10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
"10" червня 2008 р. Справа № 5/2-06
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від кредитора: Йора Т.П. (довіреність № 19-09/9 від 30.01.2008р.),
від боржника: Щетинін А.С. (довіреність від 05.10.2007р.),
арбітражний керуючий: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Державний
ощадний банк України"
на ухвалу господарського суду Вінницької області
від "25" лютого 2008 р. у справі
за заявою Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (м.Київ)
до Спільної українсько-польської компанії з іноземною інвестицією "Содас" (м.Вінниця)
про визнання банкрутом,
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 05.01.2006р. порушено провадження у справі № 5/2-06 про банкрутство спільної українсько-польської компанії з іноземною інвестицією "Содас" за заявою відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (м.Київ). Введено процедуру розпорядження майном. Розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Болховітіна В.М. (т.1 а.с.2).
02.02.2006р. відбулось підготовче засідання, в якому визнано безспірні вимоги ВАТ "Державний ощадний банк України" в сумі 1912987,35 грн. (т.1 а.с.50 - 51).
15.02.2006р. в газеті "Голос України" опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство компанії "Содас" (т.1 а.с.61 - 62).
11 травня 2006 року господарський суд Вінницької області прийняв ухвалу про визнання вимог ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Вінницького обласного управління в сумі 2010391,56 грн., зобов'язано арбітражного керуючого Болховітіна В.М. включити ці вимоги до реєстру вимог кредиторів в першу чергу (т.1 а.с.68 - 70, т.2 а.с.64 - 65).
Ухвалою господарського суду від 11.05.2006р., з врахуванням ухвали суду від 25.05.2006р. про виправлення описки, визнано додаткові вимоги ВАТ "Ощадний банк України" в сумі 3622893,20 грн., а всього 5535880,55 грн.; зобов'язано арбітражного керуючого Болховітіна В.М. включити зазначені вимоги до реєстру вимог кредиторів в четверту чергу, з них 415686,79 грн. пені - в шосту чергу (т.1 а.с.104 - 106, т.2 а.с.68, 70).
Ухвалою попереднього засідання суду від 11.05.2006р., в яку внесені виправлення ухвалою суду від 26.05.2006р., затверджено реєстр вимог кредиторів боржника - спільної українсько-польської компанії з іноземною інвестицією "Содас" з такими сумами:
- Виконавчої дирекції відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м.Вінниці: 14,33 грн. основного боргу - 3 черга;
- ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Вінницького обласного управління: 2010319,56 грн. основного боргу - 1 черга;
- ВАТ "Державний ощадний банк України": 5120193,76 грн. основного боргу - 4 черга, 415686,79 грн. - 6 черга (т.2 а.с.66 - 67, 71 - 72).
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 02.11.2006р. змінено ухвалу господарського суду Вінницької області від 11.05.2006р. (про визнання додаткових вимог ініціюючого кредитора), викладено її резолютивну частину в такій редакції: "Визнати додаткові вимоги ВАТ "Державний ощадний банк України" до боржника на суму 1928142,38 грн., серед яких 415686,79 грн. пені. У визнанні додаткових вимог ВАТ "Державний ощадний банк України" до боржника на суму 1694750,82 грн. відмовлено. Арбітражному керуючому - розпоряднику майна Болховітіну В.М. включити визнані господарським судом вимоги до реєстру вимог кредиторів відповідно до черговості, встановленої ст.31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (т.2 а.с.129 - 131).
Вищий господарський суд України постановою від 06.03.2007р. частково задовольнив касаційну скаргу боржника - компанії "Содас": скасував постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 02.11.2006р. в частині визнання додаткових вимог ВАТ "Державний ощадний банк України" до боржника на суму 1928142,38 грн., серед яких 415686,79 грн. пені, а справу в цій частині направив на новий розгляд до господарського суду Вінницької області. В решті постанову суду залишено без змін (т.2 а.с.145 - 149).
