донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
05.07.2011 р. справа №16/38н/2011
Донецький апеляційний господарський суду у складі колегії суддів:
Головуючого Москальової І.В.
Суддів М'ясищева А.М., Склярук О.І.
При секретарі Кислициній О.С.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1. за довір. № 18 від 01.01.11
від відповідача: не з»явились
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Луганськ
на рішення господарського суду Луганської області від 10.05.2011 р. у справі № 16/38н/2011 (суддя Шеліхіна Р.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання», м. Луганськ
до відповідача: Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Луганськ
про визнання частково недійсним рішення
Рішенням господарського суду Луганської області від 10.05.2011 р. по справі № 16/38н/2011 позовні вимоги ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання», м. Луганськ задоволено повністю. Визнано недійсним рішення адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31.01.11 № 01-24/04 по справі № 679 в частині 2, 3, 4 та стягнуто з Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, с. Луганськ на користь ТОВ «Луганське енергетичне об»єднання»витрати з державного мита в сумі 85,00 грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Не погодившись з таким рішенням, Луганське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, м. Луганськ звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Луганської області від 10.05.2011 р. у справі № 16/38н/2011 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Мотивуючи апеляційну скаргу відповідач посилається на те, що невизнання права власності на об'єкт за гр. ОСОБА_2., та витребування у нього у зв'язку з цим витягу з БТІ -є об'єктивною стороною вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Скаржник зазначає не безпідставність покладення на органи Антимонопольного комітету України судових витрат, оскільки відповідач звільнений від сплати таких витрат.
У письмових доповненнях до апеляційної скарги відповідач зазначив, що судом не надано жодної оцінки тому, що приміщення яке належить гр. ОСОБА_2. частково використовувалось в комерційних цілях не самим гр. ОСОБА_2., а іншими суб»єктами господарювання. Крім того з довідки Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців вбачається, що гр.. ОСОБА_2. не був на спірний період підприємцем, тому не міг використовувати вказане приміщення в комерційних цілях.
Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, про що надав письмовий відзив від 16.06.11, вважає оскаржуване рішення господарського суду законним та вмотивованим, тому просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Рішенням адміністративної колегії Луганського обласного територіального управління Антимонопольного комітету України від 31.01.2011 р. № 01-24/04 по справі № 679:
п.1 - визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об»єднання»є суб»єктом природної монополії на ринку передачі електричної енергії і за результатами діяльності у 2010 році займає монопольне (домінуюче) становище на зазначеному ринку та на ринку постачання електричної енергії за регульованим тарифом в територіальних межах розташування власних місцевих електромереж в Луганській області з часткою 100%;
п.2 - визнано, що дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об»єднання»з неправомірної відмови від укладання договору з гр. ОСОБА_2. (як з населенням), в результаті якої не постачається електрична енергія, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що кваліфікується за п. 2 ст. 50, п. 5 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку постачання електроенергії за регульованим тарифом у вигляді повної відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання;
п.3 - відповідно до ч.ч. 2, 6 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції»накласти на ТОВ «Луганське енергетичне об»єднання»штраф у розмірі 8 000,00 грн.;
п.4 - зобов»язано ТОВ «Луганське енергетичне об»єднання»припинити порушення визначене у п. 2 рішення.
Предметом спору у цій справі є визнання недійсними п.п. 2, 3, 4 рішення адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі Антимонопольний комітет) від 31.01.2011 р. № 2-24/04 у справі № 679.
Відповідач в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що позивач неправомірно відмовляє громадянину в укладенні договору на постачання електроенергії у зв»язку з ненаданням останнім витягу з держреєстру прав власності, і що такі дії є порушенням п. 5 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Правові висновки за результатами дослідження обставин правовідносин між ТОВ «ЛЕО»і громадянином ОСОБА_2. відповідач виклав в резолютивній частині спірного рішення і вказав в пункті 2, що «дії ТОВ «ЛЕО»з неправомірної відмови від укладання договору з громадянином ОСОБА_2. (як з населенням), є неправомірними і така відмова кваліфікована відповідачем як порушення законодавства про захист економічної конкуренції (т.1 а.с.15 з зворотнього боку).
Огляд вказаних у оскаржуваному рішенні адміністративної колегії Луганського обласного територіального управління Антимонопольного комітету України (т.1 а.с.14) листів позивача від 22.01.2009 р. № 531 (т.1 а.с.26,т.2 а.с.10), від 02.02.2009 р. № 843 (т.2 а.с. 8) свідчать, що позивач відмовляючи в укладенні договору на постачання електроенергії до вбудовано-прибудованого приміщення за адресою: АДРЕСА_1, визначає дві підстави такої відмови:
- по -перше, це відсутність витягу БТІ про реєстрацію прав власності на об»єкт нерухомості;
- по-друге, необхідність подання гр..ОСОБА_2. документів на укладення договору з електропостачальником на підставі Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. № 28 (зі змінами), а не ПКЕЕН (для населення), оскільки за рішенням Алчевської міської ради від 04.08.1998 р. № 549 ОСОБА_2. надана земельна ділянка на умовах оренди для будівництва та експлуатації в АДРЕСА_1 магазину.
