Іменем України
26 липня 2011 року справа № 5020-753/2011
Господарський суд міста Севастополя в складі судді Ребристої С.В.
при секретарі Мутель А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Приватного підприємства «Еллада-Дринк»
(вул. Надії Крайової,15, м.Севастополь, 99016)
до:
відповідача 1 -Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»
(пр.Московський, 60, м.Харків, 61005)
відповідача 2 -Товариства з обмеженою відповідальністю «Дістрибьютерська компанія «Еллада»
(вул. Надії Крайової,15, м.Севастополь, 99016)
про визнання договорів недійсними
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, представник, довіреність №405 від 20.06.2011р.
відповідача 1 -ОСОБА_2, представник, довіреність від 04.01.2011р.
відповідача 2 -не прибув
Позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просив суд визнати недійсним кредитний договір №11015671000 від 30.06.2006р., укладений між АКІБ «УкрСиббанк»та ТОВ «Дістрибьютерська компанія «Еллада»та договір №30/06/06/3-П від 30.06.2006, укладений між АКІБ «УкрСиббанк», ТОВ «Дістрибьютерська компанія «Еллада»та ПП «Еллада-Дринк».
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує невідповідністю умов оспорюваних договорів положенням ст.ст. 47, 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст.ст. 345-346 ГК України, ст.ст. 1048, 1054 ЦК України.
Відповідач1 позовні вимоги не визнає та стверджує, що чинне законодавство не містить заборони на встановленні в договорі плати за кредит, в тому числі у вигляді комісії.
Відповідач 1 також стверджує, що комісія погоджена сторонами кредитного договору та сплачена боржником, а тому не може впливати на обсяг відповідальності поручителя. На підставі ст. 599 ЦК України зобов'язання по сплаті комісії, передбаченої умовами п.1.3.6 кредитного договору вже припинені в зв'язку з повним виконанням належним чином. Виконання зобов'язання боржником по сплаті комісії свідчить про те, що це положення кредитного договору жодним чином не може впливати на права та обов'язки поручителя-позивача, в зв'язку з чим, на думку відповідача1, позивач взагалі не має права оспорювати цей пункт договору.
У судових засіданнях 02.06.2011р., 21.06.2011р. та 12.07.2011р розгляд справи відкладався з підстав передбачених ст. 77 ГПК України.
Ухвалою суду від 12.07.2011р. строк розгляду спору було продовжено в порядку, передбаченому ст. 69 ГПК України та відкладено розгляд справи на 26.07.2011р.
У судовому зсіданні 26.07.2011р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача1 проти позову заперечує з підстав, викладених у запереченнях на позов.
Відповідач 2 відзиву на позов та витребуваних документів суду не надав у судові засідання по справі не прибув, не зважаючи на ті обставини, що він був належним чином повідомлений судом про дату, час та місце проведення судових засідань по справі і судом вживалось всіх передбачених процесуальним законом заходів щодо забезпечення реалізації його процесуальних прав як сторони судового процесу.
За таких обставин розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами, відповідно до положень ст. 75 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача1, суд
Предметом позову є позовна вимога щодо визнання недійсним кредитного договору №11015671000 від 30.06.2006р., укладеного між АКІБ «УкрСиббанк»(відповідач1) і ТОВ «Дістрибьютерська компанія «Еллада»(відповідач2) та договору поруки №30/06/06/3-П від 30.06.2006, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк»(відповідач1), ТОВ «Дістрибьютерська компанія «Еллада»(відповідач 2) та ПП «Еллада-Дринк»(позивач).
Відповідно до умов п.1.3.1 та п. 1.3.2 вищезазначеного кредитного договору сторони погодили, що за використання кредитних коштів (2 500 000,00грн. зі строком повернення до 29.06.2011р.) встановлюється процентна ставка в розмірі 15,5% річних з щорічним переглядом, якщо не встановлена інша ставка згідно умов цього договору.
За користування кредитними коштами понад встановлений договором строк процентна ставка встановлюється у розмірі 31% річних. Такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника (відповідача2) за договором.
Нарахування та облік таких процентів Банк (відповідач1) здійснює відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства України, зокрема, нормативних актів НБУ.
Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства суд дійшов висновку про їх безпідставність та необґрунтованість.
Відповідно до положень ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність»відносини банку з клієнтами регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного Банку України, угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Положеннями ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Таким чином, істотними умовами кредитного договору є сума кредиту, строк користування кредитом та розмір відсотків, які повинен сплатити позичальник банку за користування кредитом.
Відповідно до ст. 345 ГК України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Банківська кредитна організація є комерційною організацією, що здійснює специфічний вид підприємницької діяльності -банківську діяльність. Законодавець визначає, що підприємницькою діяльністю є самостійна, здійснювана на власний ризик діяльність, спрямована на систематичне отримання прибутку від користування майном, продажу товарів, виконання робіт або надання послуг особами, зареєстрованими у цій якості в установленому законом порядку.
Згідно приписів ч.8 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях, тобто комісійна винагорода самостійно встановлюється банками за виконання зобов»язань перед клієнтами за договором.
Крім того, відповідно до п.2.2 Глави 2 Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затверджених Постановою Правління НБУ №255 від.18.06.2003р., в результаті операційної діяльності у банку виникають, зокрема, наступні доходи і витрати: процентні доходи і витрати; комісійні доходи і витрати.
Відповідно до п.2.3 даної Постанови процентні доходи і витрати -операційні доходи і витрати, отримані (сплачені) банком за використання грошових коштів, їх еквівалентів або сум, що заборговані банку (залучені банком), суми яких обчислюються пропорційно часу із застосуванням ефективної ставки відсотка. До них належать доходи за кредитами та депозитами, наданими юридичним та фізичним особам.
Згідно п. 2.4 вищенаведеної Постанови, комісійні доходи і витрати - операційні доходи і витрати за наданими (отриманими) послугами, сума яких обчислюється пропорційно суми активу або зобов'язання чи є фіксованою.
Приписами ст.3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору, яка полягає у визнанні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договори (або утримуватись від укладення договорів) і визначати їх зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Тобто, кредитний договір може містити елементи договору комісії, доручення тощо.
Згідно ст. 628 ЦК України відносини між банком та позичальником, що виникли з укладенням кредитного договору, які містять елементи договору комісії, в частині регулювання відносин з комісії застосовуються положення ст. 69 ЦК України, яка регулює відносини за договорами комісії.
У зв'язку з наведеним суд вважає, що включення банком до змішаного кредитного договору зобов'язань по сплаті комісійної винагороди є правомірним. Тому посилання позивача на ту обставину, що комісійні платежі не можуть бути елементом кредитного договору не відповідають дійсності.
Крім того, матеріали справи свідчать, що комісія погоджена сторонами кредитного договору та сплачена відповідачем2, тому не може впливати на обсяг відповідальності позивача (поручителя).
Отже, конклюдентні дії сторін сторін за оспорюваними договорами свідчать про прийняття ними погоджених зобов'язань за даними договорами.
Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно п.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.
Позивачем не доведено факту порушень чинного законодавства та порушення його прав як поручителя під час укладення оспорюваних ним договорів.
Відповідно до положень ст.ст.32-34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Понесені позивачем при зверненні з даним позовом до суду витрати зі сплати Державного мита та з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на позивача і відшкодуванню не підлягають.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено представникам позивача та відповідача2 про час виготовлення повного рішення.
На підставі викладеного, ст.ст.55, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.. 345 ГК України, ст.ст. 3, 203, 215, 628, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя С.В. Ребриста
Повне рішення складено 29.07.2011р.