01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
20.07.2011 № 6/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лобаня О.І.
суддів: Ткаченка Б.О.
Федорчука Р.В.
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 20.07.2011 року,
розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства «Державна картографічна фабрика» на рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2011 року
у справі № 6/16 (суддя Ковтун С.А.)
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Найкен»
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Ельдорадо»
3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ельдорадо»
про стягнення 56542,28 грн. та виселення з орендованих приміщень
та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору державного підприємства «Державна картографічна фабрика»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Найкен»
про стягнення 83362,04 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.03.2011 року позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області до ТОВ «Найкен», ТОВ «Торгова компанія «Ельдорадо», ТОВ «Лізингова компанія «Ельдорадо» за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ДП «Державна картографічна фабрика» про стягнення 56542,28 грн. та виселення з орендованих приміщень задоволено частково. Крім того, вказаним рішенням позов третьої особи - ДП «Державна картографічна фабрика» до ТОВ «Найкен» про стягнення 83362,04 грн. теж задоволено частково.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 10.03.2011 року ДП «Державна картографічна фабрика» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить зазначене рішення господарського суду міста Києва скасувати в частині часткового задоволення позову третьої особи та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ДП «Державна картографічна фабрика» в повному обсязі. Крім того, скаржник просив відновити строк на апеляційне оскарження вказаного рішення.
Ухвалами апеляційного господарського суду від 23.05.2011 року відновлено строк на апеляційне оскарження, скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
У судовому засіданні 22.06.2011 року, 11.07.2011 року та 20.07.2011 року представник ДП «Державна картографічна фабрика» надав суду свої пояснення по справі в яких, просить зазначене рішення господарського суду міста Києва скасувати в частині часткового задоволення позову третьої особи та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ДП «Державна картографічна фабрика» в повному обсязі.
Представники Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області, ТОВ «Найкен», ТОВ «Торгова компанія «Ельдорадо» та ТОВ «Лізингова компанія «Ельдорадо» в судові засідання 22.06.2011 року, 11.07.2011 року та 20.07.2011 року не з'явились про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 192-194, 215-218, 224, 230). Від регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області до апеляційного господарського суду надійшло клопотання, в якому позивач просить суд апеляційної інстанції розглянути справу за відсутності їхнього представника. Інші учасники судового процесу про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи викладене, заслухавши думку представника ДП «Державна картографічна фабрика», колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки ТОВ «Найкен», ТОВ «Торгова компанія «Ельдорадо» та ТОВ «Лізингова компанія «Ельдорадо» про дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Участь представників сторін у судовому засіданні 20.07.2011 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника ДП «Державна картографічна фабрика», Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.
28.12.2005 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області (орендодавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Найкен» (орендарем) був укладений строком на 364 дні договір оренди № 283-НМ нерухомого майна, що знаходиться на балансі державного підприємства «Державна картографічна фабрика» (балансоутримувач) (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 1803,52 кв.м, розташовані за адресою: 21018, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 19, на 1-му та 2-му поверхах двоповерхового виробничого корпусу з підвалом та чотирьохповерховими прибудовами, що знаходиться на балансі ДП «Державна картографічна фабрика». Згідно з п. 3.1 договору орендна плата за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції - листопад 2005 року) становить 18803,33 грн. та в подальшому коригується на індекс інфляції.
Відповідно до п. 3.3 договору орендар зобов'язаний щомісячно, не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, сплачувати орендну плату до Державного бюджету України та балансоутримувачу у співвідношенні 70 відсотків та 30 відсотків, відповідно.
