01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
27.07.2011 № 22/310
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів: Остапенка О.М.
Шипка В.В.
при секретарі:
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 07/25 від 25.07.2011 р.;
від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 0229 від 31.12.2010 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2011 р. у справі № 22/310
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Європласт», м. Донецьк
до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ
Україна», м. Київ
про стягнення несплаченого страхового відшкодування, штрафних санкцій
У березні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Європласт» звернулось до суду з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» 48 567 грн. 43 коп. страхового відшкодування, 2 176 грн. 17 коп. пені, 1 658 грн. 84 коп. інфляційних та 318 грн. 65 коп. 3% річних, а всього 52 721 грн. 09 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неправомірністю відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування та невизнані подій, які відбулись 04.11.2009 р., 14.01.2010 р. із застрахованим транспортним засобом страховими випадками. У зв'язку з цим позивач вважає наявними підстави для стягнення в судовому порядку належного йому страхового відшкодування із нарахуванням штрафних санкцій.
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.06.2011 р. у справі № 22/310 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Європласт» до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення несплаченого страхового відшкодування, штрафних санкцій позовні вимоги задоволено частково (суддя Самсін Р.І.).
Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Європласт» 44451 грн. 11 коп. страхового відшкодування, 2123 грн. 31 коп. пені, 1580 грн. 63 коп. інфляційних збитків, 310 грн. 90 коп. трьох процентів річних, 6558 грн. 56 коп. судових витрат.
В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивоване відсутністю причинно-наслідкового зв'язку між передачею транспортних засобів в оренду і настанням страхового випадку під час керування транспортним засобом водієм позивача, що підтверджується наявними матеріалами справи та обґрунтовано п. 7 особливих умов договору страхування, п. 2.1.26, п. 4.1.9 п. 4.1., п. 11.1.1, розділами 4, 13 загальних умов страхування ст. 8, 9, 16, 20, 26 Закону України «Про страхування», ст.ст. 549, 611, 625, 988 ЦК України
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2011 р. у справі 22/310 скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що події заявлені позивачем в заявах про здійснення страхової виплати не визнані страховими на підставі п.п. 4.1.9 п. 4.1 договору добровільного страхування транспортних засобів серії Кіt № 012064 від 30.09.2009 (далі по тексту договір страхування), що підтверджується договором оренди транспортного засобу DAF (державний номер НОМЕР_1) та причепу Т-АХ-О Т-Racer 180 (державний реєстраційний номер НОМЕР_2), посвідченого нотаріально від 05.02.2009 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3., зареєстрованого в реєстрі № 164 (далі по тексту - договір оренди). Крім того, в обґрунтування відмови від виплати страхового відшкодування, апелянт посилається на копію подорожнього листа водія ОСОБА_4., доданого в додатках до апеляційної скарги, оскільки з вказаного подорожній лист виданий ПП «ОСОБА_5.», а не позивачем. На підставі п. 11.1.1, п. 2.1.26 та положень розділу 12 договору страхування, ст. 7, 9 Закону України «Про страхування» апелянт не визнав страховими випадками події, що сталися 05.11.2009 та 14.01.2010.
Відповідно до розпорядження заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2011 р. № 01-23/3/5, розгляд апеляційної скарги у справі № 22/310 здійснюється у складі колегії суддів: головуючий суддя Разіна Т.І., судді Шипко В.В., Остапенко О.М.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги з викладених в ній підстав.
27 липня 2011 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу б/н від 21.07.2011 р.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Згідно із ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 30 вересня 2009р. між ВАТ СК «ПЗУ Україна» та ТОВ «Європласт» був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серії Кіі № 012064, на страхування за яким прийняті транспортні засоби згідно з додатком № 1 до договору, у якому зокрема зазначені: автомобіль О АР, державний номер НОМЕР_1 та причеп «Т-АХ-О Т-Яасег 180», державний номер НОМЕР_2 (п. 5 договору).
Згідно загальних умов страхування, визначених у п. 7 особливих умов страхування по договору від 30.09.2009 р., видом страхування обрано - добровільне страхування наземного транспортного засобу (КАСКО) за переліком страхових ризиків: а) «АК ДТП» -«АВТОКАСКО дорожньо-транспортна подія», б) «АК НЗ» - «АВТОКАСКО незаконне заволодіння», в) «АК ІВП» - «АВТОКАСКО інші випадкові події».
Відповідно до заяви на страхування КАСКО від 30.09.2009 р., страхування здійснювалось на умовах нульової безумовної франшизи, з лімітом відшкодування ПКВ (без зменшення страхової суми на розмір відшкодування), з програмою страхування «Повне КАСКО» та варіантом виплати страхового відшкодування «Майстерня».
Програма страхування «Повне КАСКО» включає в себе і страхування від таких ризиків, як «АК ДТП» та «АК ІВП», тобто пошкодження та/або знищення застрахованого на умовах Договору ТЗ внаслідок дорожньо-транспортної події (пп.3.5.2. загальних умов страхування до договору страхування ), інших випадкових подій, в т.ч. зовнішнього впливу на ТЗ сторонніх предметів (пп.3.5.3. ЗУС до Договору).
