01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
21.07.2011 № 18/401
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іваненко Я.Л.
суддів: Скрипка І.М.
Остапенка О.М.
при секретарі:
за участю представ- ників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, дов. б/н від 18.10.2010 року,
ОСОБА_2, дов. б/н від 18.10.2010 року
від відповідача : Філь І.М., дов. б/пн від 18.04.2011 року
розглянувши у від- критому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю „АДСЕЛЛ”
на рішення
Господарського суду
м. Києва
від 30.11.2010 року
у справі № 18/401 (суддя: Мандриченко О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Росіо”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „АДСЕЛЛ”
про стягнення 32 921, 66 грн.
В судовому засіданні 21.07.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2010 року у справі № 18/401 позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Росіо” (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „АДСЕЛЛ” (далі - відповідач) про стягнення 32 921, 66 грн. задоволено. З відповідача на користь позивача стягнуто суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 32 531, 25 грн., 390, 41 грн. 3 % річних з простроченої суми, 8 000 грн. на оплату послуг адвоката, 329, 30 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2010 року. Апелянт вважає, що під час вирішення даного спору було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. В своїх вимог апелянт зазначив, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що отримана від позивача продукція не відповідає замовленню, а саме, смужка, яка йде на назві „СТОПЕРАН” виготовлена у блакитному кольорі, хоча повинна бути у білому. Крім того, апелянт звертає увагу на той факт, що суд розглянув справу за відсутності представника відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання, при неявці на перше судове засідання, а тому, на думку апелянта, оскаржуване рішення у будь-якому випадку підлягає скасуванню.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2011 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 07.06.2011 року.
В судовому засіданні 07.06.2011 року представником позивача було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Також представник позивача надав оригінал договору № AZ-17/05/10 від 17.05.2010 року з додатками до нього та копію договору № 55-09 від 20.08.2009 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 року у зв'язку з неявкою представника відповідача без поважних причин в судове засідання та невиконання ним вимог ухвали апеляційного суду відкладено розгляд справи на 07.07.2011 року, повторно зобов'язано сторін надати суду додатки та специфікації до Договору на виготовлення та продаж продукції №АZ-17/05/10 від 17.05.2010 року (узгоджений оригінал-макет упакування для серветок); письмові пояснення щодо узгодження макету упакування для серветок та зобов'язано відповідача надати в судове засідання примірник отриманої від позивача продукції (упакування серветок вологих); письмові пояснення щодо складання (підписання, не підписання) Акту від 08.07.2010 року про відмову представників Товариства з обмеженою відповідальністю „АДСЕЛЛ” надати поставлений товар для огляду та засвідчення недоліків.
05.07.2011 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких останній просить скасувати оскаржуване рішення та внести зміни до договору шляхом пропорційного зменшення ціни продукції, поставленої за видатковою накладеною № 394 від 02.06.2010 року та пропорційного зменшення загальної вартості договору на 31 250 грн. та стягнути з позивача 31 250 грн.
07.07.2011 року від представника відповідача надійшли письмові пояснення, узгоджений оригінал-макет упакування для серветок та примірник отриманої від позивача продукції. До того ж, в судовому засіданні 07.07.2011 року в усних поясненнях представник відповідача зазначив, що останньому завдано значних збитків у зв'язку з виготовленням позивачем неякісної продукції, оскільки особа, на виконання замовлення якої відповідачем укладався з позивачем договір на виготовлення та продаж продукції (серветок), відмовилась від прийняття зазначеної продукції у зв'язку з її невідповідністю затвердженому оригінал-макету. Тому відповідач вважає за доцільне зменшити ціну поставленої продукції у зв'язку з її неналежною якістю.
В судовому засіданні 07.07.2011 року було оголошено перерву до 21.07.2011 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2011 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги, що подана у справі № 18/401.
14.07.2011 року від представника відповідача надійшли пояснення, в яких останній просить скасувати оскаржуване рішення у повному обсязі. При цьому, представник відповідача зазначає, що позивач знав про те, що поставлений ним товар не відповідає затвердженому макету та пробної упаковочної наклейки. Крім того, в письмових поясненнях відповідач вказує на те, що макет упаковочної наклейки направлявся та узгоджувався з позивачем по електронній пошті; продукція призначалася для привітання із ювілеєм клієнтів замовника позивача, а тому внаслідок невідповідності товару макету, він став непридатним для таких цілей.
