Справа: № 6/85 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.
Суддя-доповідач: Шурко О.І.
Іменем України
"07" липня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,
при секретарі Киричуку Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Укржитлосервіс»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2011 року у справі за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві до Державного підприємства «Укржитлосервіс», третя особа -Дочірнє підприємство «Екос»Акціонерного товариства холдингової компанії «Київміськбуд»про стягнення економічних санкцій на суму 42350, 76 грн., -
У січні 2008 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом про стягнення з відповідача 42350, 76 грн. економічних санкцій за порушення Закону України «Про ціни та ціноутворення», Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 24.09.2002 року №1787 «Про встановлення граничних розмірів плати за проживання в гуртожитках громадян»в частині завищення плати за проживання в гуртожитку та застосування вільних розмірів плати за проживання в гуртожитку, за умови провадження для них режиму державного регулювання.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2011 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з постановленням нового рішення, яким слід відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Колегією суддів, як і судом першої інстанції встановлено, що позивачем проводилась перевірка відповідача з питань дотримання державної дисципліни цін, про що складено акт перевірки від 10.04.2007 року.
Перевіркою встановлено факти порушення відповідачем Закону України «Про ціни та ціноутворення», Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 24.09.2002 року №1787 «Про встановлення граничних розмірів плати за проживання в гуртожитках громадян»в частині завищення плати за проживання в гуртожитку та застосування вільних розмірів плати за проживання в гуртожитку, за умови провадження для них режиму державного регулювання.
На підставі вказаного акту перевірки позивачем було винесено рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 55 від 17.04.2007 на суму 42350, 76 грн. та припис № 67 про усунення порушення державної дисципліни цін.
Зазначене рішення про застосування до ДП «Укржитлосервіс»економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін визнано правомірним згідно Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2010 р.
Згідно п.1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Згідно вимог п.п.5.4.1 п.5.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», активи платника податків можуть бути примусово стягненні в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Що ж стосується доводів відповідача в апеляційній скарзі про те, що на момент виникнення спірних правовідносин розпорядження КМДА за № 1787 «Про встановлення граничних розмірів плати за проживання в гуртожитках громадян»втратило чинність у зв'язку з прийняттям постанови КМ України від 11.05.2005 за № 342, то колегія суддів їх спростовує наступним.
Розпорядження КМДА за № 1787 «Про встановлення граничних розмірів плати за проживання в гуртожитках громадян»було прийнято в межах повноважень КМДА і скасування п. 16 постанови КМ України від 25.12.1996 за № 1548 не означає автоматичну втрату чинності цим розпорядження, оскільки Законом України «Про житлово-комунальні послуги»за № 1875-IV регулювання цін/тарифів віднесено до повноважень КМДА.
Також, в своїй апеляційній скарзі відповідач надає перевагу Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», який в спірних правовідносинах є загальним. Перевагу ж мають спеціальні закони. Такими, за наведених обставин, є Закон України «Про житлово-комунальні послуги»та Закон України «Про ціни та ціноутворення».
Проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог, повно встановив обставини справи, вірно та об'єктивно оцінивши зібрані по справі докази, ухвалив рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При цьому, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх доводів.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Укржитлосервіс»- залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 12.07.2011.