Договір було укладено на 364 дні з 28.12.2005 року по 26.12.2006 року, який неодноразово продовжувався в порядку, передбаченому ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п. 10.6 договору. Додатковою угодою № 6 від 09.03.2010 року змінено редакцію п. 10.1 договору, встановивши дію договору до 26.12.2010 року. Додатковою угодою № 1 від 17.02.2006 року до договору збільшено площу орендованих приміщень до 1812,57 кв.м та змінено місячний розмір орендної плати (19200,52 грн. за базовий місяць - січень 2006 року). Згідно з додатковою угодою № 2 від 27.03.2007 року до договору з 01.01.2007 року розмір орендної плати становив 25545,05 грн. на місяць.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 року № 316, яка набрала чинність 14.04.2009 року, впроваджено тимчасове, до 01.01.2010 року, зниження орендованих ставок за оренду державного майна, а саме: орендні ставки застосовуються у розмірі 0,45 відсотків установленого обсягу. Постановою Кабінету Міністрів України від 02.12.2009 року № 1341 продовжено дію постанови Кабінету Міністрів від 25.03.2009 року № 319 про зниження орендних ставок за оренду нерухомого державного майна до 01.01.2011 року.
Отже, станом на квітень 2009 року орендна плата становила з урахуванням корегування на індекс інфляції з січня 2007 року квітень 2009 року (151,6 %) 17426,83 грн. (25545,05 грн. х 151,6 % х 0,45), з яких 12298,78 грн. підлягали сплаті до державного бюджету (70%), а 120245 грн. (30%) - балансоутримувачу (ДП «Державна картографічна фабрика»).
Виходячи з корегування розміру орендної плати на індекс інфляції та з відсоткового розподілу орендної плати, ТОВ «Найкен» зобов'язано було сплати: за січень 2010 року 13051,83 грн. до Державного бюджету України та 5593,64 грн. - ДП «Державна картографічна фабрика»; за лютий 2010 року 13298,81 грн. до Державного бюджету України та 5699,9 грн. - ДП «Державна картографічна фабрика»; за березень 2010 року 13419,61 грн. до Державного бюджету України та 5751,2 грн. - ДП «Державна картографічна фабрика»; за квітень 2010 року 13379,25 грн. до Державного бюджету України та 5733,96 грн. - ДП «Державна картографічна фабрика»; за травень 2010 року 13298,98 грн. до Державного бюджету України та 5699,56 грн. - ДП «Державна картографічна фабрика»; за червень 2010 року 13245,78 грн. до Державного бюджету України та 5676,76 грн. - ДП «Державна картографічна фабрика»; за липень 2010 року 13219,29 грн. до Державного бюджету України та 5665,41 грн. - ДП «Державна картографічна фабрика»; за серпень 2010 року 13377,92 грн. до Державного бюджету України та 5733,39 грн. - ДП «Державна картографічна фабрика»; за вересень 2010 року 13765,88 грн. до Державного бюджету України та 5899,66 грн. - ДП «Державна картографічна фабрика»; за жовтень 2010 року 13834,71 грн. до Державного бюджету України та 5929,16 грн. - ДП «Державна картографічна фабрика»; за 14 днів листопада 2010 року 7400,65 грн. до Державного бюджету України та 3171,7 грн. - ДП «Державна картографічна фабрика».
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Найкен», всупереч прийнятому на себе зобов'язання щодо своєчасного внесення орендної плати (п. 3.3 Договору), орендну плату до Державного бюджету України за січень - липень 2010 року сплатило з простроченням, а починаючи з серпня 2010 року не сплачувало. Борг зі сплати орендної плати до Державного бюджету України за вищевказаний період (з січня 2010 року по 14.11.2010 року), який визначений регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області, становить 48404,47 грн.
Також, з матеріалів справи вбачається, що 14.07.2009 року орендар уклав договір суборенди 1500 кв.м орендованих приміщень з товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Ельдорадо» на підставі згоди РВ ФДМУ по Вінницькій області, наданій листом від 20.01.2006 року № 10-16/142.
В подальшому 12.03.2010 року на підставі договору суборенди № 12-03-20 ТОВ «Найкен» передало вищевказані приміщення в суборенду ТОВ «Лізингова компанія «Ельдорадо». Строк суборенди за даним договором, з урахуванням додаткової угоди № 2 від 09.03.2011 року, встановлено до 23.03.2011 року.