В судове засідання 21.07.2011 року з'явились представники позивача та відповідача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 32 531,25 грн. (31 250,00 грн. основного боргу + 1 281,25 грн. інфляційних втрат), 390,41 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 8 000,00 грн. на оплату послуг адвоката, 329,30 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.
Судом першої інстанції встановлено, що 17.05.2010 р. між сторонами укладений договір на виготовлення та продаж продукції №АZ-17/05/10, за умовами якого позивач зобов'язався виготовити і передати у власність відповідача продукцію, виготовлену за заявкою останнього, в асортименті та кількості, визначених даним договором, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити зазначену продукцію.
Відповідно до розділу 3 договору розрахунки здійснюються в наступному порядку:
- 50% вартості продукції в порядку попередньої оплати;
- 50% вартості продукції по факту її поставки.
Специфікацією від 17.05.2010 р. до договору визначений асортимент, кількість продукції та її вартість у розмірі 62 500,00 грн.
Пунктом 3 специфікації передбачено, що строк поставки становить 23 календарних дні з дати підписання затвердженого сторонами оригіналу-макету.
Згідно з додатком №1 до специфікації між сторонами погоджений оригінал-макет.
На виконання умов договору відповідач в порядку попередньої оплати продукції перерахував на користь позивача 31 250,00 грн., що підтверджується випискою банківської установи, яка додана до матеріалів справи.
Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором, поставивши на користь відповідача продукцію на суму 62 500,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №394 від 02.06.2010 р., підписаною уповноваженими представниками сторін.
Факт одержання продукції відповідачем підтверджується довіреністю останнього на отримання товарно-матеріальних цінностей серії НБД №346745 від 31.05.2010 р.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором, залишкову вартість отриманої продукції не оплатив. Станом на день слухання справи у судовому засіданні сума боргу відповідача перед позивачем складає 31 250,00 грн.
З урахуванням встановлених обставин справи, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач позовні вимоги належними та допустимими засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог позивача, а тому задовольнив позовні вимоги, стягнувши з відповідача на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 32 531, 25 грн., 390, 41 грн. 3 % річних з простроченої суми, 8 000 грн. на оплату послуг адвоката.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 09.11.2010 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 32 531,25 грн. (31 250,00 грн. основного боргу + 1 281,25 грн. інфляційних втрат), 390,41 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 8 000,00 грн. на оплату послуг адвоката, 329,30 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні.
Згідно з ст. 87 ГПК України ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Відповідно до п. 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення.
Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи, тоді як факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з неотриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до справи.
Згідно з п. 7 ст. 65 ГПК України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя, зокрема, вирішує питання про визнання явки представників сторін у засідання господарського суду обов'язковою.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2010 року було порушено провадження у справі № 18/401, призначено розгляд справи на 30.11.2010 року та зобов'язано:
- позивача - надати суду оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви;
- відповідача - відзив на позов, а позивачу його копію у порядку, передбаченому ст. 59 ГПК України, документи, що підтверджують заперечення проти позову;
- сторони:
- надати акт звірки взаєморозрахунків,
- довідку обслуговуючих банківських установ про наявність основних рахунків та їх найменування,
- установчі документи на підтвердження статусу юридичної особи;
- свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності та довідку з органів статистики про знаходження в ЄДРПОУ на дату прийняття даної ухвали (оригінал для огляду, належним чином засвідчені копії до матеріалів справ).
Явку представників сторін визнано обов'язковою.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, зазначена ухвала була надіслана на адресу відповідача 18.11.2010 року, проте останнім отримана не була (копія ухвали з повідомленням без відмітки про вручення та конвертом повернулись до суду і наявні в матеріалах справи).
30.11.2010 року місцевим господарським судом за відсутності представника відповідача в судовому засіданні було оголошено по справі № 18/401 вступну та резолютивну частини рішення.
Отже, з огляду на те, що суд першої інстанції в ухвалі про порушення провадження у справі визнав явку сторін обов'язковою, а також те, що конверт з ухвалою від 12.11.2010 року відповідачем отримані не були та повернулись до суду, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом було неправомірно розглянуто справу без участі представника відповідача в першому судовому засіданні, явка у яке була визнана судом обов'язковою.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що під час розгляду господарським судом міста Києва справи № 18/401 було порушено принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідач був позбавлений можливості приймати участь у розгляді справи, а відповідно й подавати докази, брати участь у їх дослідженні, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти доводів позивача та інше.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.