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АН № 198079 від 06.11.2009 року та постанови Калінінського районного суду м. Донецька від 01.12.2009 року у справі №3-4039/2009 року, 04.11.2009 року о 21 годині 05 хвилин водій ТОВ «Європласт» ОСОБА_4 керував транспортним засобом DAF, державний номер НОМЕР_1, з причепом Т-АХ-О Т-Racer 180, державний номер НОМЕР_2, і, рухаючись в м. Донецьку по пр. П. Комунарів через залізничний переїзд в районі Мушкетовського цвинтаря, не урахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної швидкості, що спричинило механічні пошкодження Т-АХ-О Т-Racer 180, державний номер НОМЕР_2 (а.с. 42).
Відповідно до абз. 27 п.1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (ПДР), дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.
Як вбачається з матеріалів справи, пошкодженням вищезазначеного причепу, під час руху останнього, позивачу були завдані матеріальні збитки.
Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховим випадком визнається подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику.
Згідно загальних умов страхування (п. 2.1.26) по договору, укладеному з відповідачем, страховим випадком є передбачена договором страхування подія (ризик, визначений обраною страхувальником програмою страхування та зазначений в Особливих умовах страхування договору), що відбулася в період дії договору, та з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику (вигодонабувачу, застрахованим особам) на умовах договору.
Виключення та обмеження із страхових випадків наведені у розділі 4 Загальних умов страхування по договору, та згідно з п. 4.1.9, на який посилається відповідач обґрунтовуючи відмову у виплаті страхового відшкодування, відшкодуванню не підлягають збитки, що сталися безпосередньо внаслідок: участі в спортивних змаганнях, тест-драйвах та/або використання транспортного засобу для навчальної їзди та/або використання в якості таксі, а також використання легкових транспортних засобів для внутрішніх перевезень пасажирів на замовлення, та/або передачі транспортного засобу в оренду, лізинг, якщо в особливих умовах страхування цього договору не обумовлено інше.
Колегія суддів вважає, що, виходячи з вищенаведених норм, судом першої інстанції правомірно визначено зазначену подію страховим випадком.
Листом № 727-31 від 18.02.2010 року відповідач повністю відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на п.п. 4.1.9. п. 4.1. договору.
Пошкоджений транспортний засіб дійсно, згідно договору № 164 від 05.02.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3., був переданий в оренду, але зі змісту положень п.п.4.1.9. п.4.1. вбачається, що для їх застосування повинна бути наявність необхідного причинно-наслідкового зв'язку між переданням ТЗ в оренду та виникненням збитків від отримання ним пошкоджень, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем.
Судом першої інстанції встановлено, що транспортний засіб у момент отримання пошкоджень перебував під керуванням водія ТОВ «Європласт» ОСОБА_4. згідно наказу директора ТОВ «Європласт» № 18/1-К від 01.07.2008 р. (а.с. 44).
Таким чином, колегія суддів зазначає, що укладення договору оренди транспортних засобів від 05.02.2009 р. не свідчить про те, що збитки спричинені транспортному засобу сталися безпосередньо внаслідок передачі транспортного засобу в оренду, а використання транспортного засобу його власником не спростовує факту настання страхового випадку - пошкодження транспортного засобу у ДТП, оскільки в момент ДТП застрахований автомобіль використовувався ТОВ «Європласт» для власних виробничих потреб.
Крім того, 14.01.2010 року автомобіль DAF, державний номер НОМЕР_1 внаслідок впливу сторонніх предметів зазнав пошкодження протитуманної фари та лобового скла.
Як зазначає позивач, в той же день (14.01.2010 року), на виконання умов договору та на запит відповідача позивачем було надано йому наступні документи:
- заява про настання страхового випадку за договором;
- посвідчення водія ОСОБА_4.;
- свідоцтво про реєстрацію ТЗ.
В апеляційній скарзі апелянт заперечив проти факту настання події, що кваліфікується як страховий випадок, та вказав на невиконання позивачем умов договору страхування з підстав непідтвердження довідкою компетентного органу факту настання події, що може бути кваліфікована як страховий випадок щодо пошкодження фари автомобіля 14.01.2010 р.
Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, який в даному випадку прийняв як належний доказ висновок проведеної у справі судової транспортно-трасологічної та трасологічної експертизи № 9292/10-18 від 04.03.2011р., згідно з яким вітрове (лобове) скло та ліва зовнішня тротитуманна фара автомобіля DAF LF55IV (державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ідентифікаційний номер «НОМЕР_3»), які вказані у рахунку № 34136 від 14.01.2010 р., могли бути пошкоджені у межах дорожньо-транспортної пригоди, обставини якої наведені у поясненнях від 14.01.2010 р. водія даного автомобіля та у заяві від 14.01.2010 р. про настання страхового випадку.
