"15" червня 2011 р. Справа № 53/08-08
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Пелипенко Н.М. , суддя Терещенко О.І.
при секретарі Новіковій Ю.В.
за участю представників сторін:
за участю представників:
прокурора - Здор Т.О.
позивача - не з'явився,
відповідача - з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокурора Київського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради (вх. №1930 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 25.01.08 року у справі
за позовом ФОП ОСОБА_1, м. Харків,
до Департаменту житлово-комунального господарства і енергетики виконавчого комітету Харківської міської ради
про визнання права власності
Рішенням господарського суду Харківської області від 25.01.2008 року (суддя Прохоров С.А.) позов задоволено. Визнано за Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 право власності на нежитлові приміщення підвального поверху в літ. «А-4»: приміщення №66-1 площею 12,4 кв.м., приміщення № 66-2 площею 15,4 кв.м., приміщення №67-1-а площею 2,2 кв.м., приміщення № 67-2 площею 15,0 кв.м., приміщення №67-3 площею 9,9 кв.м., приміщення № 67-4 площею 7,0 кв.м, приміщення №67-5 площею 11,7 кв.м., приміщення №67-6 площею 17,5 кв.м., приміщення №67-8 площею 20,2 кв.м., приміщення № V площею 4,2 кв.м., приміщення № V-а площею 2,5 кв.м., приміщення №VI площею 7,1 кв.м., приміщення № VII площею 9,3 кв.м., приміщення № VII-а площею 7,3 кв.м., приміщення №VIII площею 9,2 кв.м., всього загальною площею 150,9 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
Прокурор із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм чинного законодавства, просить це рішення скасувати, та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Також, прокурор просить відновити пропущений строк подання апеляційної скарги, посилаючись на те, що про існування оскаржуваного рішення прокурор дізнався лише 28.04.2011 року при проведенні перевірки.
В судовому засіданні прокурор апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Представники сторін в судове засідання не з"явились, причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до договору купівлі-продажу від 09.12.2005р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2, р.№3773, позивачеві належить на праві власності підвальні приміщення в літ. «А-4», що розташовані в АДРЕСА_1,
Позивачем на протязі тривалого часу позивач безперервно, відкрито та добросовісно використовувалися нежитлові приміщення підвалу, що розташовані в будівлі літ. «А-4»по АДРЕСА_1, а саме: приміщення №66-1, 66-2, 67-1-а, 67-2, 67-3, 67-4, 67-5, 67-6, 67-8, V, V-а, VI, VII, VII-а, VIII, загальною площею 150,9 кв.м. Протягом цього часу позивачем було здійснено реконструкцію та ремонт в даних приміщеннях.
На замовлення позивача Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»було здійснено обстеження даного нежитлового приміщення. Під час обстеження було встановлено загальну площу, яка відповідно становить 150,9 кв.м.
Згідно з технічним висновком про стан будівельних конструкцій і можливості експлуатації нежитлових приміщень підвального поверху по АДРЕСА_1, виконаного НВФ ТОВ «Левел»(ліцензія АВ №109928), визнана такою, що технічний стан будівельних конструкцій знаходиться в задовільному стані, який забезпечує несучу здатність, необхідну для подальшої експлуатації. Зовнішній огляд приміщень і фасадів не виявив наявності пошкоджень і деформацій несучих і огороджуючи конструкцій і відхилення від архітектурно-будівельних норм. Будь-яких ознак порушення цілісності конструкцій не виявлено. Застосовані матеріали і розмірі конструктивних елементів володіють достатньою надійністю і відповідають вимогам будівельних норм по несучій здатності, а також санітарним і протипожежним нормам. Експлуатація не протирічить будівельно -технічним, санітарним і протипожежним нормам.
25.11.2005р. позивачем до Департаменту житлово-комунального господарства і енергетики виконавчого комітету Харківської міської ради було направлено листа з проханням видачі позивачу правовстановлюючих документів на нежитлові приміщення підвалу в літ. «А-4»по АДРЕСА_1, проте по теперішній час рішення не прийнято, документів які посвідчували б за позивачем право власності відповідачем не видане.
Враховуючи викладені обставини, та з посиланням на статті 328 та 331 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для забезпечення позову.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень частин 1 та 2 статті 367 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання, тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Згідно з вимогами ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Відповідно до вимог п. 1.6. "Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.
Згідно з "Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 № 1243 Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів (далі - закінчені будівництвом об'єкти), їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування. (п.1 Порядку).
За результатами роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, форма якого затверджується Мінрегіонбудом. Акт державної приймальної комісії підлягає затвердженню у 15-денний строк органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєструється в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, котра з сторін посилається на юридичні факти, які обґрунтовують її вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Позивачем не надано до суду доказів затвердження акту прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта державної приймальної комісії органом місцевого самоврядування, яким є Харківська міська рада на підтвердження державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва - реконструкції нежитлових підвальних приміщень за адресою: АДРЕСА_1.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Щодо заявленого прокурором клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні нежитлові приміщення, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві. Відповідачем по справі є Департамент житлово-комунального господарства і енергетики виконавчого комітету Харківської міської ради.
Крім того, колегія суддів зазначає, що спір розглянуто Харківським апеляційним господарським судом, та встановлено відсутність підстав для задоволення позову, у зв'язку з чим, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання прокурора про забезпечення позову.
Колегія суддів зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги норм процесуального права і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, і при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів.
При винесенні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим, це рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
Клопотання прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 25.01.2008 року скасувати.
Постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити
Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Сіверін В. І.
Суддя Пелипенко Н.М.
Суддя Терещенко О.І.
Повний текст постанови підписано 20.06.2011 року