"02" серпня 2011 р. Справа № 5023/541/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Плюшка І.А.,
суддівКочерової Н.О.,
Кролевець О.А.,
розглянувши
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мелодія"
на постановуХарківського апеляційного господарського суду
від 31.05.2011 року
у справі№ 5023/541/11
господарського суду Харківської області
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Мелодія"
дофізичної особи-підприємця ОСОБА_1,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області,
прозаборону діяльності, яка створює загрозу
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явились
від відповідача: не з'явились
від третьої особи: не з'явились
В січні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Мелодія" звернулося до господарського суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про заборону діяльності, яка створює загрозу майну.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що нежитлові приміщення першого поверху літери "А" по АДРЕСА_1, які належать фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, є самовільно реконструйованими і їх використання створює загрозу обвалу перекриття між приміщеннями першого поверху та приміщеннями підвалу, власником яких є позивач. Враховуючи викладене, позивач, керуючись ст. 1163 Цивільного кодексу України, звернувся до суду з вимогою заборонити відповідачу діяльність, яка створює загрозу майну відповідача, а саме заборонити відповідачу використання нежитлових приміщень першого поверху літери "А" по АДРЕСА_1 у підприємницькій діяльності.
Рішенням господарського суду Харківської області від 11.04.2011 року (суддя Доленчук Д.О.) у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.05.2011 року (судді: Шепітько І.І. -головуючий, Івакіна В.О., Пелипенко Н.М.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
При цьому, судові рішення мотивовані недоведеністю позовних вимог. Крім того, суди зазначили, що позовні вимоги позивача обмежують право відповідача щодо розпоряджання належним йому на праві приватної власності майном
В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Мелодія" просить рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись, при цьому, на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, товариство з обмеженою відповідальністю "Мелодія" є власником нежитлових приміщень підвалу житлового будинку №№ 3, 3а, 4, 4а, 5а, 9, 9б, 10, 10а, 10б, 11а, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ( літ. А-3), загальною площею 247, 9 кв.м на підставі договору купівлі-продажу від 08.01.2004 року, реєстраційний № 15.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщення першого поверху №№ 1, 1а, 1б, 1в, 1г, 1д, 2, 3 в літері А-3 загальною площею 173, 5 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 173,5 кв.м на підставі договору купівлі-продажу від 13.06.2004 року, реєстраційний № 15.
У 2005 році відповідачем проведено реконструкцію належних їй на праві приватної власності нежитлових приміщень.
Після реконструкції з влаштуванням антресолей першого поверху змінилась нумерація цих нежитлових приміщень. Перший поверх став складатись з приміщень №№ 1, 1в, 2, 2а, 2б, 3, 3а з додатковими входами загальною площею 174,5 кв.м; антресоль першого поверху складається з приміщень №№ 1е, 1ж, 2в, 2-2, 2д, 3б, 3в загальною площею 147, 2 кв.м.
Рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 13.11.2008 року по справі № 2-107/08, залишеним в силі ухвалою апеляційного суду Харківської області від 24.11.2009 року, за фізичною особою ОСОБА_1 визнано право власності на вищевказані переобладнані приміщення.
Підтвердженням вищевикладених обставин є постанова Вищого господарського суду України у від 14.12.2010 року справі № 53/93-10.
Позивач вважає, що самовільна реконструкція нежитлових приміщень першого поверху №№ 1, 1а, 1б, 1в, 1г, 1д, 2, 3 в літері А-3 розташованих за адресою: АДРЕСА_1 та їх використання без введення в експлуатацію створює загрозу обвалу перекриття між приміщеннями першого поверху та приміщеннями підвалу. В обґрунтування своїх доводів посилається на ст. 1163 Цивільного кодексу України.
Стаття 1163 Цивільного кодексу України передбачає, що фізична особа, життю, здоров'ю, майну якої загрожує небезпека, а також юридична особа, майну якої загрожує небезпека, мають право вимагати її усунення від того, хто її створює.
Підставою виникнення зобов'язань є факт створення загрози цивільним правам та інтересам інших осіб.
Визначаючи факт створення загрози (небезпеки) майну позивача зі сторони відповідача, суди попередніх інстанцій виходили із встановлених судами фактів.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Так, судами попередніх інстанцій у даній справі встановлено, що відповідачем при проведенні реконструкції нежитлових приміщень були дотримані державні будівельні норми, а проведена ним реконструкція нежитлових приміщень першого поверху по АДРЕСА_1 не є самочинним будівництвом. Даний факт встановлено постановою Вищого господарського суду України від 24.02.2010 року у справі № 62/221-10, в якій містилися матеріали повторної судової експертизи.
Крім того, приміщення першого поверху загальною площею 321,6 кв.м., літ. "А-3" АДРЕСА_1 можуть використовуватися за призначенням. Реконструкція (переобладнання) вищевказаних приміщень першого поверху не призвела до погіршення технічного стану житлового будинку АДРЕСА_1. Даний факт встановлено постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2011 року у справі № 53/93-10 та підтверджено наявним в матеріалах № 53/93-10 експертним висновком Державного науково-дослідного інституту будівельних конструкцій від 22.04.2008 року.
При цьому, вірним є висновок місцевого господарського суду, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, щодо ухвали Верховного суду України від 29.01.2010 року.
Вказаною ухвалою відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, треті особи: КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", товариство з обмеженою відповідальністю "Мелодія", товариство з обмеженою відповідальністю "Центр-Попурі", Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова Міністерства оборони України, про визнання права власності на майно, за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Мелодія" про припинення дій, що порушують право на відновлення становища, яке існувало до порушення, та товариства з обмеженою відповідальністю "Мелодія" до ОСОБА_1 про усунення перешкод в здійсненні права власності та відновлення становища та витребувано з Червонозаводського районного суду м. Харкова справу.
Господарський суд при цьому цілком вірно зазначив, що даною ухвалою не скасовуються попередні судові рішення по даній справі, а факти, встановлені цими рішеннями, мають значення для вирішення спору по справі № 5023/541/11, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
При цьому, доказів існування загрози небезпеки майну позивача, про яку в позові вказує позивач, матеріали даної справи не містять.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Дана норма кореспондується зі ст. 321 Цивільного кодексу України , якою також встановлено принцип непорушності права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений
у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
В силу приписів частини 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Аналогічні положення про право власності містяться у главі 14 Господарського кодексу України.
Статтею 1163 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа, життю, здоров'ю або майну якої загрожує небезпека, а також юридична особа, майну якої загрожує небезпека, мають право вимагати її усунення від того, хто її створює.
Виходячи з встановлених обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку, що оскільки доказів створення відповідачем позивачу загрози небезпеки щодо його майна (нежитлових приміщень підвалу в літ. 3 “А” АДРЕСА_1) матеріали справи не містять, а позовні вимоги позивача обмежують право відповідача щодо розпоряджання належним йому на праві приватної власності майном, то правові підстави для задоволення позову відсутні.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту відсутні.
З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що прийнята апеляційним господарським судом постанова, якою рішення місцевого господарського суду залишене без змін, відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мелодія" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.05.2011 року у справі № 5023/541/11 без змін.
Головуючий І. Плюшко
Судді: Н. Кочерова
О. Кролевець