01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
27.07.2011 № 48/153
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів: Тищенко О.В.
Іваненко Я.Л.
при секретарі:
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1. - представник за довіреністю б/н від 01.03.2011р.
від відповідача: не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2011 р. (підписано 10.06.2011р.)
у справі № 48/153 (суддя Бойко Р.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль"
до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Фінансова ініціатива"
про стягнення 6 126 524,09 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Магістраль" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" про стягнення 6 126 524,09 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав своє зобов'язання по поверненню орендованого приміщення, у зв'язку з чим позивач посилаючись на ст. 224 Господарського кодексу України вказує на обов'язок відповідача відшкодувати збитки (втрачена вигода) у розмірі 2 042 205,03 грн. та сплатити неустойку у розмірі 4 084 319,06 грн. за прострочення виконання зобов'язання по поверненню приміщення у період з червня 2009 року по лютий 2011 року.
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.06.2011 р. у справі № 48/153 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль" відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд виходив з наступного:
- враховуючи, що відповідачем на адресу ТОВ "Магістраль" було надіслано лист № 985 від 18.08.2009р. з актом-приймання передачі приміщення, який не підписаний та неповернутий позивачем, відсутня вина Банку у неповерненні даного приміщення з 01.09.2009р., у зв'язку з цим відсутні підстави для стягнення неустойки за прострочення повернення спірного приміщення та збитків (неодержаних доходів) нарахованих після 01.09.2009р.
- доказів існування будь-яких інших договорів оренди спірного приміщення на підтвердження неотримання доходу позивачем не надано, а відтак нарахування упущеної вигоди за визначеним Договором розміром орендної плати є необґрунтованим;
- позивачем не доведено розміру збитків, який є одним із елементів складу цивільного правопорушення, а тому відсутні правові підстави для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як стягнення збитків;
- встановлено існування підстав для нарахування позивачем неустойки за прострочення виконання Банком зобов'язання по поверненню спірного приміщення лише у період з 01.06.2009 р. по 01.09.2010 р., проте з огляду на застосування строку позовної давності вимоги про стягнення з відповідача неустойки за прострочення виконання Банком зобов'язання по поверненню спірного приміщення, нарахованої у період з 01.06.2009 р. по 01.09.2010 р., не підлягають задоволення у зв'язку із пропуском строку позовної давності.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Магістраль" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2011 р. у справі № 48/153 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права, а саме:
- збитком (неодержаним прибутком) є орендна плата, яку позивач міг би отримати при належному виконанні відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди;
- орендна плата, яку позивач не отримав у період з червня 2009р. по лютий 2011р. з вини відповідача, є збитками;
- надіслання листа № 985 від 18.08.2009р. на адресу м. Київ, вул. Нікопольського-Ботанічна, 6/8 та отримання його громадянкою Березиною не підтверджує факту отримання його саме позивачем;
- оскільки положеннями ч. 2 ст. 786 ЦК України розмежування вимог наймодавця не визначено, позовна давність з моменту повернення речі наймачем застосовується й до вимог позивача про стягнення неустойки у розмірі 4 084 319,06 грн.
На підставі апеляційної скарги ТОВ "Магістраль" на рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2011 року, згідно ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 12.07.2011р. порушено апеляційне провадження.
Через загальний відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив, в якому останній просить рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2011р. у зв'язку з перебуванням судді Чорної Л.В. у відпустці, змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Смірнова Л.Г., судді - Тищенко О.В., Іваненко Я.Л.
Представник відповідача в судове засідання не з'явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.
Через загальний відділ документального забезпечення від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибути у судове засідання з огляду на участь в іншому судовому процесі та перебування іншого представника у відрядженні.
Розглянувши доводи наведеного клопотання судова колегія залишає його без задоволення як необґрунтоване, оскільки обставини перебування іншого представника (Просенюка С.М.) у відрядженні належними доказами не підтверджено. Крім того, як вбачається з доданої до клопотання довіреності б/н від 15.02.2011р. представниками відповідача, окрім, Пащенко О.О. (заявника клопотання про відкладення), також є ще шість представників.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 -69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі “Смірнова проти України”).
