21 липня 2011 року справа № 5020-213/2011
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Валев” про відстрочення виконання рішення у справі:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Арда-Трейдинг”,
ідентифікаційний код 37029549
(52500, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Миру, 29, кв. 28)
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Валев”,
ідентифікаційний код 20708920
(99059, м. Севастополь, пр. Героїв Сталінграду, 39, корп. Б)
про стягнення 16 277,05 грн,
Суддя Головко В.О.,
Представники сторін:
стягувач (Товариство з обмеженою відповідальністю „Арда-Трейдинг”) -ОСОБА_1, представник, довіреність № 4 від 27.12.2010;
боржник (Товариство з обмеженою відповідальністю „Валев”) -ОСОБА_2, представник, довіреність б/н від 24.06.2011.
09.02.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю „Арда-Трейдинг” звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Валев” про стягнення 16 277,05 грн.
Рішенням від 22.03.2011 позовні вимоги ТОВ „Арда-Трейдинг” задоволені в повному обсязі: з Товариства з обмеженою відповідальністю „Валев” на користь ТОВ „Арда-Трейдинг” стягнуто 16 277,05 грн та судові витрати в сумі 398,78 грн.
На виконання судового рішення 04.05.2011 виданий відповідний наказ /арк. с. 80-81/.
07.07.2011 на адресу господарського суду міста Севастополя надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю „Валев” про відстрочення виконання рішення господарського суду м. Севастополя від 22.03.2011 у даній справі.
Ухвалою від 11.07.2011 заява боржника про відстрочку виконання судового рішення прийнята до провадження та призначена до розгляду в судовому засіданні на 21.07.2011.
У засіданні суду 21.07.2011 представник заявника (боржника) надав доповнення до заяви про відстрочку виконання рішення у справі № 5020-213/2011, в яких, зокрема, скоротив строк відстрочки з трьох до двох місяців та просив заяву задовольнити, обґрунтовуючи її тимчасовою відсутністю оборотних коштів ТОВ „Валев”, що стало наслідком зниження виручки від господарської діяльності у зв'язку з проведенням відділом Державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції у м. Севастополі виконавчих дій, які полягали в опису та вилученні у боржника майна, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Гер. Сталінграду, 39-Б (кафе „Улыбка”).
Представник стягувача заперечував проти задоволення судом заяви боржника про відстрочення виконання рішення суду від 22.03.2011, зазначивши, що вимоги боржника є безпідставними та такими, що не носять винятковий характер, а спрямовані на ухилення від виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви боржника про надання відстрочки виконання рішення, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
У пункті 2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України” зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обґрунтовуючи доводи заяви про відстрочку, боржник надав на доказ наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, Акт державного виконавця від 15.07.2011, з якого убачається, що з метою примусового виконання наказу господарського суду м. Севастополя від 04.05.2011 у справі № 5020-213/2011 15.07.2011 проведені виконавчі дії по вивезенню арештованого та описаного 24.06.2011 майна боржника -ТОВ „Валев” /арк. с. 92-93/.
Крім того, боржником надано розрахунок сплати єдиного податку за IV квартал 2010 року /арк. с. 96/ та ІІ квартал 2011 року /арк. с. 97/, а також квитанцію про сплату судових витрат на суму 398,78 грн (квитанція № 1568.187.1 від 08.07.2011 /арк. с. 95/).
Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку про те, що дійсною причиною звернення до суду із заявою про надання відстрочки виконання рішення стало саме його примусове виконання Державною виконавчою службою.
Як свідчать матеріали справи, рішення суду прийнято 22.03.2011, підписано 28.03.2011 і набрало законної сили 08.04.2011.
04.05.2011 стягувачеві був виданий відповідний наказ.
24.06.2011 проведено опис і арешт майна боржника з метою його примусової реалізації для задоволення вимог стягувача і на 15.07.2011 призначені виконавчі дії щодо вивезення арештованого майна.
07.07.2011, тобто після опису й арешту майна, боржник звертається до суду із заявою про відстрочку виконання судового рішення і 08.07.2011, тобто після подачі заяви про відстрочення, здійснює часткове погашення заборгованості на суму судових витрат.
Таким чином, за три місяці після набрання рішенням суду законної сили боржник не вжив жодних заходів, спрямованих на добровільне виконання судового рішення і лише після того, як почались активні виконавчі дії, -звернувся до суду із заявою про надання відстрочки.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно зі статтею 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
Відповідно до статті 45 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.
На думку суду, заява боржника про відстрочку виконання рішення порушує конституційний принцип обов'язковості судового рішення та законні права стягувача на своєчасне отримання присуджених на його користь коштів, а описані вище дії свідчать про те, що боржник намагається затягнути процес виконання судового рішення.
Доводи боржника щодо неможливості здійснювати господарську діяльність через вивезення Державною виконавчою службою певного майна не знайшли свого підтвердження.
Надані боржником розрахунки сплати єдиного податку за IV квартал 2010 року та ІІ квартал 2011 року також не приймаються судом як безспірні докази наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим, оскільки, навпаки свідчать про ведення боржником господарської діяльності, хоча й зі зниженням квартальної виручки.
Таким чином, боржник не довів наявність обставин, які ускладнюють виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 22.03.2011 у справі № 5020-213/2011 або роблять його неможливим, а тому суд не вбачає підстав для задоволення заяви ТОВ „Валев” про відстрочку виконання судового рішення.
Інша вимога -про зобов'язання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції в м. Севастополі Литвинової О.В. повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Валев” майно, вивезене 15.07.2011, -не підлягає розгляду в порядку, передбаченому статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, оскільки стосується безпосередньо дій державного виконавця і не пов'язана із вирішенням питання про відстрочку.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „Валев” про надання відстрочки виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 22.03.2011 у справі № 5020-213/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Арда-Трейдинг” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Валев” про стягнення 16 277,05 грн, -відмовити.
Суддя підпис В.О. Головко