12 червня 2008 р.
№ 6/348-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Головуючого
Кочерової Н.О.
суддів
Самусенко С.С.
Черкащенка М.М.
розглянув
касаційну скаргу
дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на постанову
від 14.02.2008 Житомирського апеляційного господарського суду
у справі
№ 6/348-07 господарського суду Вінницької області
за позовом
дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до
відкритого акціонерного товариства "Вінницький олійножировий комбінат"
про
стягнення 225 101,05грн.
за участю представників сторін:
від позивача Єніка Є.В. дов. № 246/10 від 29.12.07
від відповідача Зубань О.О. дов. від 11.06.2008
В серпні 2007 року дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Вінницький олійножировий комбінат" про стягнення 225 101,05 грн., з яких 163 650 грн. сума основного боргу, 13 538,76 грн. пені, 37 327,93 грн. інфляційних та 10 584,36 грн. 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 01.04.2005 року між сторонами укладено договір № 06/05-1182 на постачання природного газу, відповідно до умов якого відповідач повинен був оплати одержаний в квітні, травні, червні 2005 року природний газ. У зв'язку з неповним виконанням зобов'язань за договором у відповідача виникла заборгованість за поставлений в квітні -червні 2005 року природний газ.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 16.10.2007 (суддя Н.Говор) в позові відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 14.02.2008 (судді: Черпак Ю.К. -головуючий, Венденяпін О.А., Іоннікова І.А.) рішення залишено без змін.
Відмовляючи в позові та залишаючи рішення без змін, господарські суди виходили з того, що грошові кошти які сплачені відповідачем в сумі 163 650 грн. підлягають зарахуванню на погашення заборгованості саме за договором від 01.04.2005 № 06/05-1182, а зобов'язання сплатити кошти підлягають припиненню.
В касаційній скарзі дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого господарського суду або постанова апеляційного господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2005 між дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (Постачальник) та відкритим акціонерним товариством "Вінницький олійножировий комбінат" (Покупець) укладено договір № 06/05-1182 і додаткові угоди до нього на постачання природного газу, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити, а покупець зобов'язався оплатити одержаний від постачальника у 2005 році природний газ.
Пунктом 6.3 договору сторони передбачили, що в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості у покупця за спірним договором постачальник зараховує кошти, що надійшли від покупця як погашення заборгованості за газ, поставлений у минулі періоди по даному договору, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу.
В пункті 6.4 договору зазначено, що кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості по даному договору.
Тобто, враховуючи умови вищезазначеного договору, сторони передбачили, що перераховані позивачу кошти, як оплата за газ, мали в будь-якому випадку, незалежно від вказаного призначення платежу, бути зараховані дочірньою компанією як погашення заборгованості відповідача, або як предоплата за відсутності заборгованості.
Судовими інстанціями досліджено, що постачання позивачем відповідачу природного газу у 2005 році здійснювалось саме згідно договору від 01.04.2005 № 06/05-1182, а отже і розрахунки проводилися саме на підставі цього договору.
Виходячи з наведеного, господарські суди обґрунтовано виходили з того, що в платіжних дорученнях від 08.04.2005 № 1585 на суму 98 190 грн., від 18.04.2005 № 1730 на суму 98 190 грн., від 22.04.2005 № 1807 на суму 65 460 грн. відповідач помилково зазначив призначення платежу як попередню оплату за поставлений природний газ за договором від 28.03.2005 № 21/4, який фактично не був укладений сторонами, а тому прийшов до правильного висновку, що грошові кошти в сумі в сумі 163 650 грн. підлягають зарахуванню на погашення заборгованості за спірним договором.
Судовими інстанціями встановлено, що кошти в сумі 98 190 грн. за платіжним дорученням від 08.04.2005 № 1585 прийняті позивачем і віднесені в рахунок оплати за природний газ, отриманий акціонерним товариством у квітні 2005 року за договором від 01.04.2005 № 06/05-1182, хоча в ньому робилось посилання на договір № 21/4 від 28.03.2005, який не був укладений. Вказані дії свідчать, що позивач погодився з оплатою грошей саме за поставлений в квітні місяці природний газ за договором від 01.04.2005 № 06/05-1182.
При цьому досліджено, що перераховані відповідачем кошти в сумі 163 650 грн., перераховані відповідачем за платіжними дорученнями 18.04.2005 № 1730 та від 22.04.2005 № 1807 на рахунок позивача, останнім не повернуті як безпідставно одержані, і з моменту перерахування до даного часу знаходяться у користуванні дочірньої компанії, і цей факт не заперечується останньою.
Апеляційним господарським судом досліджений належним чином акт звіряння розрахунків (а.с. 39), підписаний представниками обох сторін, який підтверджує відсутність заборгованості відкритого акціонерного товариства "Вінницький олійножировий комбінат" перед позивачем.
За таких обставин, господарські суди дійшли правильного висновку про відсутність боргу відповідача перед позивачем і підставно застосували норми матеріального права, відмовляючи Дочірній компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в задоволені позову.
Встановивши відсутність у відповідача заборгованості перед позивачем, судові інстанції правомірно прийшли до висновку про безпідставність стягнення пені, штрафу, інфляційних витрат та 3% річних за прострочення виконання зобов'язання.
Матеріали справи свідчать про те, що судові інстанції в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності і підставно застосували норми матеріального та процесуального права.
За таких обставин, прийняті судові рішення відповідають матеріалам справи та вимогам закону, підстав для їх скасування не вбачається.
Разом з тим, Вищий господарський суд України не може прийняти доводи, викладені скаржником в касаційній скарзі, щодо платіжних доручень № 1730 від 18.04.2005 та № 1807 від 22.04.2005 які не можуть бути доказами належного виконання зобов'язань відповідача по договору на постачання природного газу № 06/05-1182 від 01.04.2005, в яких призначення платежу зазначався інший договір - № 21/4 від 28.03.2005, оскільки:
по-перше, п.6.3 договору № 06/05-1182 від 01.04.2005 сторони передбачили, що у випадку наявності в покупця по договору боргу, постачальник зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу;
по-друге, перераховані позивачу кошти а сумі 163 650 грн. за платіжними дорученнями № 1730 від 18.04.2005 та № 1807 від 22.04.2005 не були повернені на розрахунковий рахунок відповідача і залишались обліковуватись на рахунку позивача, що свідчить про те, що дочірня компанія продовжувала ними користуватися і від позивача не надходило вимог щодо оплати поставленого газу;
по-третє, перераховані на розрахунковий рахунок позивача кошти в сумі 98 190 грн. за платіжним дорученням від 08.04.2005 ( в графі якого "призначення платежу" також було вказано, що це оплата за газ згідно договору № 21/4 від 28.03.2005, позивачем були віднесені, як оплата за природний газ за квітень 2005 року, згідно договору № 06/05-1182 від 01.04.2005;
по-четверте, сам позивач, в касаційній скарзі підтверджує факт, встановлений господарськими судами, що договір № 21/4 від 28.03.2005 не підписаний між сторонами, тобто фактично не був укладений.
Враховуючи наведене, доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильного висновку суду і не заслуговують на увагу.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову від 14.02.2008 Житомирського апеляційного господарського суду та рішення від 16.10.2007 господарського суду Житомирської області у справі № 6/348-07 без змін.
Головуючий: Н.Кочерова
Судді: С.Самусенко
М.Черкащенко