Згідно з п. 3.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Таким чином, враховуючи, що всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка учасників апеляційного провадження не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Фінансова ініціатива".
Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -
25.06.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Магістраль" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Комерційний банк "Фінансова ініціатива" (після зміни організаційно-правової форми - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Фінансова ініціатива") (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язався передати орендарю в тимчасове платне користування, нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 34, загальною площею 117,5 кв.м. на першому поверсі та визначене на по-поверховому плані, що додається до цього договору, а орендар зобов'язався сплачувати орендодавцю плату за користування приміщенням в розмірі, строки та на умовах, визначених цим договором. Вказаний договір 25.06.2008р. посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №2252.
Згідно п. 1.5. підписанням цього договору та Акту приймання-передачі (Додаток № 1 до Договору), сторони підтверджують, що приміщення передається орендарю у належному стані для використання відповідно до мети, визначеній в цьому договорі.
Строком оренди, у відповідності до п. 2.1 Договору, є 3 роки з 25.06.2008 р. по 25.06.2011 р.
Відповідно до п. 5.7 Договору, протягом 10 календарних днів з дня припинення договору орендар має звільнити та повернути за Актом приймання-передачі, попередньо привівши його у стан відповідно до Акту приймання-передачі, укладеного підчас передання приміщення від орендодавця до орендаря, та попередньо оплатити за час перебування.
Згідно п. 5.10 Договору приміщення вважається повернутим орендодавцю належним чином з моменту підписання сторонами двостороннього акту прийому-передачі.
Постановою Вищого господарського суду України від 18.01.2011 р. у справі №53/118 за позовом Товариства до Банку про стягнення заборгованості по орендній платі та штрафних санкцій встановлено факт припинення дії Договору з 18.03.2009 р.
Враховуючи, що приміщення у відповідності до положень договору позивачеві повернуто не було, Товариство з обмеженою відповідальністю "Магістраль" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення 6 126 524,09 грн., в т.ч. 2 042 205,03 грн. збитків (неодержаного прибутку) за період з червня 2009р. по лютий 2011р. та 4 084 319,06 грн. неустойки у зв'язку з неповерненням нежитлового приміщення за наведений період.
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема з господарського договору (ст.174 ГК України).
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
На виконання умов Договору 25.06.2008 р. позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування об'єкт оренди, що підтверджується актом приймання-передачі приміщення у відповідності з Договором від 25.06.2008 р.
Постановою Вищого господарського суду України від 18.01.2011 р. у справі №53/118 за позовом Товариства до Банку про стягнення заборгованості по орендній платі та штрафних санкцій встановлено факт припинення дії Договору з 18.03.2009 р.
Відповідно до п. 5.7 Договору, протягом 10 календарних днів з дня припинення договору орендар має звільнити та повернути за Актом приймання-передачі, попередньо привівши його у стан відповідно до Акту приймання-передачі, укладеного підчас передання приміщення від орендодавця до орендаря, та попередньо оплатити за час перебування.
У зв'язку з неповерненням об'єкта оренди, позивач просить стягнути з відповідача за період з червня 2009р. по лютий 2011р. 2 042 205,03 грн. збитків (неодержаного прибутку).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідно до ст. 22 ГПК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно зі ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема відноситься неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання іншою стороною.
Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч.1 ст. 22 ЦК України).
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, позивач повинен довести протиправність дій відповідача, наявність та розмір збитків, наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та спричиненням збитків.
Як зазначає ТОВ "Магістраль" у своїй позовній заяві, у зв'язку з тим, що всупереч п. 5.7 Договору відповідач впродовж двох років не передавав нежиле приміщення, позивач не міг увійти до даного приміщення та належним чином користуватись і розпоряджати ним. За наведених обставин, позивачу було завдано збитків у розмірі 2 042 205,03 грн., що складається з щомісячних платежів з червня 2009р. по лютий 2011р., які б міг отримати останній при належному виконанні відповідачем обов'язку повернення орендованого майна.
