"01" серпня 2011 р. Справа № 2-8/5491-2006
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
ГоловуючогоШевчук С.Р. (доповідач)
суддівІванової Л.Б.
Кролевець О.А.
розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора Автономної Республіки Крим
на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 18.04.2011 р.
у справі№2-8/5491-2006 господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом
до
за участюСуб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1
Судацької міської ради
прокурора міста Судака
про визнання дійсним договору
В судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача: ОСОБА_2 дов. б/н від 11.01.2011р.
- відповідача: не з'явились
- прокуратури: Попенко О.С.
В лютому 2006 року Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Судацької міської ради та за участю прокурора міста Судака про визнання дійсним договору.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.02.2006р. (суддя Чумаченко С.А.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.04.2011р. (у складі головуючого Фенько Т.П., суддів Воронцової Н.В., Маслової З.Д.) у справі №2-8/5491-2006 позов задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки (АДРЕСА_1, загальною площею 0,711 га) від 31 січня 2006 року, укладений між Судацькою міською радою та суб'єктом підприємницькою діяльності - фізичною особою ОСОБА_1. Стягнуто з відповідача судові витрати.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Заступник прокурора Автономної Республіки Крим звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить їх скасувати з прийняттям нового рішення про відмову у позові.
Розпорядженням Секретаря першої судової палати від 29.07.2011р. склад колегії суддів змінено та призначено колегію суддів у складі головуючого Шевчук С.Р., суддів Іванової Л.Б., Кролевець О.А. для розгляду касаційної скарги у справі №2-8/5491-2006 господарського суду Автономної Республіки Крим.
Сторони не скористались правом, наданим ст.1112 ГПК України, не надіслали відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.
Відповідач не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 31 січня 2006 року між Судацькою міською радою та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 на підставі рішення Судацької міської ради від 21 вересня 2005 року №418/40-05 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0711 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до пункту 1.2 вказаного договору земельна ділянка, зазначена у пункті 1.1 цього договору, передається у власність покупця у строк до 10 днів від дня оплати 100% вартості відповідно до пункту 2.3.1 цього договору, за актом приймання-передачі, який оформляється одночасно з видачею покупцю державного акта на право власності на землю. Право власності на земельну ділянку переходить до покупця після нотаріального посвідчення даного договору, оплати вартості земельної ділянки та державної реєстрації.
У п. 7.2 договору зазначено, що цей договір підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню та реєстрації у Державному реєстрі земельних ділянок у 10-тиденний термін з моменту підписання сторонами.
Відповідно до пункту 2.4.1 договору покупець зобов'язаний у строк десять банківських днів після затвердження протоколу аукціонної комісії організатором торгів, покупець зобов'язаний сплатити грошові кошти у сумі 319 760,00 грн., які підлягають перерахуванню на розрахунковий рахунок 33115327500031 Управління Державного казначейства в АР Крим -отримувач платежу: місцевий бюджет м.Судак.
Відповідно до витягу з особистого рахунку №16/12/05 позивачем було сплачено гарантійний внесок від стартової ціни продажу землі у сумі 22 840, 00 грн.
Відповідно до довідки міського фінансового управління Судацької міської ради від 31 січня 2006 року №72 до бюджету м. Судак на розрахунковий рахунок 33115327500031 зараховані кошти від продажу землі: 19 січня 2006 року у сумі 20 556,00 грн.; 20 січня 2006 року у сумі 267 228,00 грн.
Листом від 25 січня 2006 року суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 повідомила Судацьку міську раду про необхідність оформлення договору купівлі-продажу земельної ділянки.
У відповідь на вказаний лист Судацька міська рада направила позивачу лист від 31 січня 2006 року №43/т, в якому повідомила йому про відсутність вільних грошових коштів для погашення витрат, пов'язаних з нотаріальним посвідченням договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Предметом спору у даній справі є визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31 січня 2006р. з підстав ухилення відповідачем здійснити нотаріальне посвідчення даного договору.
В основу прийнятих судових рішень першої та апеляційної інстанції покладено висновки про те, що суд відповідно до положень ст. 220 ЦК України може визнати договір дійсним за умови, якщо сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення.
Задовольняючи позов про визнання дійсним договору місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з встановлених ним обставин досягнення згоди щодо усіх істотних умов договору, виконання умов цього договору його сторонами та ухилення відповідачем, як однією із сторін договору, від його нотаріального посвідчення.
Проте, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з такими висновками судів, враховуючи наступне.
Частиною 2 ст. 220 Цивільного кодексу України передбачено можливість визнання договору дійсним, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення.
Таким чином, на підставі ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України суд може визнати дійсним лише такий правочин, який було укладено сторонами.
Згідно з положеннями ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації -з моменту державної реєстрації.
Отже, правочин, момент укладення якого пов'язується з моментом державної реєстрації (зокрема, договір купівлі-продажу нерухомого майна), не може бути визнано дійсним на підставі ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, оскільки такий правочин є неукладеним.
Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України, який у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 року № 9 роз'яснив, що, вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 Цивільного Кодексу України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 Цивільного кодексу України пов'язується з державною реєстрацією, а тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що попередні судові інстанції дійшли помилкового висновку щодо можливості застосування положень ст. 220 Цивільного кодексу України та визнання спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки дійсним, оскільки останній підлягає державній реєстрації і є вчиненим лише з моменту її здійснення.
Отже, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що зазначені обставини не були враховані господарськими судами, що призвело до прийняття незаконного рішення у справі.
З огляду на викладене, оскільки судами попередніх інстанцій при вирішенні даного спору неправильно застосовані норми матеріального права, та по справі не вимагається збирати або додатково перевіряти і оцінювати докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, суд касаційної інстанції дійшов до висновку, що прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.04.2011 р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.02.2006р. у справі №2-8/5491-2006 скасувати.
Прийняти нове рішення.
В позові про визнання дійсним договору відмовити.
Головуючий С.Р. Шевчук
С у д д я Л.Б. Іванова
С у д д я О.А. Кролевець