01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
27.07.2011 № 56/60
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів: Остапенка О.М.
Шипка В.В.
при секретарі:
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - паспорт НОМЕР_1 виданий Залізничним РУ ГУ МВС України в м. Києві від 11.02.1999 р.
від відповідача:не з'явилися;
від третіх осіб: не з'явилися
В березні 2011 року суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» про визнання права власності на нежитлову будівлю.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач у 2003 році набув право власності на кафе (павільйон з літнім майданчиком) на підставі договору купівлі-продажу з ТОВ «Купава». Позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення інвентаризації об'єкту, але відповідач відмовив позивачу у вчиненні вказаних дій, оскільки павільйон є малою архітектурною формою. Позивачем звернувся до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз і отримав висновок про те, що будівля павільйону відноситься до V групи капітальності. Відповідно, він просить визнати за ним визнати право власності на окремо розташовану будівлю за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням господарського суду міста Києва від 01.06.2011 р. у справі № 56/60 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 до комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» про визнання права власності на нежитлову будівлю у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю (суддя Джарти В.В.)
Рішення обґрунтоване тим, що позивачем належними засобами доказування не доведено суду порушення з боку комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» законних та охоронюваних інтересів фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, оскільки відповідач не оспорює право власності позивача на спірне майно.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду міста Києва від 01.06.2011 року у справі № 56/60 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 до комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права та неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.
Відповідно до розпорядження заступника голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/3/5 від 25.07.2011 р. розгляд апеляційної скарги у справі № 56/60 здійснюється у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Разіна Т.І., судді Шипко В.В., Остапенко О.М.
Представник позивача в судовому засіданні 27.07.2011 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених в ній, просив скасувати рішення господарського суду м. Києва № 56/60 від 01.06.2011 р. та прийняти нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача в судове засідання 27.07.2011 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений.
Представники третіх осіб в судове засідання 27.07.2011 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до п. 5 ст. З Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності зазначеного Закону, визнаються державою.
Згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
У відповідності до ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
В своєму відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що реєстрація об'єкту нерухомого майна, який знаходиться по АДРЕСА_1, станом на момент вирішення спору проведена за іншими особами.
Крім того, відповідач у відзиві зазначає, що згідно даних реєстрових книг Бюро технічної інвентаризації за спірною адресою зареєстровано багатоквартирний житловий будинок, а також вказує на відсутність у позивача Розпорядження щодо присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна.
Відповідно до п. 1.6. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.
Державна реєстрація прав проводиться реєстратором БТІ за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, реєстратор якого проводить державну реєстрацію прав на цей об'єкт (п.1.7 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 року № 7/5).
Згідно п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації. Повноваження бюро технічної інвентаризації щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно також визначені в п. 1.3. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5.
Відповідно до п. 1.4. Тимчасового положення, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів.
Як вірно було встановлено судом першої інстанції, що даним положенням не передбачено повноважень відповідача щодо визнання чи невизнання права власності на об'єкти нерухомого майна за будь-якими юридичними чи фізичними особами.
Позивач має право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.
Проте, посилання позивача на порушення відповідачем його права власності, невизнання його, жодним належним та допустимими доказом не підтверджується. В листі відповідача від 31.05.2010 № 19866 мова йде тільки про те, що на спірний об'єкт не потрібно складати поверхневі плани, оскільки він є будівлею тимчасового характеру.
Позивачем належними засобами доказування не доведено суду порушення з боку комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" законних та охоронюваних інтересів фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, оскільки відповідач не оспорює право власності позивача на спірне майно.
Крім того, в своїй апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1 не обґрунтовує, які саме норми матеріального права порушив суд першої інстанції при винесенні рішення, тому колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що відповідно до ст.ст. 43, 104 ГПК України підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 85, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 01.06.2011 року у справі № 56/60 - залишити без змін.
Головуючий суддя Разіна Т.І.
Судді Остапенко О.М.
Шипко В.В.
01.08.11 (відправлено)