Справа: № 2а-6223/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Ракалович В.М.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
"12" липня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Бужак Н.П.
Суддів: Твердохліб В., Костюк Л.О.
при секретарі: Петриченко Ю.П.
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою військової частини А 2038 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства Оборони України, треті особи: Департамент будівництва Міністерства Оборони України, Головне квартирно-експлуатаційне управління Міністерства Оборони України, військова частина А2038 про визнання бездіяльності протиправною, відшкодування моральної шкоди,
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання бездіяльності відповідача МО України протиправною та стягнення моральної шкоди.
Відповідно до постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 11 жовтням 2010 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправною бездіяльність Міністерства Оборони України та стягнуто з відповідача на користь позивача 4000 грн моральної шкоди.
Не погодившись із зазначеною постановою суду, третя особа військова частина А2038 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Провіривши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з»явились в судове засідання, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_2 проходив службу в військовій частині А 2038 та перебував на квартирному обліку.
Наказом командира військової частини від 27.02.2006 року позивача було звільнено з військової служби у зв»язку з реформуванням Збройних Сил України.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями на підставах , у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим Кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно статті 1 пункту 8 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв»язку з реформуванням Збройних Сил України та членів їхніх сімей»особи, які звільнилися з ві1йськової служби і потребують поліпшення житлових умов, протягом 3 років після звільнення забезпечуються житловими приміщеннями у порядку, передбаченому законодавством, або мають право на одержання кредитів на індивідуальне будівництво чи придбання житла з погашенням їх за рахунок коштів Державного Бюджету України.
Міністерство Оборони України згідно постанови КМ України від 03 серпня 2006 року № 1080 є центральним органом виконавчої влади і військового управління у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.
Одним із основних завдань Міністерства є участь у формуванні та реалізації державної політики, спрямованої на розв»язання соціальних проблем військовослужбовців, а також осіб, звільнених з військової служби у запас або відставку.
Міністерство Оборони України відповідно до покладених на нього завдань у гуманітарній, соціальній та інформаційній сфері бере участь у формуванні та проведенні державної політики, спрямованої на реалізацію соціально-економічний і правових гарантій військовослужбовців, членів їх сімей, осіб, звільнених у запас або відставку, здійснює керівництво та контроль за діяльністю органів військового управління щодо реалізації гуманітарної і соціальної політики в ЗС України, забезпечує координацію виконання програм, спрямованих на соціальну політику та професійну адаптацію військовослужбовців, які звільняються із ЗС України у зв»язку із скороченням штатів або здійсненням організаційних заходів, осіб, звільнених з військової служби у запас або відставку.
Крім того, рішення щодо розподілу бюджетних коштів, розпорядником яких є Міністерство Оборони України, приймає Міністр Оборони.
Таким чином , колегія суддів приходить до висновку про те, що Міністерство Оборони України як розпорядник бюджетних коштів, направлених на задоволення житлових потреб військовослужбовців та звільнених з ві1йськової служби осіб, зобов»язаний здійснити всі необхідні міри по забезпеченню у визначені законом строки житловими приміщеннями військовослужбовців, в тому числі і позивача ОСОБА_2
Доказів, які б спростовували доводи позивача, викладені у позовній заяві та в письмових поясненнях , відповідач МО України не надав.
Не надано доказів і апелянтом на спростування доводів позивача щодо бездіяльності Міністерства Оборони України з незабезпечення його житлом протягом 3 років відповідно до Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв»язку з реформуванням Збройних Сил України та членів їхніх сімей».
Отже, судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи в частині позовних вимог, що стосуються питання визнання бездіяльності відповідача щодо незабезпечення позивача житлом протягом строку, визначеного законами України, а тому постанова суду є правильною і законною.
Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди, то судова колегія не погоджується із висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Позивачем не надано доказів наявності такої шкоди через не прийняття мір Міністерством Оборони до забезпечення його житлом у визначені законодавством строки, не надано доказів щодо обґрунтованості розміру шкоди, тяжкості вимушених змін і зусиль, які знадобились позивачу для організації свого життя після звільнення зі служби в ЗС України.
Керуючись ст. ст. 195, 198, 200,202, 205, 207, 212, 254 КАС України, судова колегія
Апеляційну скаргу військової частини А 2038 задовольнити частково.
Скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2010 року в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди.
Ухвалити нову постанову про відмову ОСОБА_2 в задоволенні адміністративного позову до Міністерства Оборони України про стягнення моральної шкоди.
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.. 212 КАС України.
Головуючий: суддя
судді
Повний текст виготовлено: 14 липня 2011 року.