01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
27.07.2011 № 33/496
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів: Шипка В.В.
Остапенка О.М.
при секретарі:
за участю представників сторін:
від стягувача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю б/н від 01.12.11,
ОСОБА_2. - генеральний директор з економічних питань за довіреністю № 2005/11-1 від 20.05.2011;
від боржника: ОСОБА_3 - представник за довіреністю № 04/103 від 06.07.2010
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «БМ Банк» на ухвалу господарського суду міста Києва від 20.06.2011 у справі № 33/496
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УНІСІСТЕМ»,
с. Петровське Київської області
до публічного акціонерного товариства «БМ Банк», м. Київ
про стягнення 186 147 грн. 03 коп.
У грудні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «УНІСІСТЕМ» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до публічного акціонерного товариства «БМ Банк» про стягнення 186 147 грн. 03 коп.
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.01.2011 р. у справі № 33/496 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УНІСІСТЕМ» до публічного акціонерного товариства «БМ Банк» про стягнення 186 147 грн. 03 коп. позовні вимоги задоволені частково.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2011 року апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «БМ Банк» залишено без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 10.01.2011 року у справі № 33/496 - без змін.
28.04.2011 р. господарським судом міста Києва на підставі рішення від 10.01.2011 р. у справі 33/496, яке було залишено постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2011 року без змін, було видано наказ № 33/496 про стягнення з публічного акціонерного товариства «БМ Банк» боргу в розмірі 187922 грн. 59 коп., в т.ч. сума боргу у розмірі 165055 грн. 01 коп., пеня - 303 грн. 78 коп., індекс інфляції - 15351 грн. 49 коп., 3 % річних - 5117 грн. 87 коп., державне мито - 1858 грн. 84 коп., витрати ІТЗ - 235 грн. 60 коп.
30.05.2011 р. публічне акціонерне товариство «БМ Банк» звернулося до господарського суду міста Києва з заявою про розстрочення виконання рішення від 10.01.2011 у справі 33/496 на строк шість місяців, мотивуючи це тим, що ПАТ «БМ Банк» перебуває у складному фінансовому стані.
Заявник зазначив, що в боржника наявна значна кількість кредитів, наданих в іноземній валюті, що в наслідок падіння офіційного курсу долара США в період 2008-2011 р.р. призвело до збільшення вартості боргу за кредитами в іноземній валюті додаткових витрат на купівлю валюти для погашення заборгованості.
Крім того, заявник посилається на необхідність розстрочення в зв'язку з настанням світової фінансово-економічної кризи, яка триває і на сьогодні, у зв'язку з чим, виплата всієї суми заборгованості згідно рішення господарського суду від 10.01.2011 р. у справі № 33/496 може призвести до значного погіршення фінансових показників боржника, а відповідно і до затримки виконання ПАТ «БМ Банком» своїх зобов'язань перед третіми особами. Заява обґрунтована приписами ст.ст. 22, 66, 67, 121 ГПК України.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.06.2011 р. у справі 33/496 у задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «БМ Банк» про розстрочку виконання рішення суду відмовлено (суддя С.М. Мудрий).
Суд першої інстанції відмовив в задоволенні заяви відповідача, посилаючись на те, що заявником не було надано суду доказів на підтвердження наявності виняткових обставин, достатніх для розстрочення рішення.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, публічне акціонерне товариство «БМ Банк» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило ухвалу господарського суду міста Києва від 20.06.2011 р. у справі № 33/496 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву відповідача та розстрочити на 6 місяців виконання рішення господарського суду міста Києва від 10.01.2011 р.
Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду № 0-23/3/5 від 25.07.2011 р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Разіної Т.І., суддів Шипка В.В., Остапенка О.М.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Представник банку в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.
В судовому засіданні представники стягувача заперечили проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві б/н від 27.07.2011.
Стаття 121 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що при наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
При цьому Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, у зв'язку з чим суд повинен оцінювати докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд, зокрема, має право розстрочити виконання рішення (ухвали, постанови).
Стаття 121 Господарського процесуального кодексу України не обмежує відповідне право господарського суду відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання певним строком, дане право може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.
Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
На думку боржника, такими обставинами є складне фінансове становище та неможливість здійснення господарської діяльності. Однак, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б містили вичерпну інформацію про наявність коштів у відповідача та підтверджували обставини, про які зазначав відповідач. Також відповідач не надав доказів на підтвердження свого скрутного матеріального становища та не заявляв відповідних заяв або клопотань.
У відзиві на апеляційну скаргу товариство вказало, що складність фінансового становища підприємства не є тим винятковим випадком, який може слугувати підставою для розстрочення виконання рішення, оскільки фінансове становище суб'єкта господарювання залежить від його власної господарської діяльності.
Колегія суддів зазначає, що наведені боржником підстави для розстрочення виконання судового рішення, зокрема, тяжке фінансове становище та нерентабельність господарської діяльності, фінансова криза не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для розстрочення виконання судового рішення, оскільки по-перше, як наголошує заявник, важке фінансове становите боржника утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних обставин, по-друге, в скрутному фінансовому становищі перебувають всі суб'єкти господарювання.
Вказана правова позиція зазначена і в постанові ВГСУ від 12.01.2011 р. у справі № 30/325.
Крім того, боржник посилається на необхідність розстрочення у зв'язку з настанням світової фінансово-економічної кризи, яка триває і на сьогодні. Проте, нормами чинного законодавства не передбачено можливості невиконання чи розстрочення виконання зобов'язань у зв'язку з настанням фінансово-економічної кризи в країні.
Згідно з п. 2. Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України» № 02-5/333 від 12.09.1996 р. підставою для розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору.
У відповідності до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно з вимогами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.
Зважаючи на відсутність доказів, які б підтверджували обставини, викладені банком у заяві про розстрочку відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 10.01.2011 р. справі № 36/496, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідачем не доведено наявності у нього обставин, які б ускладнювали або унеможливлювали виконання судового рішення у даній справі.
Оскільки доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі на ухвалу господарського суду міста Києва від 20.06.2011 у справі № 33/496, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування вищезгаданої ухвали суду відсутні.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвалу господарського суду міста Києва від 20.06.2011 у справі № 33/496 прийнята з повним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101-103, 105, 106, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Ухвалу господарського суду міста Києва від 20.06.2011 у справі № 33/496 залишити без змін, апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «БМ Банк» без задоволення.
Матеріали справи № 33/496 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Разіна Т.І.
Судді Шипко В.В.
Остапенко О.М.
01.08.11 (відправлено)