З розрахунку суми збитків (упущеної вигоди), що був доданий позивачем до позовної заяви, вбачається, що за основу щомісячного розміру орендного платежу позивачем взято положення договору оренди 25.06.2008 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Магістраль" та Банком.
Проте, судова колегія, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає необґрунтованим посилання позивача на визначений Договором від 25.06.2008р. розмір орендної плати, який з 18.03.2009р. припинив свою дію.
Доказів, які б підтверджували наявність інших договорів оренди на спірне приміщення, укладених з метою отримання прибутку, матеріали справи не містять.
Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що позивачем не доведено, що він мав реальну можливість отримання прибутку за вказаний період у вигляді сплати орендної плати іншим орендарем.
Таким чином, враховуючи, що позивачем не доведено реальність одержання доходу у вигляді отримання плати за користування орендованим нежитловим приміщенням та розмір збитків, судова колегія вважає вимоги позивача про стягнення 2 042 205,03 грн. необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Щодо вимог про стягнення 4 084 319,06 грн. неустойки у зв'язку з неповерненням нежитлового приміщення за період з червня 2009р. по лютий 2011р., судова колегія виходить з наступного.
Згідно із статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами статей 526, 525 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст.611 ЦК України).
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 2 ст. 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Отже, частина друга статті 218 ГК України встановлює загальне правило, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності за наявності його вини.
Статтею 617 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до ч.2 ст.614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилається на те, що листом №985 від 18.08.2009 р. Банк направив на адресу позивача акт приймання-передачі (повернення) приміщення та просив його підписати. В якості доказу направлення даного листа, відповідачем надано поштову квитанцією №6692 від 18.08.2009 р. та список на відправку рекомендованих листів з відтиском штампу відділення пошти (18.08.2009 р.).
Крім того, як стверджує відповідач, аналогічний за змістом лист та доданий до нього акт приймання-передачі (повернення) приміщення від 31.08.2009 р. були надіслані відповідачем на поштову адресу позивача (01033, м. Київ, вул. Микольсько-Ботанична, 6/8, місцезнаходження за якою підтверджується листами Товариства та рахунками, які виставлялися останнім), що підтверджується списком на відправку рекомендованих листів від 31.08.2009 р. та отримані позивачем 01.09.2009 р., що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №14700368.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що дані документи є належними доказами підтвердження обставин направлення відповідачем на адресу позивача акта приймання-передачі спірного приміщення, у зв'язку з цим вина Банку у неповерненні орендованого нежитлового приміщення відсутня.
Проте, з даним висновком місцевого господарського суду колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.
По-перше, з наданої Банком поштової квитанції №6692 від 18.08.2009 р. та списку на відправку рекомендованих листів не вбачається, що саме даним листом, включеним до списку, було надіслано на адресу місцезнаходження, згідно довідки з ЄДРПОУ позивача, ТОВ "Магістраль" акт приймання-передачі спірного приміщення. З наявного повідомлення про вручення поштового відправлення №14700368, також, не вбачається надіслання такого акта, у зв'язку з цим не можна стверджувати про отримання його позивачем саме 01.09.2009р.
По-друге, в порушення п. 96 Правил поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009р., підпис на поштовому повідомленні про вручення, вчинений не директором товариства, а невідомою особою, яка могла і не бути уповноваженою особою на одержання пошти.
По-третя, довідка відділення поштового зв'язку 38-03/1-с-27 від 24.05.2011р., підтверджує лише доставляння поштової кореспонденції за адресою позивача, а не факт отримання останнім листа №985 від 18.08.2009 р. з актом приймання-передачі.
Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За наведеного, колегія суддів вважає, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено надіслання та отримання позивачем акта приймання-предачі нежитлового приміщення. За наведеного, висновок суду першої інстанції про відсутність вини відповідача в неповерненні, згідно умов договору оренди, нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 34 є необґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно п. 5.7 Договору, протягом 10 календарних днів з дня припинення договору орендар має звільнити та повернути за Актом приймання-передачі, попередньо привівши його у стан відповідно до Акту приймання-передачі, укладеного підчас передання приміщення від орендодавця до орендаря, та попередньо оплатити за час перебування.