Згідно з п. 8.4 договору орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення майна, якщо орендар не вносить плату за користування майном протягом трьох місяців підряд.
Так, з матеріалів справи видно, що 11.11.2010 року орендодавець направив орендарю повідомлення № 11-11/2462 про відмову від договору, яке було отримано 17.11.2010 року, що підтверджується відміткою на поштовій картці. Про припинення договору орендодавцем було видано наказ від 17.11.2010 року № 737.
Відповідно до п. 3.3 договору орендар зобов'язаний був щомісячно, не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, сплачувати орендну плату до Державного бюджету України та балансоутримувачу у співвідношенні 70 відсотків та 30 відсотків, відповідно.
За спірний період (з січня 2010 року по 16.11.2010 року) ТОВ «Найкен» зобов'язано було сплатити на користь ДП «Державна картографічна фабрика» 60554,34 грн. Відповідно до реєстру банківських платежів, наданих ДП «Державна картографічна фабрика», ТОВ «Найкен» не було своєчасно здійснені орендні платежі на користь балансоутримувача. Зокрема, з метою оплати отриманих послуг з оренди за період з січня 2010 року ТОВ «Найкен» перерахувало на користь ДП «Державна картографічна фабрика»: 05.03.2010 року - 9322,73 грн. (оплата оренди за січень 2010 року); 31.03.2010 року - 9499,86 грн. (оплата оренди за лютий 2010 року); 20.05.2010 року - 9556,6 грн. (оплата оренди за березень 2010 року; 03.06.2010 року - 9556,6 грн. (оплата оренди за квітень 2010 року); 05.08.2010 року - 9499,26 грн. (оплата оренди за травень 2010 року); 31.01.2001 року - 18997,98 грн. (оплата оренди за липень-серпень 2010 року).
Так, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Найкен», ТОВ «Торгова компанія «Ельдорадо», ТОВ «Лізингова компанія «Ельдорадо» про стягнення 56542,28 грн. та виселення з орендованих приміщень. Крім того, до суду першої інстанції також звернулося з позовом третя особа із самостійними вимогами ДП «Державна картографічна фабрика» до ТОВ «Найкен» про стягнення заборгованість за договором оренди з урахуванням встановленого індексу інфляції у сумі 47211,14 грн., пеню у сумі 6256,68 грн., штраф у сумі 3304,78 грн. та неустойку у сумі 46771,00 грн.
Рішенням суду першої інстанції від 10.03.2011 року позов Регіонального відділення Фонду державного майна України про стягнення 56542,28 грн. та виселення з орендованих приміщень та позов третьої особи - ДП «Державна картографічна фабрика» про стягнення 83362,04 грн. задоволені частково.
Стягнуто з ТОВ «Найкен» на користь Державного бюджету України 50238,59 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 2209,67 пені та 3388,31 грн. штрафу. Виселено ТОВ «Найкен» та ТОВ «Лізингова компанія «Ельдорадо» з нежитлових вбудованих приміщень що знаходяться за адресою: м. Вінниця, вул. 600-річчя, 19. В іншій частині позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області про стягнення коштів відмовлено.
В позові Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області до ТОВ «Торгова компанія «Ельдорадо» про виселення відмовити.
Крім того, стягнуто з ТОВ «Найкен» на користь ДП «Державна картографічна фабрика» 173,95 грн. інфляційної складової боргу, 430,23 грн. пені, 918,35 грн. штрафу, 28448,75 грн. неустойки. В іншій частині позову ДП «Державна картографічна фабрика» відмововлено.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, що стосується позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України про стягнення 56542,28 грн. та виселення з орендованих приміщень.
Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статті 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом наявність боргу у ТОВ «Найкен» перед регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем-1 не спростований. Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Найкен» 48404,47 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені законом або договором, зокрема сплата неустойки, що передбачено п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з п. 9.2 договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та умовами договору. Пунктом 9.3 договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.3 співвідношенні з урахуванням пені у розмірі 0,1 відсотка від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків від заборгованості, з урахуванням індексації, включаючи день оплати.
Так, як вірно вказав суд першої інстанції, виходячи з встановленого договором розміру пені, за розрахунком місцевого господарського суду, який перевірено судовою колегією, пеня за період з 10.07.2010 року по 10.01.2011 року становить 5744,42 грн. Однак, як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області заявлені вимоги про стягнення пені виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ, що є меншим розміром, ніж визначений договором. За таких обставин, господарський суд міста Києва правомірно дійшов висновку та зазначив що у суду відсутні підстави для стягнення пені у більшому розмірі, у зв'язку з чим стягнув з ТОВ «Найкен» 2209,67 грн. пені. Даний розрахунок пені колегією суддів перевірений є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Колегія суддів апеляційного господарського суду також погоджується з висновками господарського суду міста Києва про стягнення з ТОВ «Найкен» штрафу в сумі 3388,31 грн. Як вірно вказав суд першої інстанції, штраф підлягає обчисленню виходячи з розміру заборгованості (48404,47 грн.), яка, як зазначено вище, визначається виходячи з орендної плати за базовий місяць, коригованої (проіндексованої) на індекс інфляції. Таким чином, розрахунок штрафу у розмірі 3388,31 грн. судовою колегією перевірено, є обґрунтованим та також підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів апеляційного господарського суду перевіривши розрахунок суду першої інстанції інфляційного збільшення боргу, вважає, його правильним та обґрунтованим. Так, з ТОВ «Найкен» підлягає стягненню на користь позивача 1834,12 грн. інфляційного збільшення боргу.
Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області в частині виселення ТОВ «Найкен» та ТОВ «Лізингова компанія «Ельдорадо» з орендованого приміщення.
Так, як вбачається з п. 6.2 договору орендар з дозволу орендодавця та за погодженням з балансоутримувачем мав право здавати орендоване майно в суборенду.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції 14.07.2009 року орендар уклав договір суборенди 1500 кв.м орендованих приміщень з ТОВ «Торгова компанія «Ельдорадо» на підставі згоди РВ ФДМУ по Вінницькій області, наданій листом від 20.01.2006 року № 10-16/142. В подальшому 12.03.2010 року на підставі договору суборенди № 12-03-20 ТОВ «Найкен» передало вищевказані приміщення в суборенду ТОВ «Лізингова компанія «Ельдорадо». Строк суборенди за даним договором, з урахуванням додаткової угоди № 2 від 09.03.2011 року, встановлено до 23.03.2011 року.
Згідно з п. 8.4 договору орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення майна, якщо орендар не вносить плату за користування майном протягом трьох місяців підряд.
Як вбачається з матеріалів справи 11.11.2010 року орендодавець направив орендарю повідомлення № 11-11/2462 про відмову від договору, яке було отримано останнім 17.11.2010 року, що підтверджується відміткою на поштовій картці. Про припинення договору орендодавцем було видано наказ від 17.11.2010 року № 737.
Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, як вірно вказав суд першої інстанції, договором передбачена можливість одностороннього його розірвання за умови не внесення плати за користуванням майном протягом трьох місяців. Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, оскільки орендарем не вносилась орендна плата протягом трьох місяців то з 17.11.2010 року договір є припиненим.
Статтею 22 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що строк надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди.
Судова колегія погоджується з висновком господарського суду міста Києва та вважає, оскільки договір суборенди є похідним від договору оренди, і його строк не може перевищувати строк оренди, припинення договору оренди свідчить про припинення договору суборенди. Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, з 17.11.2010 року є припиненим також договір суборенди № 12-03-20 між ТОВ «Найкен» та ТОВ «Лізингова компанія «Ельдорадо».
