01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.07.2011 № 35/424
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лобаня О.І.
суддів: Федорчука Р.В.
Ткаченка Б.О.
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 18.07.2011 року
розглянувши апеляційну скаргу прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах Київської міської ради на рішення господарського суду міста Києва від 08.09.2010 року
у справі № 35/424 (суддя Літвінова М.Є.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Транзит-Авто»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехбудмаш»
про визнання права власності
Рішенням господарського суду міста Києва від 08.09.2010 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Транзит-Авто» до товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехбудмаш» про визнання права власності - задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 08.09.2010 року прокурор Дніпровського району міста Києва звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить зазначене рішення господарського суду міста Києва скасувати. Крім того, скаржник просить відновити строк на апеляційне оскарження вказаного рішення.
Ухвалами апеляційного господарського суду від 30.05.2011 року відновлено скаржнику строк для подання апеляційної скарги, скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Транзит-Авто» вважає подану прокурором апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення господарського суду міста Києва законним та обґрунтованим. Просить суд апеляційної інстанції залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 08.09.2010 року, а апеляційну скаргу без задоволення.
Судовою колегією у судовому засіданні 18.07.2011 року ухвалою суду було повернуто позивачу додані до відзиву документи, оскільки останні не були долучені до матеріалів справи під час розгляду справи у суді першої інстанції. Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються судом апеляційної інстанції, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
В судових засіданнях 22.06.2011 року та 18.07.2011 року прокурор Дніпровського району міста Києва та представник Київської міської ради надали суду свої пояснення по справі в яких, підтримали подану апеляційну скаргу з доводами викладеними в ній та просили апеляційний господарський суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову.
Представник ТОВ «Транзит-Авто» в судовому засіданні 18.07.2011 року також надав суду свої пояснення в яких поданий відзив на апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з доводами викладеними в ньому та просив суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду від 08.09.2010 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представники ТОВ «Агротехбудмаш» в судові засідання 22.06.2011 року та 18.07.2011 року не з'явились про місце та час розгляду справи повідомлялися однак, поштовий конверт з ухвалою про призначення справи до розгляду на 22.06.2011 року повернувся без вручення адресату з відміткою поштового відділення про те, що за вказаною адресою ТОВ «Агротехбудмаш» не знаходиться. Судова колегія звертає увагу на те, що вказана вище поштова кореспонденція направлялася за адресою, яка зазначена у позовній заяві. Крім того, судовою колегією було відкладено розгляд справи на 18.06.2011 року про що направлено ухвали всім учасникам процесу, проте зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення до суду від ТОВ «Агротехбудмаш» не повернулося.
Враховуючи викладене, заслухавши думку прокурора представника Київської міської ради та ТОВ «Транзит-Авто», колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки ТОВ «Агротехбудмаш» про дату та місце розгляду справи судом повідомлялися належним чином, участь представників відповідача у судовому засіданні 18.07.2011 року, судом обов'язковою не визнавалась. Крім того, відповідно до абзацу 3 пункту 3.6 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.
Таким чином, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що ТОВ «Агротехбудмаш» про час та місце розгляду справи повідомлене належним чином, оскільки ухвала суду апеляційної інстанції про призначення справи до розгляду була направлена відповідачу за адресою яка була зазначена в позовній заяві. Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, представником ТОВ «Транзит-Авто» було заявлене клопотання про залучення до справи КП «Плесо» у якості третьої особи. Ухвалою колегії суддів у судовому засіданні 18.07.2011 року відмовлено позивачу у задоволенні даного клопотання як таке, що заявлене безпідставно та необґрунтовано. Судова колегія вважає, що рішення по даній справі не може вплинути на права та обов'язки КП «Плесо», оскільки спір у даній справі між ТОВ «Транзит-Авто» та ТОВ «Агротехбудмаш» щодо визнання права власності на об'єкт нерухомості - нежитлову будівлю. Крім того, у даній справі приймають участь прокурор який діє в інтересах Київської міської ради та безпосередньо представник Київської міської ради. В свою чергу КП «Плесо» є підприємством, яке підзвітне та підпорядковане Київській міські раді.
У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явилися у судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.
03 серпня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Транзит-Авто» та товариством з обмеженою відповідальністю «Агротехбудмаш» було укладено договір фінансового лізингу. Відповідно до пп. 1.1, 1.2 умов договору відповідач передає належне йому на праві власності майно у виключне строкове і платне користування, з правом викупу, позивачеві, а останній приймає його з метою використання для надання послуг населенню (заклад громадського харчування).
Майно, яке є об'єктом лізингу, становить: нежитлова будівля - заклад громадського харчування, загальною площею 42,6 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, проспект Броварський, 7-Б.
Як вбачається з матеріалів справи, 07 серпня 2009 року, між сторонами було підписано акт здачі-прийняття, відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв об'єкт лізингу.