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 25.02.2008р. вимоги ВАТ "Державний ощадний банк України" (м.Київ) задоволено частково. Визнано додаткові вимоги ВАТ "Державний ощадний банк України" до боржника на суму 148728,02 грн. трьох процентів річних, 574084,76 грн. витрат від інфляції. Додаткові вимоги банку в частині 789642,81 грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитором та 415689,79 грн. пені залишено без задоволення. Зобов'язано арбітражного керуючого (розпорядника майном) Болховітіна В.М. включити визнані вимоги до реєстру вимог кредиторів відповідно до ст.31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (т.2 а.с.227 - 229).
В апеляційній скарзі ВАТ "Державний ощадний банк України" просить скасувати ухвалу суду від 25.02.2008р. в частині залишення без задоволення додаткових вимог банку в розмірі 789642,81 грн. відсотків за користування кредитними коштами і 415689,79 грн. пені та прийняти нове рішення про визнання додаткових вимог в цій частині. В решті судове рішення залишити без змін.
Банк не погоджується з висновком суду про те, що відсотки нараховуються до дня закінчення строку повернення кредиту за договором кредитної лінії від 02.04.2001р. - тобто до 31.12.2002р., оскільки він не грунтується на нормах матеріального права та не відповідає приписам Положення Національного банку України "Про кредитування" від 28.09.1995р. № 246. Зазначив, що відхиляючи вимоги банку щодо пені в розмірі 415689,79 грн., суд не дав жодної оцінки цим вимогам, чим порушив вимоги ст.43 ГПК України (т.3 а.с.2 - 6).
Розгляд апеляційної скарги відбувається за відсутності арбітражного керуючого, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, тому його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (т.3 а.с.15).
Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
02.04.2001р. між ВАТ "Державний ощадний банк України" (банк) і спільною українсько-польською компанією з іноземною інвестицією "Содас" (позичальник) укладено договір кредитної лінії № 35/31/1, відповідно до п.1.1 якого банк зобов'язався надати, а позичальник прийняти, належним чином використовувати та повернути банку, в передбачені цим договором строки, грошову суму (кредит) в розмірі 3000000 грн. і сплатити відсотки за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором, зокрема, 27 % річних (т.1 а.с.11 - 17).
Сторонами було укладено додаткові угоди до зазначеного договору, відповідно до яких розмір відсотків за користування кредитом змінювався (т.1 а.с.18 - 20).
У пункті 1.2 договору сторони визначили, що кредит надається у вигляді кредитної лінії, з остаточним терміном повернення не пізніше 31 грудня 2002 року.
До зобов'язань позичальника входило точно в строки, обумовлені в цьому договорі, повернути кредит та своєчасно, у визначені цим договором строки, сплачувати плату за користування кредитом, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань по цьому договору на першу вимогу банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в цьому договорі, а також в повному обсязі всі інші платежі та спричинені збитки (пункт 3.3.3 договору).
У зв'язку з невиконанням боржником своїх зобов'язань за укладеним договором, за рішенням господарського суду Вінницької області від 29.07.2003р. № 6/204-03 стягнуто з спільної українсько-польської компанії з іноземною інвестицією "Содас" на користь ВАТ "Державний ощадний банк України" 1638199,27 грн. кредиту, 210946,21 грн. відсотків за користування кредитом, 62023,87 грн. пені, 1700 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, всього 1912987,35 грн. (т.1 а.с.29 - 30). Ця сума визнана безспірними вимогами банку в ухвалі підготовчого засідання суду від 02.02.2006р.
Так як зобов'язання по поверненню кредиту боржником в повному обсязі не виконані, кредитором донараховані і заявлені як додаткові вимоги: відсотки за користування кредитом в розмірі 789642,81 грн. за період з 24.07.2003р. по 04.01.2006р., пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 415686,79 грн. за період з 04.01.2005р. по 04.01.2006р., а також 148728,02 грн. три процента річних, 574084,76 грн. витрат від інфляції, нарахованих за період з 24.07.2003р. по 04.01.2006р. (т.1 а.с.106-115, т.2 а.с.117-123, 232-242).
Вирішуючи заяву банку з додатковими вимогами, суд враховує наступне.
Згідно з ч.8 ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор, за заявою якого порушено провадження у справі про банкрутство, має право заявити додаткові майнові вимоги до боржника у межах строку, встановленого у статті 14 цього Закону.
