаття 121 ГПК України не передбачає, то у суду апеляційної інстанції не було правових підстав для порушення апеляційного провадження за апеляційною скаргою позивача на ухвалу суду першої інстанції від 08.04.2011р., яка не підлягає оскарженню.
Таким чином, суд апеляційної інстанції повинен був відмовити у прийнятті апеляційної скарги, а не порушувати апеляційне провадження за нею. Втім, помилково прийнявши апеляційну скаргу до провадження, апеляційний господарський суд не позбавлений був права припинити провадження за апеляційною скаргою.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що постанова суду апеляційної інстанції від 13.05.2011р. у справі № 21/258-09 підлягає скасуванню.
Водночас, з огляду на те, що вказана постанова підлягає скасуванню у зв'язку з тим, що у суду апеляційної інстанції не було правових підстав для розгляду апеляційної скарги ТОВ “Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна” по суті, а не з підстав, викладених у касаційній скарзі відповідача, зазначена касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись п. 1 ст. 80, ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна” задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2011р. у справі № 21/258-09 скасувати.
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна” на ухвалу господарського суду Київської області від 08.04.2011р. у справі №21/258-09 припинити.
Головуючий С.Р. Шевчук
С у д д я Л.Б. Іванова
С у д д я О.А. Кролевець