Отже, враховуючи викладене, колегія суддів констатує порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме, розгляд справи за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про час і місце засідання суду, в зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.05.2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір на виготовлення та продаж продукції №АZ-17/05/10, за умовами якого позивач зобов'язався виготовити і передати у власність відповідача продукцію, виготовлену за заявкою останнього, в асортименті та кількості, визначених даним договором, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити зазначену продукцію.
Відповідно до розділу 3 договору розрахунки здійснюються в наступному порядку:
- 50% вартості продукції в порядку попередньої оплати;
- 50% вартості продукції по факту її поставки.
Згідно з п.1.2 договору асортимент і ціна одиниці продукції, кількість визначаються сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, а кінцеві коригування вносяться накладними на відвантаження.
Відповідно до п.1.3 договору покупець надає продавцеві письмову заявку (яка в подальшому вважатиметься невід'ємною частиною договору) на виготовлення продукції (надалі - заявка), яку продавець повинен виготовити та поставити. Заявка передається безпосередньо уповноваженому представнику продавця (або факсом з наступним наданням оригіналу в момент передачі продукції) і повинна містити наступну інформацію: макет упаковки, асортимент, кількість та вартість заявленої продукції, а також строк, пункт та порядок її поставки і оплати.
Специфікацією від 17.05.2010 р. до договору визначений асортимент, кількість продукції та її вартість у розмірі 62 500,00 грн.
Пунктом 3 специфікації передбачено, що строк поставки становить 23 календарних дні з дати підписання затвердженого сторонами оригіналу-макету.
Згідно з додатком №1 до специфікації між сторонами погоджений оригінал-макет упакування для серветок.
На виконання умов договору відповідач в порядку попередньої оплати продукції перерахував на користь позивача 31 250,00 грн., що підтверджується випискою банківської установи, яка додана до матеріалів справи.
Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором, поставивши на користь відповідача продукцію на суму 62 500,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №394 від 02.06.2010 р., підписаною уповноваженими представниками сторін.
Факт одержання продукції відповідачем підтверджується довіреністю останнього на отримання товарно-матеріальних цінностей серії НБД №346745 від 31.05.2010 р.
При цьому, відповідач неналежним чином свої зобов'язання за договором не виконав, залишкову вартість отриманої продукції не оплатив. Станом на день слухання справи у судовому засіданні сума боргу відповідача перед позивачем складає 31 250,00 грн.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).
Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З урахуванням викладено вище, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу у розмірі 31 250,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до розділу 3 договору розрахунки здійснюються в наступному порядку:
- 50% вартості продукції в порядку попередньої оплати;
- 50% вартості продукції по факту її поставки.
02.06.2010 року відповідачем було отримано передбачену договором продукцією, що підтверджується видатковою накладною №394 від 02.06.2010 р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії НБД №346745 від 31.05.2010 р.
Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин, оскільки відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за договором щодо оплати вартості отриманої продукції, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення з останнього 3% річних в розмірі 390, 41 грн. за період з 03.06.2010 року по 01.11.2010 року та інфляційних нарахувань в розмірі 1 281, 25 грн. за період з червня по вересень 2010 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, колегія суддів відхиляє як хибні та такі, що не відповідають обставинам справи та спростовуються її матеріалами твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що отримана від позивача продукція не відповідає замовленню, а саме, смужка, яка йде на назві „СТОПЕРАН” виготовлена у блакитному кольорі, хоча повинна бути у білому, чим останньому завдано збитків, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.
Відповідно до ч. 1 ст. 671 ЦК України якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.
За умовами договору №АZ-17/05/10 від 17.05.2010 р. позивач зобов'язався виготовити і передати у власність відповідача продукцію, виготовлену за заявкою останнього, в асортименті та кількості, визначених даним договором, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити зазначену продукцію.
Сторонами підписано специфікацію до договору, в якій погоджено найменування та розмір продукції, що поставляється, а саме, серветка волога універсальна, згідно затвердженого макета.