Відповідно до ч.1 ст.14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
В постанові Вищого господарського суду України від 06.03.2007р. зазначено, що судами попередніх інстанцій безпідставно визнані вимоги банку у вигляді заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом за період з 24.07.2003р. по 04.01.2006р. та не надана оцінка тому факту, що спірні правовідносини мали місце до набрання чинності 01.01.2004р. Цивільним кодексом України, у зв'язку з чим, в даному випадку, сплата відсотків за користування кредитними коштами, які не мають характеру санкцій, можлива за період - до закінчення строку, на який був наданий в користування кредит, тобто за період до 31.12.2002р., а за порушення строків виконання кредитних договорів з боку позичальника настає цивільно-правова відповідальність, яка регулюється іншими нормами права і до якої плата за надані в користування кредитні кошти у вигляді відсотків не відноситься (т.2 а.с.148).
Статтею 111-12 ГПК України передбачено, що вказівки, які містяться в постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Враховуючи строковість кредитного договору, плата за використання кредиту встановлюється на строк дії кредитного договору, яка співпадає в даному випадку зі строком повернення кредитних коштів, що визначений сторонами до 31.12.2002р. Тому, нарахування банком процентів за користування кредитом в сумі 789642,81 грн. після 31.12.2002р. та 114168,36 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів з 04.01.2005р. по 04.01.2006р. є необгрунтованим.
Не підлягають також задоволенню вимоги банку в частині пені в сумі 301518,43 грн. за несвоєчасне погашення кредиту за період з 04.01.2005р. по 04.01.2006р.
Згідно з пунктами 4 і 10 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності, а правила про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 5.1.1 договору від 02.04.2001р. встановлено, що за порушення взятих на себе зобов'язань по поверненню основної суми кредиту та своєчасної сплати відсотків за користування кредитом позичальник зобов'язався сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня від суми платежу, за кожний день прострочення.
Отже, укладеною сторонами угодою не обумовлено нарахування пені за весь період прострочення, тому її нарахування має обмежуватися шістьма місяцями.
Початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Пунктом 1 ч.2 ст.72 ЦК Української РСР, який втратив чинність з 01.01.2004р., визначалось, що за позовами про стягнення неустойки (штрафу, пені) діють скорочені строки давності тривалістю в шість місяців.
У зв'язку з цим, банк пропустив позовну давність для стягнення пені за період з 04.01.2005р. по 04.01.2006р.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Аналогічне правило було передбачено ст.214 ЦК Української РСР.
Оскільки обов'язок щодо сплати боргу по кредиту продовжував існувати після 24.07.2003р., то вимоги стосовно трьох процентів річних і витрат від інфляції є обгрунтованими. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання додаткових вимог кредитора щодо трьох процентів річних в сумі 120508,63 грн. за несвоєчасне погашення кредиту та інфляційних збитків у розмірі 462136,14 грн. за несвоєчасну сплату основного боргу.
Однак судом помилково враховано три проценти річних у сумі 28219,39 грн. і інфляційних витрат в сумі 111948,61 грн., які безпідставно нараховані за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами.
Тому рішення суду підлягає зміні в частині розміру визнаних додаткових вимог кредитора за мінусом трьох процентів річних і інфляційних витрат за несвоєчасну сплату відсотків.
Керуючись ст.ст. 101, 103 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задовольнити частково.
2. Ухвалу господарського суду Вінницької області від 25 лютого 2008 року змінити в частині розміру визнаних додаткових вимог відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до боржника і вважати визнаними додаткові вимоги ВАТ "Державний ощадний банк України" на суму 120508,63 грн. трьох процентів річних і на суму 462136,14 грн. інфляційних втрат.
В решті ухвалу суду залишити без змін.
3. Справу № 5/2-06 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя
судді:
Повний текст постанови складено та підписано 13.06.2008р.
Надруковано 5 прим.:
1 - в справу,
2 - кредитору, 3 - боржнику,
4 - арбітражному керуючому Болховітіну В.М.,
5 - в наряд.