"02" серпня 2011 р. Справа № 31/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Плюшка І.А.
суддівКочерової Н.О.,
Кролевець О.А.,
розглянувши
касаційну скаргу Іловайського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Державного підприємства "Донецька залізниця"
на постановуДонецького апеляційного господарського суду
від 31.05.2011 року
у справі№ 31/13
господарського суду Донецької області
за позовомДержавної екологічної інспекції в Донецькій області
доДержавного підприємства "Донецька залізниця"
простягнення збитків, заподіяних державі в сумі 175 835, 80 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явилися
від відповідача: ОСОБА_1 дов від 14.01.2011
У січні 2011 року Державна екологічна інспекція в Донецькій області звернулась до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Донецька залізниця" про відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, в розмірі 175 835,80 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач, здійснюючи скид забруднюючих речовин в річку Кам'янка зі стічними водами з перевищенням граничнодопустимого скиду ІБМЕУ ДП "Донецька залізниця" за період з 24.08.2009 року по 31.09.2009 року, заподіяв державі збитки на загальну суму 175 835,80 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 09.03.2011 року (суддя Л.В.Ушенко) позов задоволено.
Стягнуто з Державного підприємства "Донецька залізниця" збитки, заподіяні державі в сумі 175 835,80 грн. та судові витрати.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.05.2011 року (судді Н.М.Дучал -головуючий, М.Д.Запорощенко, Р.Г.Новікова) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
При цьому, судові рішення господарських судів обох інстанцій мотивовані обґрунтованістю заявлених вимог.
В касаційній скарзі Іловайське будівельно-монтажне експлуатаційне управління Державного підприємства "Донецька залізниця" просить постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати розрахунки Державного підприємства "Донецька залізниця" в сумі 785,13 грн. обґрунтованими і вірними, та визнати вищенаведену суму розміром відшкодування збитків, завданих державі порушенням водного законодавства. При цьому, скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п.1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого господарського суду або постанова апеляційного господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 16-26.02.2010 року Відділом оперативного міжрайонного екологічного контролю по Макіївському регіону Державної екологічної інспекції в Донецькій області була проведена позапланова перевірка на Іловайському будівельно-монтажному експлуатаційному управлінні щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої складено акт № 34.
Даною перевіркою встановлено, що Іловайське будівельно-монтажне експлуатаційне управління є підприємством -первинним водокористувачем і здійснює централізоване водопостачання питною, технічною водою і очищення стічних вод ст.Іловайськ, ст.Ново-Бахмутовка (Ясіноватський район).
В акті № 34 від 16-26.02.2010 року зазначено, що на скиді з очисних споруд ст.Ново-Бахмутовка допускається скид в річку Кам'янка стічних вод з перевищенням нормативів граничнодопустимого скиду (мг/дм3) по зважених речовинах: БПК5, ХПК, хлоридам, сульфатам, азоту амонійному, СПАР, фосфатам, залізу, що є порушенням ст.ст. 44, 95 Водного кодексу України. За 2009 рік з очисних споруд ст.Ново-Бахмутовка в річку Кам'янка скинуто 4,9 тис. м3 недостатньо очищених стічних вод.
05.03.2010 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища було винесено відповідачу припис № 11/34 і вказано про необхідність до 05.04.2010 року закінчити будівництво малих очисних споруд ст. Ново-Бахмутовка згідно робочого проекту; не допускати скидання недостатньо очищених стічних вод в природні водні об'єкти; представити до 15.03.2010 року у відділ оперативного міжрайонного екологічного контролю по Макіївському регіону довідку про кількісний та якісний склад скинутих стічних вод з очисних споруд ст. Ново-Бахмутовка в річку Кам'янка за період з 01.01.2009 року по 23.08.2009 року та з 24.08.2009 року по 31.12.2009 року.
Відповідно до "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Мінприроди України № 389 від 20.07.2009 року та акта перевірки № 34 від 16-26.02.2010 року, Державною екологічною інспекцією в Донецькій області було зроблено розрахунок заподіяних державі збитків порушенням законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів внаслідок скиду недостатньо очищених стічних вод з очисних споруд ст. Ново-Бахмутівка Іловайським будівельно-монтажним експлуатаційним управлінням ДП "Донецька Залізниця" в річку Кам'янка за період з 24.08.2009 року по 31.12.2008 року, розмір яких склав 175 835,80грн.
Кількість стічних вод, скинутих в річку Кам'янка за вищезазначений період - 1715 м3.
Як правильно зазначено господарськими судами, Державна екологічна інспекція в Донецькій області є спеціальним підрозділом Мінприроди, яка в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів (земля, надра, поверхневі води, атмосферне повітря, тваринний та рослинний світ).