Статтею 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», передбачені правові наслідки припинення або розірвання договору оренди. За вказаною нормою закону у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Отже, як вірно вказав суд першої інстанції оскільки, фактичними володільцями та користувачами майна є ТОВ «Найкен» (1812,57 кв.м.) та ТОВ «Лізингова компанія «Ельдорадо» (1500 кв.м.), позовні вимоги про виселення з займаних ними площ підлягають задоволенню.
Що стосується часткового задоволення позовних вимог третьої особи - ДП «Державна картографічна фабрика» до ТОВ «Найкен» про стягнення заборгованість за договором оренди з урахуванням встановленого індексу інфляції у сумі 47211,14 грн., пені у сумі 6256,68 грн., штраф у сумі 3304,78 грн. та неустойки у сумі 46771,00 грн. колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Статтею 511 ЦК України встановлено, що у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Як вже зазначалося раніше відповідно до п. 3.3 договору орендар зобов'язаний щомісячно, не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, сплачувати орендну плату до Державного бюджету України та балансоутримувачу у співвідношенні 70 відсотків та 30 відсотків, відповідно.
Отже, як вірно вказав суд першої інстанції договором передбачене право ДП «Державна картографічна фабрика» як балансоутримувача орендованого приміщення на одержання орендної плати за спірне приміщення.
Так, за спірний період (з січня 2010 року по 16.11.2010 року) ТОВ «Найкен» зобов'язано було сплатити на користь ДП «Державна картографічна фабрика» 60554,34 грн. Як вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Найкен» ще до звернення ДП «Державна картографічна фабрика» з зазначеним позовом сплатило на користь останнього 66433,03 грн. як орендну плату за 2010 рік, у той час, як вказано вище, розмір орендної плати за 2010 рік (з 01.01.2010 року по 16.11.2010 року) становив 60554,34 грн.
Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що орендар своєчасно оплату не здійснював, однак, як зазначено вище станом на день подання позову заборгованість з орендної плати була відсутня. Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами в частині стягнення 43648,84 грн. боргу задоволенню не підлягають.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені законом або договором, зокрема сплата неустойки, що передбачено п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з п. 9.2 договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та умовами договору. Пунктом 9.3 договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.3 співвідношенні з урахуванням пені у розмірі 0,1 відсотка від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків від заборгованості, з урахуванням індексації, включаючи день оплати.
Так, судова колегія перевіривши розрахунок пені за період з 12.10.2010 року по 30.11.2010 року вважає, що з ТОВ «Найкен» підлягає стягненню на користь третьої особи з самостійними вимогами пеня у розмірі 430,23 грн. Крім того, судом апеляційної інстанції також перевірено розрахунок суми штрафу. Так, з ТОВ «Найкен» підлягає стягненню на користь ДП «Державна картографічна фабрика» штрафу у сумі 918,35 грн.
Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів апеляційного господарського суду перевіривши розрахунок збитків від інфляції також погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що з ТОВ «Найкен» підлягає стягненню на користь третьої особи із самостійними вимогами 173,95 грн. інфляційного збільшення боргу.
Крім того, згідно з п. 9.4 договору у разі, якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, він сплачує балансоутримувачу неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.
Таким чином, перевіривши розрахунок неустойки, судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що з ТОВ «Найкен» на користь ДП «Державна картографічна фабрика» підлягає стягненню 28448,75 грн. неустойки за користування майном у період з 17.11.2010 року по 30.01.2011 року.
Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачами не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі ДП «Державна картографічна фабрика» на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2011 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.
Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги ДП «Державна картографічна фабрика» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2011 року залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд, -
1. Апеляційну скаргу державного підприємства «Державна картографічна фабрика» на рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2011 року у справі № 6/16 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2011 року у справі № 6/16 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 6/16 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Лобань О.І.
Судді Ткаченко Б.О.
Федорчук Р.В.