12 червня 2008 р.
№ 6/72-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Головуючого
Кочерової Н.О.
суддів
Самусенко С.С.
Черкащенка М.М.
розглянув
касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготерм"
на постанову
від 19.02.2008
Житомирського апеляційного господарського суду
у справі
№ 6/72-07
господарського суду Вінницької області
за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготерм"
до
товариства з обмеженою відповідальністю "Вінсіл"
про
стягнення 1 726 600 грн.
за участю представників сторін:
від позивача Гнатюк Є.М. дов. від 03.12.07
від відповідача Білошкурський О.В. дов. від 06.06.2008
8 грудня 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю "Енерготерм" пред'явило в суді позов до товариства з обмеженою відповідальністю "Вінсіл" про стягнення 1 726 600,0 грн. за векселем № 6230233300951, виданим відповідачем 11 грудня 2002 року з датою погашення за пред'явленням.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є законним держателем векселя, право на який базується на безперервному ряді індосаментів, останній індосамент є бланковим.
З посиланням на статті 11, 16, 13, 17, 33, 34, 47, 53, 70, 77, 78 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, також статті 11, 16, 509, 525, 526, 625 Цивільного кодексу України просив задовольнити його вимогу.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 15.06.2007 (суддя Говор Н.Д.) в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в позові, господарський суд виходив з того, що останній бланковий індосамент вчинений АТЗТ "Аспект", а послідуюча передача векселя від ТОВ "Термінал-2001" до ВАТ "Завод "Термінал" та від ВАТ "Завод Термінал" до ТОВ "Термінал" відбувалась не за правилами індосаменту, установленими Уніфікованим законом, отже ряд індосаментів не є безперервним.
Крім того, позивач повторно звернувся з позовом 29 грудня 2006 року у зв'язку з поверненням позовної заяви від 8 грудня 2006 року на підставі п.4 ст.63 ГПК України, що призвело до пропуску строку давності, передбаченого ст.70 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 19.02.2008 (судді: Зарудяна Л.О. -головуючий, Вечірко І.О., Ляхевич А.А.) рішення залишено без змін.
Залишаючи рішення господарського суду без змін, апеляційна інстанція зазначила, що позивач є законним векселедержателем, а тому має всі права за векселем, у тому числі право вимоги платежу за ним.
Статтею 78 Уніфікованого закону встановлено, що векселедавець простого векселя зобов'язаний так само як акцептант за переказним векселем. З наведеного вбачається, що векселедержатель в межах трирічного строку може звернутись з позовом до векселедавця. Позивач пред'явив позов 08.12.2006, повторно 29.12.2006 у зв'язку з поверненням позовної заяви на підставі п.4 ст.63 ГПК України, тобто з пропуском строку позовної давності, а тому пропустив строк, передбачений ст.70 Уніфікованого закону.
В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Енерготерм" просить рішення господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено апеляційним господарським судом і вбачається з матеріалів справи 11 грудня 2002 року товариство з обмеженою відповідальністю "Вінсіл" видало акціонерному товариству закритого типу "Аспект" простий вексель № 6230233300951 номінальною вартістю 1726600,0 грн. із строком платежу за пред'явленням.
АТЗТ "Аспект" вчинило бланковий індосамент на векселі і передало його товариству з обмеженою відповідальністю "Термінал".
Товариство з обмеженою відповідальністю "Термінал 2001" передало спірний вексель ВАТ "Завод "Термінал" за актом прийому-передачі від 01.07.2003. 05.12.2006 ВАТ "Завод Термінал" на підставі договору купівлі-продажу № КВ-10/1 продало простий вексель, емітований ТОВ "Вінсіл" ТОВ "Енерготерм", вексель було передано на підставі акта від 06.12.2006р.
Відповідно до абзацу 1 ст.11 Уніфікованого закону, будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту.
Згідно ст.77 Уніфікованого закону всі положення про індосамент поширюються і на простий вексель.
Відповідно до ст.13 Уніфікованого закону індосамент повинен бути написаний на переказному векселі або на приєднаному до нього аркуші (алонжі). Він повинен бути підписаний індосантом. Індосамент може не містити найменування особи, на користь якої він вчинений, або може складатися лише з одного підпису індосанта ( бланковий індосамент).