Згідно з висновком № 9293/10-16 від 21.03.2011р. судової автотоварознавчої експертизи матеріальний збиток завданий власникові транспортного засобу DAF, державний номер НОМЕР_1 та причепу «Т-АХ-0 Т-Rасег 180», державний номер НОМЕР_2 в результаті його пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді, що сталась 14.01.2010 р. складає 4 321 грн. 11 коп., а відтак умови договору, в тому числі п. 11.1.1 Загальних умов страхування по договору, позивачем не порушені.
Так, зокрема відповідно до п. 11.1.1 Загальних умов страхування при виникненні події, що може бути кваліфікована як страховий випадок, у зв'язку з якою страхувальник/вигодонабувач звертається до страховика з вимогою про виплату страхового відшкодування, страхувальник/вигодонабувач або його довірені особи/водій зобов'язані: негайно, але не пізніше 24-ох годин, як тільки страхувальнику/вигодонабувачу або його довіреним особам/водію стане відомо про такі події:
- викликати відповідні компетентні органи (заявити про подію до міліції, пожежної охорони або інших органів, відповідно до їхньої компетенції та з урахуванням особливостей події), висновки яких будуть прийняті страховиком як належні та достатні докази для визначення події як страхового випадку. Дана умова не є обов'язковою при пошкодженні: лише фар та/або авто скла транспортного засобу, та/або коли розмір збитку становить до 5 000 грн., але не більше одного страхового випадку протягом дії договору, та/або коли страховик визнав за доцільне та здійснив виїзд на місце події свого представника. Висновком експертизи підтверджений розмір збитку, зокрема від пошкодження фари 14.01.2010 р., який складає 4 321 грн. 11 коп., що є меншим 5 000 грн., а отже надання страхувальником відповідної довідки компетентного органу щодо вказаної події не є обов'язковим.
Враховуючи викладені вище умови договору, колегія суддів вважає, що подія, пов'язана з пошкодженням 14.01.2010 року фари та лобового скла автомобіля DAF LF55IV (державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ідентифікаційний номер «НОМЕР_3») є страховим випадком, а позивач виконав належним чином всі умови договору і має право на одержання страхового відшкодування за цим випадком та виплати страхового відшкодування, пов'язаного з пошкодженням причепу Т-АХ-0 Т-Rасег 180, державний номер НОМЕР_2, яка була викладена вище.
Згідно ст. 26 Закону України «Про страхування» підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: 1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку...; 2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; 4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; 5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) інші випадки, передбачені законом. Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.
Причини відмови у виплаті страхового відшкодування за укладеним договором страхування погоджені у розділі 13 Загальних умов страхування та при встановлених обставинах справи відсутні.
Статтею 988 Цивільного кодексу України до обов'язків страховика віднесено, зокрема, вжиття заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку; здійснення страхової виплати у строк, встановлений договором, у разі настання страхового випадку.
Прийняття рішення про невизнання страховими випадками заявлених подій що стались 04.11.2009р., 14.01.2010р. з підстав зазначених у листах за вих. 727-31 від 18.02.2010р., № 675-31 від 16.02.2010р. свідчить про порушення відповідачем умов договору та наведених положень закону.
Усі необхідні документи для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування були отримані відповідачем, що підтверджено зокрема і наданими самим відповідачем документами, складеним актуалізованим звітом про оцінку вартості матеріального збитку завданого володільцю транспортного засобу № 102/12 від 03.12.2009р. експертної організації, що виконаний за замовленням страхової компанії.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Названою статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
В силу положень загальних умов по договору страхування (п. 10.2) страховик здійснює виплату страхового відшкодування у строк 30 робочих днів, починаючи з дня одержання письмового повідомлення про настання випадку, що може бути кваліфікований як страховий.
Місцевий господарський суд правомірно встановив, що матеріальний збиток по усуненню пошкоджень транспортного засобу БАР, державний номер НОМЕР_1 та причепу «Т-АХ-0 Т-Rасег 180», державний номер НОМЕР_2 внаслідок ДТП 04.11.2009р. згідно висновку проведеної у справі судової автотоварознавчої експертизи № 9293/10-16, складає 40 130 грн.. Розмір збитку по страховому випадку 14.01.2010р., підтверджений експертним висновком по сумі 4 321 грн. 11 коп.
Враховуючи умови договору (особливі умови страхування) при безумовній франшизі, розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті за договором страхування серії Кіt № 012064 від 30.09.2009 р. згідно страхових випадків складає 44 451 грн. 11 коп. (40 130 грн. + 4 321 грн. 11 коп.).
Колегія судів зазначає, що судом першої інстанції з урахуванням перерахунку правомірно стягнуто 2123 грн. 31 коп. пені, 1 580 грн. 63 коп. інфляційних збитків, 310, 90 коп. 3% річних.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, а тому погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що відповідно до ст.ст. 43, 104 ГПК України, підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 42, 43, 32, 34, 43, 85, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Залишити рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2011 р. у справі № 22/310 без змін, апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхове компанія «ПЗУ Україна» без задоволення.
Головуючий суддя Разіна Т.І.
Судді Остапенко О.М.
Шипко В.В.
01.08.11 (відправлено)