10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
"03" червня 2008 р. Справа № 6/62-08
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: Матвєєва В.А. - представник за довіреністю № 238/10 від 29.12.2007р.,
від відповідача: Яхно В.А. - представник за довіреністю № 197 від 12.05.2008р., Бохонець В.П. - представник за довіреністю № 1-к від 27.06.2002р.,
розглянувши апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної
акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ
на рішення господарського суду Вінницької області
від "18" березня 2008 р. у справі № 6/62-08 (суддя Говор Н.Д.)
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ
до Могилів-Подільського міського комунального підприємства "Теплоенергетик",
м.Могилів-Подільський Вінницької області
про стягнення 260961,06 грн.,
Рішенням господарського суду Вінницької області від 18.03.2008р. у справі № 6/62-08 задоволено частково позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Могилів-Подільського міського комунального підприємства "Теплоенергетик" про стягнення 260961,06 грн.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 188000,05 грн. основного боргу, 1,00 грн. пені, 45858,14 грн. інфляційних нарахувань, 3% річних у розмірі 11145,05 грн., 2609,61 грн. відшкодування сплаченого державного мита, 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позову відмовлено.
Вважаючи, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права та з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині часткового задоволення позовних вимог, а саме, стягнення пені, та винести нове, яким позовні вимоги позивача задовольнити повністю.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, що місцевий господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення пені немотивовано та необґрунтовано скористався приписами ст. 233 Господарського кодексу України і не встановив всіх обставин справи, які дають право на зменшення штрафних санкцій. Господарський суд повинен був об'єктивно оцінити, чи є дані випадки винятковими, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення. Всупереч нормам ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення прийняв до уваги докази лише однієї сторони, МПМКП "Теплоенергетик". Також судом не взято до уваги те, що відповідачем не надано жодних належних доказів щодо важкого фінансового стану підприємства та неможливості виконання судового рішення.
Відповідач у письмовому відзиві № 243 від 27.05.2008р. на апеляційну скаргу та його представники у судовому засіданні заперечили проти доводів, викладених у скарзі, вважають рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник позивача в засіданні суду підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просить дане рішення скасувати та винести нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, в лютому 2008р. в господарський суд Вінницької області звернулась ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" з позовом до МПМКП "Теплоенергетик" про стягнення з останнього 188000,05 грн. основного боргу, 15957,82 грн. пені, 45858,14 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних в розмірі 11145,05 грн..
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначив, що 30.12.2005р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) укладено договір № 06/035-2732-ТЕ-1 про постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій (а.с.15-20).
Згідно з п.3.3. даного договору приймання-передачі газу, поставленого позивачем відповідачу, оформлюється актом приймання-передачі газу в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу і який є підставою для остаточних розрахунків.
Відповідно до п.6.1. договору відповідач зобов'язався здійснити остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу до 10 числа наступного за звітним місяця.
На виконання умов вищевказаного договору позивач здійснив відповідачу поставку природного газу у січні-квітні та жовтні-грудні 2006р. у кількості 5223,370 тис. м3 на загальну суму 2333976,75 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи двосторонніми актами прийому-передачі газу (а.с.23-29).
Відповідач отримав обумовлену поставку природного газу відповідно до актів прийому-передачі та провів лише часткові розрахунки на суму 2145976,70 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними банківськими документами (а.с.58-103).
Оскільки відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого природного газу виконав частково, сплативши 2145976,70 грн., виникла заборгованість у розмірі 188000,05 грн., що і спонукало постачальника звернутись за судовим захистом своїх прав та інтересів.
Згідно з ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За таких умов, вимоги позивача про стягнення основного боргу на суму 188000,05 грн. є правомірними.
Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути 15957,82 грн. пені за період з 09.08.2007р. по 09.02.2008р., 45858,14 грн. інфляційних нарахувань за період з березня 2006р. по грудень 2007р., 11145,05 грн. 3% річних за період з 11.03.2006р. по 09.02.2008р..
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.
В частині стягнення інфляційних та річних нарахувань місцевий господарський суд прийшов до обґрунтованого висновку, стягнувши з відповідача 45858,14 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних в сумі 11145,05 грн..
Згідно з п. 7.2. договору від 30.12.2005р. у разі несплати або несвоєчасної оплати у строки зазначені у п. 6.1. даного договору покупець (відповідач) сплачує на користь постачальника (позивача), крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі порушення зобов'язання.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов'язання, що включає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).
Згідно зі ст. 1 спеціального Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96-131 (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 10.01.2002р. № 9221 - 3), який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платнику пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Позивачем правомірно нарахована пеня за прострочення зобов'язання з оплати одержаного природного газу за період з 09.08.2007р. по 09.02.2008р. в сумі 15957,82 грн.
Відповідно до ч.1. ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з ч.3. ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Взявши до уваги майновий стан відповідача та врахувавши обставини справи, господарський суд обґрунтовано зменшив розмір пені до 1,00 грн., що підтверджується наданими суду доказами про баланс підприємства та звіти про фінансові результати МПМКП "Теплоенергетик" за період 2006-2007років.
Відповідно до вищезазначеного, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на чинному законодавстві та спростовуються матеріалами справи, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 18.03.2008р. у справі № 6/62-08 є законним та таким, що відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Вінницької області від 18 березня 2008 року у справі № 6/62-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ - без задоволення.
2. Справу №6/62-08 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук. 4 прим.:
1- до справи;
2- позивачу;
3- відповідачу;
4- в наряд.