03 червня 2008 р.
№ 36/357
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
Плюшко І.А.,
суддів
Разводової С.С. (доповідач по справі), Самусенко С.С.,
розглянувши касаційне подання військової прокуратури Центрального регіону України
на
рішення господарського суду м. Києва від 03.12.07р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.08р.
у справі
№ 36/357
за позовом
Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
до
Міністерства юстиції України, Державного казначейства України
третя особа
Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
про
повернення грошових коштів у розмірі 3685467,49 грн.
За участю представників сторін
від позивача Хруленко О.В. посв. № 658 від 23.07.07р., Ковальчук І.В. дов. від 02.06.08р. № 220/784/д,
від відповідача Воронов-Лапицький М.А. дов. від 29.12.07р. № 29-22/1100,
від третьої особи Рекашова А.М. дов. від 28.05.08р. № 25-22/488
Заступник військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до Міністерства юстиції України та Державного казначейства України про повернення грошових коштів у розмірі 3 685 467,49 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 03.12.2007 року у справі № 36/357 (суддя Трофименко Т.Ю.) в задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2008 року у справі № 36/357 (судді: Кондес Л.О., Куровський С.В., Михальська Ю.Б.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій військова прокуратура Центрального регіону України звернулася до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 03.12.2007 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2008 року у справі № 36/357 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційного подання, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційне подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, рішенням місцевого господарського суду від 06.02.2004 року у справі № 45/57 позов ЗАТ Промислового-фінансового об'єднання "Інтер-Енерго" до Міністерства оборони України задоволено частково. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ЗАТ Промислового-фінансового об'єднання "Інтер-Енерго" заборгованість у сумі 36 834 676,91 грн.
20.04.2004 року на виконання вказаного рішення було видано наказ № 45/57.
Суд першої інстанції за поданням військової прокуратури Центрального регіону України переглянув зазначене рішення за нововиявленими обставинами і 28.11.2005 року прийняв нове рішення, яким рішення місцевого господарського суду від 06.02.2004 року у справі № 45/57 скасовано, у позові ЗАТ Промислового-фінансового об'єднання "Інтер-Енерго" до Міністерства оборони України про стягнення 36 842 400 грн. відмовлено повністю.
Суд апеляційної інстанції вказав, що в поворот виконання рішення суд стягнув з ЗАТ Промислового-фінансового об'єднання "Інтер-Енерго" на користь Міністерства оборони України 36 834 676, 91 грн. заборгованості, 1 700 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Згідно зі ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Частиною 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
На виконання наказу № 45/57 від 20.04.2004 року державною виконавчою службою відкрито виконавче провадження, а також встановлено строк для добровільного виконання рішення суду.
Суди попередніх інстанцій встановили, що у встановлений державним виконавцем строк боржником не було вчинено дій по добровільному виконанню рішення суду.
28.10.2004 року державним виконавцем у відповідності до вимог ст. 46 Закону України "Про виконавче провадження" було винесено постанову № 872/3 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 3 685 467,49 грн.
Державний виконавець 02.11.2004 року примусово стягнув з Міністерства оборони України 36 834 676, 91 грн. заборгованості. Таким чином також було стягнено 3 685 467,49 грн. виконавчого збору.
Суди встановили, що зв'язку з фактичним повним виконанням рішення суду 18.11.2004 року державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження. Постанова про стягнення виконавчого збору Міністерством оборони України в установленому законодавством порядку оскаржена не була.
Частиною 6 ст. 46 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі закриття виконавчого провадження у зв'язку з скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого документа, виконавчий збір повертається боржникові.
Суди вірно зазначили, що чинним законодавством не передбачена можливість повернення стягнутого в примусовому порядку з боржника виконавчого збору, навіть при умові подальшого скасування рішення суду, на підставі якого видавався наказ, по якому проводилося стягнення.
Згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Судова колегія погоджується з твердженнями судів попередніх інстанцій, що нормою ст. 1212 Цивільного кодексу України визначено загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатніх правових підстав.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов підставного висновку, що виконавчий збір відповідно до приписів Закону України "Про виконавче провадження" є витратами виконавчого провадження і не може бути визначений судом як факт набуття майна в розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Крім того, судова колегія погоджується з господарським судом першої інстанції, щодо стягнення з Міністерства оборони України в доход Державного бюджету України 25500 грн. державного мита, з огляду на таке.
Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита покладаються на позивача.
Згідно положень Декрету Кабінету Міністрів України "Про Державне мито" від 21 січня 1993 року N 7-93 Міністерство оборони України не має пільг щодо сплати державного мита.
Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції, відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для її зміни або скасування не має.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1115, 1117 , 1119 - 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
1. Касаційне подання військової прокуратури Центрального регіону України залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 03.12.07р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.08р. по справі № 36/357 залишити без змін.
Головуючий, суддя І.А. Плюшко
Судді С.С. Разводова
С.С. Самусенко