Відповідно до п. 5.10 Договору приміщення вважається повернутим орендодавцю належним чином з моменту підписання сторонами двостороннього акту прийому-передачі.
Частиною 2 ст. 785 ЦК України визначено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користуванню річчю за час прострочення.
Таким чином, враховуючи, що договір оренди від 25.06.2008р. припинив свою дію з 18.03.2009р., акт приймання-передачі нежитлового приміщення за адресою м. Київ, пр. Повітрофлотський, 34 сторонами не підписано, приміщення належним чином не повернуто позивачу, ТОВ "Магістраль" має право на стягнення неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, ТОВ "Магістраль" просить стягнути з відповідача за період з червня 2009р. по лютий 2011р. 4 084 319,06 грн. неустойки.
Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд, виходив з того, що оскільки відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено про застосування строку позовної давності, Товариством з обмеженою відповідальністю "Магістраль", звертаючись до суду з позовом у квітні 2011р., було пропущено строк позовної давності. Посилання позивача на положення ч. 2 ст. 786 ЦК України є не обґрунтованими, оскільки наведена норма підлягає застосуванню лише до вимог про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві та про відшкодування витрат на поліпшення речі.
Проте, з наведеним висновком суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом ч. 1, 2 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву від 27.04.2011 р. було заявлено про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення неустойки.
Згідно ч. 7 ст. 261 ЦК України винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.
Тобто нормами Цивільного кодексу України встановлено, що крім загальних норм, що регулюють застосування позовної давності, в тому числі визначають початок перебігу строків позовної давності, законом можуть бути визначені спеціальні норми, які підлягають застосуванню до конкретних правовідносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 786 ЦК України перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача - з моменту припинення договору найму.
Таким чином, враховуючи, що наведена вище норма не обмежуються певним колом вимог до яких підлягає застосуванню передбачений нею порядок обчислення строку позовної давності, колегія суддів вважає, що позивачем строк позовної давності не пропущений, оскільки орендоване майно, в порушення вимог п. 5.7, 5.10 Договору та вимог законодавства, за актом приймання-передачі відповідачем ТОВ "Магістраль" не повернуто, у зв'язку з цим вимога про стягнення 4 084 319,06 грн. неустойки у зв'язку з неповерненням об'єкта оренди за період з червня 2009р. по лютий 2011р. є обґрунтованою.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 27.01.2010р. у справі № 18/29-531.
З огляду на зазначене, висновки місцевого господарського суду щодо необґрунтованості позовних вимог та відмови в позові в повному обсязі зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Враховую викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2011 року підлягає частковому скасуванню.
Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2011 р. у справі № 48/153 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2011 року у справі № 48/153 скасувати частково.
3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Фінансова ініціатива" (адреса: 03150, м. Київ, вул. Щорса, 7/9; код ЄДРПОУ 33299878) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль" (адреса: м. Київ, вул. Пшенична, 8, код ЄДРПОУ 24547654) 4 084 319,06 (чотири мільойони вісімдесят чотири тисячі триста дев'ятнадцять) грн. неустойки у зв'язку з неповерненням нежитлових приміщень за Договором оренди від 25.06.2008р.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Фінансова ініціатива" (адреса: 03150, м. Київ, вул. Щорса, 7/9; код ЄДРПОУ 33299878) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль" (адреса: м. Київ, вул. Пшенична, 8, код ЄДРПОУ 24547654) 16 666,54 грн. державного мита та 157,33 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Фінансова ініціатива" (адреса: 03150, м. Київ, вул. Щорса, 7/9; код ЄДРПОУ 33299878) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль" (адреса: м. Київ, вул. Пшенична, 8, код ЄДРПОУ 24547654) 8 333,27 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.
5. Накази на виконання даної постанови доручити видати Господарському суду міста Києва.
6. Матеріали справи № 48/153 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Смірнова Л.Г.
Судді Тищенко О.В.
Іваненко Я.Л.
29.07.11 (відправлено)