При цьому, в додатку № 1 до Специфікації сторони на взаємних умовах погодили оригінал упакування для серветок.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Втім, відповідачем не доведено належними засобами доказування обставини, викладені в апеляційній скарзі, оскільки:
- доданий до письмових пояснень відповідача примірник оригіналу-макету упакування для серветок, що, за твердженням відповідача, узгоджений сторонами (а.с.127), не містить підпису та печатки позивача, що позбавляє його доказової сили, в якості затвердженого належним чином сторонами оригінал-макету упакування;
- ані договір, ані додаток до нього та специфікація не містять, окрім застереження про кількість та вартість продукції, визначеного та погодженого сторонами асортименту товару, що виготовляється та передається за договором, а саме, стосовно кольорів упакування для серветок;
- натомість з наявного в матеріалах справи оригіналу додатку № 1 до специфікації від 17.05.2010 року (а.с. 111) вбачається, що сторонами взагалі не було погоджено кольорову гаму упакування для серветок (узгоджений оригінал-макет виконаний в чорно-білих кольорах);
- окрім того, не знайшли свого підтвердження і доводи апелянта про завдання останньому збитків через неякісно виготовлену продукцію, оскільки належних доказів на підтвердження наведеного відповідачем надано не було, а в письмових поясненнях від 14.07.2011 року останній взагалі вказав, що серветки вологі призначалися для привітання клієнтів замовника позивача з ювілеєм; до того ж, як вбачається з додатку № 1 до специфікації та з примірнику отриманої продукції (упаковка серветок а.с. 128), що був наданий відповідачем, вологі серветки виготовлені не для продажу, а видаються фармацевтом безкоштовно з покупкою препарату Стоперан.
Більше того, колегія суддів зауважує, що виходячи з аналізу положень ст. 673 ЦК України, умова щодо якості продукції (про порушення якої зазначає відповідач), є однією з умов договору, яка характеризує предмет купівлі-продажу з точки зору придатності його до використання за цільовим призначенням. Якість продукції - це сукупність властивостей і характеристик, які відображають рівень новизни, надійність, довговічність, економічність продукції (товару) та зумовлюють її здатність задовольнити відповідно до свого призначення потреби споживачів.
З урахуванням викладеного вище, помилковим є твердження відповідача про передачу йому продукції неналежної якості, оскільки відступ від кольорової гами на упакуванні для серветок вологих, не робить їх непридатними для використання за цільовим призначенням.
Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.10.2010 р. між адвокатом Рачук Олегом Олександровичем (копія адвокатського свідоцтва № 3788) та позивачем укладений договір про надання правової допомоги, згідно з додатком №1 до якого вартість послуг складає 8 000,00 грн.
З наявної в матеріалах справи копії квитанції до прибуткового касового ордеру серії СО №35/10 від 21.10.2010 р. вбачається, що позивач сплатив на користь адвоката Рачук О.О. 8 000,00 грн. в якості оплати адвокатських послуг.
Таким чином, позивачем доведено та підтверджено належними доказами понесення витрат на оплату послуг адвоката, а тому вимоги позивача про стягнення судових витрат у вигляді суми сплаченої за послуги адвоката, на думку колегії суддів, підлягають задоволенню.
Враховуючи те, що позовні вимоги підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, відповідачем належними та допустимими засобами доказування не спростовані, колегія суддів задовольняє вимоги позивача в повному обсязі.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, а тому останнє підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „АДСЕЛЛ” на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2010 року у справі № 18/401 задовольнити частково.
2.Рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2010 року у справі № 18/401 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АДСЕЛЛ” (04210, м. Київ, пр. Героїв Сталінграду, 24, кв. 67, код ЄДРПОУ 33496142) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Росіо” (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Запорізька, 6-а, код ЄДРПОУ 34413140) суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 32 531 (тридцять дві тисячі п'ятсот тридцять одну) грн. 25 коп., 390 (триста дев'яносто) грн. 41 коп. трьох процентів річних з простроченої суми, 8 000 (вісім тисяч) грн. на оплату послуг адвоката, 329 (триста двадцять дев'ять) грн. 30 коп. витрат по сплаті держмита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3.Видачу наказу із зазначенням реквізитів сторін доручити Господарському суду міста Києва.
4.Матеріали справи № 18/401 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Іваненко Я.Л.
Судді Скрипка І.М.
Остапенко О.М.