Згідно з п. 4 Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі", затвердженого Міністерством охорони навколишнього природного середовища України від 19.12.2006 року № 548, вона здійснює державний контроль за додержанням правил, нормативів, стандартів у сфері охорони навколишнього природного середовища, додержанням умов виданих дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, викиди та скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, забрудненням навколишнього природного середовища внаслідок викидів та скидів шляхом проведення інструментально-лабораторних вимірювань показників складу та властивостей тощо.
Відповідно до п.5 вищезгаданого Положення, при здійсненні державного контролю, інспекція має право перевіряти документи на право спеціального використання природних ресурсів (ліцензії, дозволи); складати акти перевірок і протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати справи про адміністративні правопорушення у межах повноважень, визначених законом; давати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення виявлених порушень; подавати позови про відшкодування втрат і збитків, завданих унаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Статтею 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог: здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.
Відповідно до приписів статті 51 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, зокрема, що при проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об'єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, а також в процесі експлуатації цих об'єктів забезпечується екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. При цьому повинні передбачатися вловлювання, утилізація, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація, виконання інших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров'я людей.
Положення статті 44 Водного кодексу України передбачають, що водокористувачі зобов'язані, зокрема, дотримуватись встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території; здійснювати невідкладні роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварій, які можуть спричинити погіршення якості води, та надавати необхідні технічні засоби для ліквідації аварій на об'єктах інших водокористувачів у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до ст. 66 цього ж кодексу, під час користування водними об'єктами для промислових потреб водокористувачі зобов'язані дотримуватися встановлених умов спеціального водокористування, екологічних вимог, а також вживати заходи щодо зменшення витрат води (особливо питної) та припинення скидання забруднених зворотних вод шляхом удосконалення виробничих технологій, схем водопостачання та очищення стічних вод.
Згідно з приписами ст.ст. 1, 95 Водного кодексу України, скидання стічних вод у водні об'єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин. Усі води (водні об'єкти) підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдавати шкоди здоров'ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об'єктів водного промислу, погіршення умов існування диких тварин, зниження родючості земель та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод. Забруднення вод - надходження до водних об'єктів забруднюючих речовин (речовина, яка привноситься у водний об'єкт в результаті господарської діяльності людини). Забороняється скидання у водні об'єкти виробничих, побутових, радіоактивних та інших видів відходів і сміття.
Власники засобів водного транспорту, трубопроводів, плавучих та інших споруд на водних об'єктах, а також інші юридичні та фізичні особи зобов'язані забезпечувати охорону вод від забруднення і засмічення внаслідок втрат мастила, пального, хімічних, нафтових та інших забруднюючих речовин ( ст. 101 Водного кодексу України).
Як встановлено судами, Іловайським будівельно-монтажним експлуатаційним управлінням було здійснено скид забруднюючих речовин у річку Кам'янка зі стічними водами з перевищенням гранично допустимого викиду за період з 24.08.2009р. по 31.09.2009р.
Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що відповідно до п.п. 2.2, 2.3. "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", факт наднормативного скиду забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки суб'єктів господарювання та розрахунковим методом.
Відповідно до ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Приписами ст. ст.68,69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлена відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в тому числі зобов'язання підприємств відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушень. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком, зробленим місцевим господарським судом, з яким погодився і апеляційний, про необхідність відшкодування відповідачем збитків, завданих внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Скаржник не заперечує, що мало місце перевищення по ряду показників допустимих до скиду концентрацій речовин, що затверджені у нормативах гранично допустимого скиду, однак не погоджується з розрахунком розміру збитків, який виконано згідно п. 7.1. "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів".
Розрахунок розміру відшкодування збитків був зроблений позивачем відповідно до п. 7.1. "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів".
Дана Методика затверджена наказом Мінприроди України № 389 від 20.07.2009 року і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 року за № 767/16783 і на даний час є чинною, тому доводи скаржника з приводу її недосконалості та посилання на проект наказу щодо затвердження змін до вищезгаданої Методики є безпідставними та необґрунтованими.
Враховуючи, що попередніми судовими інстанціями встановлено правильність нарахування завданих збитків, заявлені вимоги про стягнення 175 835,80 грн. підлягають задоволенню.
Інші доводи, викладені скаржником в касаційній скарзі, спростовані господарським судом апеляційної інстанції, а тому не заслуговують на увагу.
Постановлені у справі судові акти ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Іловайського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Державного підприємства "Донецька залізниця" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.05.2011 року у справі № 31/13 без змін.
Головуючий І. Плюшко
Судді Н. Кочерова
О. Кролевець