"02" серпня 2011 р. Справа № 10/5009/898/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Плюшка І.А.
суддівКочерової Н.О.,
Кролевець О.А.,
розглянувши
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ентузіаст"
на постановуДонецького апеляційного господарського суду
від 18.05.2011 року
у справі№ 10/5209/898/11
господарського суду Запорізької області
за позовомДержавного підприємства "Підприємство Веселівської виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області (№8)"
дотовариства з обмеженою відповідальністю "Ентузіаст"
простягнення 67 573, 14 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 дов. від 04.01.2011
від відповідача: не з'явилися
У лютому 2011 року Державне підприємство "Підприємство Веселівської виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області (№8)" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ентузіаст" про стягнення боргу за договором про спільне вирощування сільськогосподарської продукції № 1 від 02.01.2008 року в розмірі 67 573,14 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.03.2011 року (суддя Т.Г. Алейникова) позов задоволено.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Ентузіаст" 67 573,14 грн. та судові витрати.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.05.2011 року (судді: Л.Ф.Чернота -головуючий, Г.І.Діброва, Т.А.Шевкова) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Задовольняючи позов та залишаючи рішення без змін, судові інстанції виходили з обґрунтованості позовних вимог.
В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Ентузіаст" просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. При цьому, скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представника позивач, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 02.01.2008 року між Державним підприємством "Підприємство Веселівської виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області (№8)" (сторона-1) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ентузіаст" (сторона-2) було укладено договір про спільне вирощування сільськогосподарської продукції №1, відповідно до умов якого сторони зобов'язалися шляхом об'єднання майна і зусиль спільно діяти в сфері вирощування сільськогосподарської продукції, а метою договору передбачили забезпечення сторонами стабільного високопродуктивного с/г виробництва, досягнення максимально можливих прибутків від спільної діяльності.
Відповідно до п. 3.1. даного договору, сторони зобов'язались щомісячно складати акти виконаних робіт із зазначенням обсягів виконаних робіт (наданих послуг), їх вартості та часток сторін.
За умовами п. 3.2 договору, крім витрат, що понесе сторона-1, які включаються в загальну суму договору в результаті спільного вирощування с/г продукції та незалежно від обсягу врожаю, сторона-2 щорічно сплачує стороні-1 на протязі дії договору плату в наступних розмірах: в 2008 -2010р.р. -1,5% від нормативної грошової оцінки землі, в подальшому оплата буде змінюватися пропорційно змін грошової оцінки землі, згідно строків оплати, передбачених п.п. 3.3 договору.
Оплата передбачена п. 3.3 договору стороною-2 здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок сторони-1 наступними частинами: 60% до 01.03 поточного року, 40% до 01.11 поточного року відповідно.
Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 31.12.2010р. (п. 8.1 договору).
Також встановлено, що додатковою угодою від 28.12.2009 року доповнено п. 3.2 договору наступним: "Починаючи з 01.01.2010р. сторона 2 оплачує стороні-1 - 2% від нормативної оцінки землі, п. 3.4 доповнено: "Починаючи з 01.01.2010р. загальна сума договору складає 159 502,52грн. на рік" і автоматично збільшується в залежності від зміни нормативної оцінки землі".
Судами досліджено, що позивачем на виконання умов договору передано відповідачу земельну ділянку площею 592,4га для сумісної діяльності.
Однак відповідач свої зобов'язання по сплаті коштів належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 64 254,21грн.
Згідно ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а за відсутності конкретних умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як правильно зазначено апеляційною інстанцією, відповідачем суду не подано доказів визнання договору недійсним у порядку, встановленому чинним законодавством.
Таким чином, враховуючи, що відповідач не виконав свого обов'язку по сплаті коштів, який передбачено п.3.3 договору про спільне вирощування сільськогосподарської продукції №1, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про стягнення з відповідача сплати за даним договором.
Разом з тим, п.4.1 договору передбачено, що в разі порушення строку розрахунку сторона - 2 сплачує стороні -1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення за весь період прострочення.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст.611 ЦК України).
Так як відповідачем порушено строк сплати коштів, а, отже, мало місце прострочення виконання грошового зобов'язання, господарські суди цілком обґрунтовано задовольнили позовні вимоги про стягнення пені.
Матеріали справи свідчать про те, що судові інстанції в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності і підставно застосували норми матеріального та процесуального права.
За таких обставин, прийнята апеляційним господарським судом постанова, якою рішення господарського суду залишено без змін, відповідає матеріалам справи та вимогам закону, підстав для її скасування не вбачається.
Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильного висновку суду і не заслуговують на увагу.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ентузіаст" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.05.2011 року у справі № 10/5009/898/11 без змін.
Головуючий І. Плюшко
Судді Н. Кочерова
О. Кролевець