Відповідно до норми ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно пункту 1.1 Правил користування електричною енергією, затверджених Національною комісією з питань регулювання електроенергетики, від 31.07.1996, № 28 (далі Правила №28) ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).
У пункті 1.2 Правил №28 наведено наступний термін «населення - споживачі електричної енергії - фізичні особи, які з метою задоволення власних побутових або господарських потреб споживають електричну енергію для потреб електроустановок, що належать їм за ознакою права власності або користування, за винятком електроустановок, які використовуються для здійснення в установленому законодавством порядку підприємницької діяльності».
Як вбачається, Антимонопольний комітет у оскаржуваному рішенні не досліджував питання цільового використання громадянином об»єкту, що розміщений за адресою АДРЕСА_1 .
Рішенням Алчевської міської ради від 04.08.1998 р. № 549 ОСОБА_2. надана земельна ділянка на умовах оренди для будівництва та експлуатації в АДРЕСА_1 магазину, це встановлено рішенням Алчевського міського суду Луганської області від 01.12.1999р., за яким за гр..ОСОБА_2. визнано право власності на нежитлове (вбудовано-прибудоване ) приміщення в АДРЕСА_1 (а.с.13 т.2)
Доказів, що свідчать про використання приміщення в АДРЕСА_1 громадянином ОСОБА_2. саме для власних побутових або господарських потреб , оскаржуване рішення Антимонопольного комітету та матеріали даної справи не містять. Доказів зміни цільового використання приміщення, як магазину, матеріали справи також не містять. Навпаки додані до справи судові рішення господарських суддів ( т.2 а.с.19-61) свідчать про судові спори між енергопостачальником (позивачем у справі) та орендодавцями приміщення в АДРЕСА_1, з якими у гр..ОСОБА_2. існували договірні відносини з приводу передачі в оренду вказаного приміщення як магазину .
Суд першої інстанції з огляду на вимоги законодавства дійшов обґрунтованого висновку, що укладення договору на постачання електроенергії в приміщення магазину за адресою АДРЕСА_1, що належить гр.ОСОБА_2., повинно здійснюватись за Правилами № 28 і за відповідними тарифами -для юридичних осіб і для фізичних осіб (крім населення).
Пунктом 5.4 вказаних Правил встановлено перелік необхідних документів, які заявник зобов'язаний надати енергопостачальній організації для укладення договору на постачання електроенергії. При невиконанні заявником вимог цього пункту енергопостачальна організація має право відмовити в укладенні договору на постачання електроенергії.
Матеріали справи містять лист №82 від 18.12.2008р. (т.2 а.с.11), який свідчить про звернення громадянина ОСОБА_2 до позивача про укладення договору на постачання електроенергії в приміщення, що розміщено в АДРЕСА_1 та використовується для власних побутових нужд.
В матеріалах справи відсутні докази того, що громадянин ОСОБА_2. звернувся до позивача як енергопостачальника саме на підставі Правил № 28 та надав необхідний пакет документів для укладення договору на постачання електроенергії за п.5.4 Правил №28.
З огляду на те, що у пункті 2 резолютивної частини оскаржуваного рішення Антимонопольного комітету відповідач визнав неправомірними дії ТОВ «ЛЕО»з неправомірної відмови від укладання договору з громадянином ОСОБА_2. (як з населенням), колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про визнання пунктів 2,3,4 недійсними таким, що грунтується на матеріалах справи, вимогах чинного законодавства та висновках, що викладені самостійно відповідачем у резолютивній частині оскаржуваного рішення, оскільки таке рішення порушує права позивача.
За приписами ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Доводи апеляційної скарги щодо безпідставності покладення на органи Антимонопольного комітету судових витрат, оскільки такі органи звільнені від їх сплати, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на приписи ч.4 статті 49 ГПК України, за якою стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судові витрати і в тому разі, коли друга сторона звільнена від їх сплати.
Місцевим господарським судом повно встановлено фактичні обставини справи, висновки суду відповідають цим обставинам та наявним матеріалам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права із дотриманням процесуальних норм, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для зміни чи скасування судового рішення у справі не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись статтями 99, 101, 102, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд, -
Рішення господарського суду Луганської області від 10.05.2011 р. у справі № 16/38н/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Луганськ - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня прийняття постанови.
Головуючий суддя І.В. Москальова
Суддя А.М. М'ясищев
Суддя О.І. Склярук
Надруковано 6 прим.:
3 -сторонам,
1 -у справу,
1 -ДАГС,
1 - ГСЛО