"02" серпня 2011 р. Справа № 5013/337/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Плюшка І.А.
суддівКочерової Н.О.,
Кролевець О.А.,
розглянувши
касаційну скаргу Державної екологічної інспекції в Кіровоградській області
на ухвалуДніпропетровського апеляційного господарського суду
від 06.06.2011 року
у справі№ 5013/337/11
господарського суду Кіровоградської області
за позовомКіровоградського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Кіровоградській області
доприватного сільськогосподарського підприємства ім. Димитрова,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Добрівської сільської ради,
простягнення 43 349, 46 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явилися
від відповідача: не з'явилися
від третьої особи: не з'явилися
від Генеральної прокуратури: Попенко О.С.
В березні 2011 року Кіровоградська міжрайонна природоохоронна прокуратура в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Кіровоградській області звернулась до господарського суду з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства ім. Димитрова, третя особа - Добрівська сільська рада, про стягнення 43 349, 46 грн.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 11.05.2011 року (суддя Шевчук О.Б.) в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державна екологічна інспекція в Кіровоградській області подала апеляційну скаргу, яку ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.06.2011 року (судді: Тищик І.В. -головуючий, Швець В.В., головко В.Г.) повернуто заявникові з підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до апеляційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі.
В касаційній скарзі Державна екологічна інспекція в Кіровоградській області просить скасувати ухвалу апеляційного господарського суду від 06.06.2011 року, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме на неправильне застосування судом апеляційної інстанції п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судом не враховано, що скаржник звільнений від сплати державного мита на підставі п. 27 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 № 7-93.
Заслухавши пояснення представника прокуратури, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України сторона у справі має право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
Форма і зміст апеляційної скарги визначені положеннями статті 94 Господарського процесуального кодексу України, частиною 3 якої встановлено, що до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати державного мита.
Судом апеляційної інстанції встановлено, і це не заперечується скаржником, що до апеляційної скарги № 04-4/1127 від 23.05.2011 року не було додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі, в зв'язку з чим апеляційна скарга повернута скаржникові на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.
У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що він звільнений від сплати державного мита на підставі пункту 27 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито".
Водночас статтею 4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” передбачено випадки звільнення певних суб'єктів від сплати державного мита. Зокрема, згідно з п.27 цієї статті звільняються від сплати держмита позивачі - Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Міністерство лісового господарства України та їхні органи на місцях, підприємства Укрзалізниці, що здійснюють захист лісонасаджень, органи рибоохорони - у справах стягнення коштів на покриття шкоди, заподіяної державі забрудненням навколишнього середовища, порушенням лісового законодавства та нераціональним використанням природних ресурсів і рибних запасів.
Предметом даного спору є саме стягнення шкоди, заподіяної навколишньому середовищу порушенням вимог статей 44,.49 Водного кодексу України (незаконний забір 1392 куб. м. підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування), а згідно з п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію в Кіровоградській області, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 22 від 19.02.2007 року (а.с. 36), Державна екологічна інспекція в Кіровоградській області є спеціальним підрозділом Мінприроди, який підзвітний та підконтрольний в частині здійснення державного контролю Державній екологічній інспекції.
Інспекція є неприбутковою бюджетною установою, яка утримується за рахунок коштів Державного бюджету України у межах коштів, передбачених на утримання Мінприроди (п. 14 Положення),
Інспекція в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки на території Кіровоградської області.
Пунктом 5 Положення передбачено, що Державна екологічна інспекція в Кіровоградській області має право, зокрема уживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів та подавати позови про відшкодування втрат і збитків, завданих унаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Враховуючи викладене, Державна екологічна інспекція в Кіровоградській області є місцевою установою Міністерства та підпадає під дію пільг, встановлених п.27 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”.
Повернувши безпідставно відповідачу апеляційну скаргу на підставі п.3 ч.1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ч.2 ст.19 Конституції України обмежив скаржника в реалізації прав, передбачених п.8 ч.3 ст.129 Конституції України.
За таких обставин оскаржувана ухвала підлягає скасуванню як прийнята внаслідок помилкового застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а справа передачі до цього ж суду для розгляду по суті апеляційної скарги відповідача.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції в Кіровоградській області задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.06.2011 року скасувати, а справу направити на розгляд до апеляційного господарського суду.
Головуючий І. Плюшко
Судді Н. Кочерова
О. Кролевець