01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
27.07.2011 № 42/157
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лобаня О.І.
суддів: Федорчука Р.В.
Ткаченка Б.О.
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 27.07.2011 року,
розглянувши апеляційну скаргу дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на рішення господарського суду міста Києва від 31.05.2011 року
у справі № 42/157 (суддя Паламар П.І.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа тьюб мануфактурінг»
до дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
про стягнення 23360,90 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 31.05.2011 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа тьюб мануфактурінг» до дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про стягнення 23360,90 грн. задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 31.05.2011 року дочірня компанія «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, просить зазначене рішення господарського суду міста Києва скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 29.06.2011 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, такою, що суперечить нормам матеріального та процесуального права, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
У судовому засіданні 13.07.2011 року та 27.07.2011 року представники позивача надали суду свої пояснення по справі в яких заперечили проти задоволення апеляційної скарги на підставі доводів викладених у відзиві на скаргу та просили апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 31.05.2011 року.
У судовому засіданні 13.07.2011 року та 27.07.2011 року представник ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 31.05.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились у судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.
21.12.2009 року між ТОВ «Альфа тьюб мануфактурінг» (покупець) та ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» (постачальник) було укладено договір на постачання бензину А-76 № 008/76-10. Згідно з яким постачальник зобов'язується передати у власність покупцю бензин, а покупець зобов'язується прийняти його на умовах викладених у договорі. Пунктом 1.3 договору передбачено, що кількість та ціна нафтопродуктів на кожний конкретний місяць поставки визначається у доповненнях, підписаних сторонами, які є невід'ємною частиною даного договору.
Так, у доповнені № 1 до договору сторони погодили кількість, ціну та вартість бензину, а саме: 1) постачальник передає покупцеві в січні 2010 року бензин А - 76 в кількості 60 тонн; 2) договірна ціна за одну тонну бензину складає 6402 грн. в тому числі ПДВ 1067 грн.; 3) загальна сума складає 384120 грн. в тому числі ПДВ 64020 грн.
Кількість фактично поставлених покупцеві нафтопродуктів в кожному конкретному місяці поставки визначається підписаним сторонами атом приймання-передачі або/та накладними (п. 2.4 договору).
Пунктом 3.1 договору передбачено, що приймання-передача нафтопродуктів здійснюється на умовах ЕХW франко-завод Шебелинського відділення з переробки газового конденсату та нафти філії «Управління з переробки газу та газового конденсату» ДК «Укргазвидобування» після проведення попередньої оплати покупцем за обсяг нафтопродуктів, вказаний у доповненні.
Згідно з пунктом 5.1 договору покупець проводить 100 % попередню оплату, шляхом перерахування коштів у національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника на підставі даного договору та доповненнях до нього, по узгодженню з постачальником. Відповідно до пункту 5.2 договору постачальник проводить відвантаження нафтопродуктів в обсягах, оплачених покупцем згідно п. 5.1 даного договору за цінами, які діють на момент відвантаження.
Пунктом 5.4 договору визначено, що у разі перерахування покупцем попередньої оплати в сумі, що перевищує вартість фактично відвантажених нафтопродуктів, зазначену в доповненні до договору на даний місяць поставки, постачальник зараховує цю суму як попередню оплату за нафтопродукти, що будуть відвантажені протягом терміну дії даного договору.
У відповідності до пункту 10.1 договору поставки нафтопродуктів встановлено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє в частині поставки нафтопродуктів до 31.12.2010 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Матеріали справи свідчать, що на виконання договору покупцем перераховано на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти за поставку нафтопродуктів на загальну суму 352110 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 2 від 12.01.2010 року на суму 270000 грн., № 4 від 12.01.2010 року на суму 52110 грн. та № 5 від 12.01.2010 року на 30000 грн.
Відповідач в свою чергу здійснив поставку нафтопродуктів в кількості 51,351 тонн на загальну суму 328749,10 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі від 13.01.2010 року.
У травні 2011 року ТОВ «Альфа тьюб мануфактурінг» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» про стягнення надмірно сплачених коштів в розмірі 23360,90 грн. суми попередньої оплати, які були сплачені позивачем на виконання умов договору поставки нафтопродуктів № 008/76-10 від 21.12.2009 року. Рішенням господарського суду міста Києва від 31.05.2011 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа тьюб мануфактурінг» про стягнення 23360,90 грн. задоволено повністю.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, виходячи з наступного.
Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання які мають ознаки договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк ( строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Нормами статті 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно п. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Так, як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору поставки нафтопродуктів № 008/76-10 від 21.12.2009 року позивачем було перераховано суму попередньої оплати в розмірі 352110 гривень, що підтверджується копіями платіжних доручень (копії в матеріалах справи), проте відповідачем було поставлено продукції лише на суму 328749,10 грн. що підтверджується актом приймання-передачі від 13.01.2010 року.
Як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідач не надав суду доказів передачі товару (нафтопродуктів) за договором позивачу на всю суму здійсненої попередньої оплати. Також, суду не надано й доказів повернення відповідачем позивачу переплаченої останнім грошової суми, як попередньої оплати за поставку нафтопродуктів.
Отже, враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що оскільки строк дії договору закінчився та відповідач у семиденний строк з дня пред'явлення йому вимоги суму попередньої оплати не повернув, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача переплати за поставлений товар у сумі 23360,90 грн. підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги про те, що недопоставка нафтопродуктів сталася з вини позивача, оскільки останній самостійно повинен був забрати товар у відповідача, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними оскільки, відповідно до умов договору та умов ЕХW франко-завод відповідач, перед тим, як передати товар у розпорядження позивача за місцем знаходження товару, зобов'язаний був попередньо повідомити про це позивача. Проте, як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідач не надав доказів про повідомлення позивача щодо надання останньому в розпорядження товар. Такі докази у матеріалах справи відсутні.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов та стягнув з відповідача на користь позивача борг у сумі 23360,90 грн.
Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповдачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 31.05.2011 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.
Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги фізичної особи-підприємця дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 31.05.2011 року залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд, -
1. Апеляційну скаргу дочірньої компанії «Укргазвидобування» національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на рішення господарського суду міста Києва від 31.05.2011 року у справі № 42/157 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 31.05.2011 року у справі № 42/157 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 42/157 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Лобань О.І.
Судді Федорчук Р.В.
Ткаченко Б.О.