Відповідно до п. 5.1 договору позивач за користування об'єктом лізингу протягом всього строку дії цього договору 15 числа кожного місяця вносить відповідачу платежі в розмірі 14379,60 грн. Структура та порядок платежу докладно визначено в додатку № 2, що є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до пп. 6.1, 6.2 договору після підписання акта про здачу-приймання майна, майно залишається власністю лізингодавця, лізингоодержувач набуває право власника після закінчення строку дії цього договору та повної сплати ціни об'єкта лізингу у складі лізингових платежів, розмір яких обумовлений договором. Документом, що підтверджує перехід права власності на майно від лізингодавця до лізингоодержувача, є акт кінцевих розрахунків, якій фіксує виконання цього договору та перехід права власності.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору позивач здійснював щомісячні платежі на підставі рахунків-фактур, які виставлялись відповідачем. Проте, на час звернення до суду відповідач акт кінцевих розрахунків не підписав, оскільки вважає, що в порушення п. 5.1 договору позивач неналежним чином виконав умов договору, а саме прострочив сплату останнього лізингового платежу.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції, місцевий господарський суд доводи відповідача по справі не взяв до уваги та прийшов до висновку, що позивачем були виконані в повному обсязі взяті на себе за договором зобов'язання в зв'язку з чим позов задовольнив та визнав за ТОВ «Транзит-Авто» право приватної власності на об'єкт нерухомості - нежитлову будівлю - заклад громадського харчування, загальною площею 42,6 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, проспект Броварський, 7-Б.
Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду з таким висновком місцевого господарського суду про задоволення позову та визнання за ТОВ «Транзит-Авто» право власності на об'єкт нерухомості - нежитлову будівлю, погодитися не може та вважає за необхідне зазначити наступне.
При прийнятті оскаржуваного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що між TOB «Транзит-Авто» та TOB «Агротехбудмаш» укладено договір фінансового лізингу та відповідно до умов договору відповідач передає належне йому на праві власності майно у виключне строкове і платне користування з майбутнім правом його викупу.
Судова колегія, з такими висновками суду першої інстанції погодитися не може, оскільки, в матеріалах справи відсутні докази кому та на якій підставі належить спірний об'єкт нерухомого майна. Судом першої інстанції не було витребувано у позивача - TOB «Агротехбудмаш» документального підтвердження законності встановлення на земельній ділянці нежитлову будівлю - заклад громадського харчування, загальною площею 42,6 кв.м, що розташований за адресою: м. Київ, проспект Броварський, 7 - Б.
Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу , що під час розгляду даної справи у суді першої інстанції, господарським судом міста Києва не було залучено до участі у справі Київську міську раду, як розпорядника земель у місті Києві у відповідності до ст. 9 Земельного кодексу України.
Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від його імені права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Згідно зі ст. 9 Земельного кодексу України, до повноважень Київської міської ради належить розпорядження землями територіальної громади міста Києва, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, а також вирішення інших питань в галузі земельних відносин відповідно до Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Згідно ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місце самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Відповідно до ст. 59 зазначеного Закону України, Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
У відповідності до ст. 116 Земельного кодексу України, набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності здійснюється за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 124 ЗК передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до пункту 2 ст. 125 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначена виключна компетенція сільських, селищних, міських рад. Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», саме до виключної компетенції відповідних рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Таким чином, визнаючи право власності на об'єкт нерухомості суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б давали дозвіл на будівництво. Крім того, в матеріалах справи також відсутнє рішення Київської міської ради на виділення земельної ділянки для будівництва спірного об'єкта нерухомості. Також, судовою колегією встановлено, що Київською міською радою не виносилося й відповідне рішення, щодо погодження на розробку проекту виділення земельної ділянки. Договір оренди земельної ділянки яка знаходиться під спірним об'єктом нерухомості підписано не було.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що на момент розгляду справи в суді першої інстанції, TOB «Агротехбудмаш» без дозволу Київської міської ради самовільно займало земельну ділянку та користувалось нею без законних підстав, з порушенням визначеного порядку надання земельних ділянок, без відведення землі в натурі й одержання документа, що засвідчує право на землю.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Цією нормою також передбачено загальне правило про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК).
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що TOB «Агротехбудмаш» безпідставно зайнята земельна ділянка, а тому такі дії порушують інтереси держави щодо регулювання державою земельних відносин з метою створення умов для раціонального використання й охорони земель, рівноправного розвитку всіх форм власності на землю і господарювання. Оскільки, вказані вище обставини під час розгляду справи у суді першої інстанції не досліджувались, судова колегія вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 08.09.2010 року прийняте після неповного з'ясування обставин що мають значення для справи.
У відповідності до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 08.09.2010 року, прийняте після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з не правильним застосуванням норм матеріального права, є таким що не відповідає нормам закону.
Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.
Таким чином, апеляційну скаргу прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах Київської міської ради слід задовольнити, оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 08.09.2010 року скасувати. Прийняти нове рішення суду, яким в позові товариства з обмеженою відповідальністю «Транзит-Авто» до товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехбудмаш» про визнання права власності - відмовити.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах Київської міської ради на рішення господарського суду міста Києва від 08.09.2010 року по справі № 35/424 задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 08.09.2010 року по справі № 35/424 скасувати повністю.
Прийняти нове рішення суду, яким в позові товариства з обмеженою відповідальністю «Транзит-Авто» до товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехбудмаш» про визнання права власності - відмовити.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Транзит-Авто» (02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, буд. 7, ідентифікаційний код 35390444) в дохід Державного бюджету України - 42,50 грн. держмита за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
4. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.
Матеріали справи № 35/424 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Лобань О.І.
Судді Федорчук Р.В.
Ткаченко Б.О.