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи на векселі № 6230233300951 вчинено бланковий індосамент (підписано індосантом АТЗТ "Аспект").
Відповідно до п.3 абзацу 2 ст.14 Уніфікованого закону, якщо індосамент є бланковим, то держатель векселя може передати вексель третій особі, не заповнюючи бланк і не вчиняючи індосаменту.
Згідно п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" № 5 від 08.06.2007 "якщо останній індосамент є бланковим або на пред'явника (тобто в ньому не зазначено особу, що отримує вексель), законним держателем такого векселя вважається особа, у якої вексель фактично знаходиться. Така особа має всі права за векселем, у тому числі право вимоги платежу за ним.
Враховуючи обставини справи і вимоги закону, апеляційна інстанція прийшла до правильного висновку, що позивач є законним держателем векселя.
Законний векселедержатель не зобов'язаний доводити наявність і дійсність своїх прав за векселем, вони вважаються наявними та дійсними. Доведення протилежного обов'язок особи, якій пред'явлено вимогу за векселем.
Відповідно до ст.6 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" державне мито сплачується за місцем розгляду та оформленню документів і зараховується до бюджету місцевого самоврядування, крім мита, що справляється, зокрема, з позовних заяв, які надаються до господарського суду, з апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови господарських судів, заяв про їх перегляд за нововиявленими обставинами, яке зараховується до державного бюджету України.
Як вбачається з ухвали від 12 грудня 2006 року про повернення позовної заяви № 428 від 08.12.2006 остання повернута у зв'язку з несплатою держмита у встановленому порядку. Державне мито сплачено до місцевого бюджету міста Вінниці, а не до Державного бюджету України.
Підставою порушення провадження у справі є позовна заява, що надійшла до господарського суду, якщо її оформлено і подано до господарського суду за правилами Господарського процесуального кодексу.
У встановленому законом порядку позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготерм" надійшла до суду 29 грудня 2006 року.
Залишаючи рішення без змін, апеляційна інстанція, яка повторно розглядала справу в порядку ст.101 ГПК України, прийшла до правильного висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності.
Відповідно до ст.34 Уніфікованого закону переказний вексель строком "за пред'явленням" підлягає сплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений до платежу протягом одного року від дати його видачі.
Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" від 8 червня 2007 року № 5 зазначено, що відповідно до абзацу першого статті 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються через три роки, які обчислюються від дати настання строку платежу.
Такий строк застосовується як щодо позову векселедержателя, так і щодо позовних вимог, пред'явлених до акцептанта переказного векселя векселедавцем, індосаментами, авалістами та іншими особами, до яких права за векселем перейшли внаслідок виконання ними вексельного зобов'язання.
Аналогічно суди повинні вирішувати спори за участю векселедавця простого векселя (стаття 78 Уніфікованого закону).
Перебіг трирічного строку на пред'явлення позовних вимог до акцептанта переказного векселя або до векселедавця простого векселя починається з дати настання строку платежу зазначеного у векселі.
Встановлені статтею 78 Уніфікованого закону строки для пред'явлення позовних вимог за векселем є присічними, вони не можуть бути змінені за угодою сторін і не підлягають зупиненню або відновленню. Суд застосовує ці строки незалежно від заяви сторони. Після їх закінчення припиняється дія матеріального права вимоги платежу від зобов'язаних за векселем осіб.
Таким чином, вексель зі строком "за пред'явленням", виданий 11 грудня 2002 року міг бути пред'явлений до платежу не пізніше 11 грудня 2003 року, з якого і обраховується трирічний строк давності звернення до суду.
Позивачем у встановленому законом порядку подана позовна заява 29 грудня 2006 року.
Враховуючи викладене, апеляційна інстанція прийшла до правильного висновку, що у позові слід відмовити саме у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготерм" залишити без задоволення, а постанову від 19 лютого 2008 року Житомирського апеляційного господарського суду у справі № 6/72-07 без змін.
Головуючий Н. Кочерова
Судді: С.Самусенко
М.Черкащенко