01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
21.07.2011 № 40/115
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Іваненко Я.Л.
Скрипка І.М.
при секретарі:
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 25/180 від 15.06.2011 року;
від відповідача: не з'явилися;
розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Страхове товариство „ГАРАНТІЯ” на рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2011 року
у справі № 40/115 ( суддя Пукшин Л.Г.)
за позовом публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Київ”, м. Київ,
до відкритого акціонерного товариства „Страхове товариство „ГАРАНТІЯ”, м. Київ,
про стягнення 219,86 грн., -
В березні 2011 року Публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний банк „Київ” звернулося до господарського суду міста Києва з позовом в якому просило стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Страхове товариство „ГАРАНТІЯ” на свою користь 219,86 грн. заборгованості.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.05.2011року року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ВАТ „СТ „ГАРАНТІЯ” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати дане рішення, та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
ПАТ „АКБ „Київ” у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить суд апеляційну скаргу ВАТ „СТ „ГАРАНТІЯ” залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва - без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2011 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2011 року розгляд справи було відкладено на 21.07.2011 року відповідно до пункту 1 частини 1 статті 77 ГПК України у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників відповідача.
Представник відповідача в судове засідання 21.07.2011 року не з'явився. Про причини неявки суд не повідомлено. Про час, дату та місце проведення засідання повідомлений належним чином.
Представник позивача в судовому засіданні 21.07.2011 року заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу ВАТ „СТ „ГАРАНТІЯ” залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва 12.05.2011 року - без змін.
У судовому засіданні, яке відбулось 21.07.2011 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ВАТ „СТ „ГАРАНТІЯ” слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва - залишити без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом 21.05.2009 року між позивачем (страхувальник) та відповідачем (страховик) було укладено Договір добровільного страхування майна № 6К-24-305/09 (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору страхування № 6К-24-305/09 від 21.05.09 об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим майном: нежитловим приміщенням, що знаходиться в м. Севастополі, на вул. Фадєєва, 48.
Згідно з п. 13 Договору страховий платіж складає 3 821,26 грн.
Пунктом 15 Договору встановлено, що строк його дії становить один рік з моменту оплати страхового платежу (договір вступає в силу не раніше дня, наступного за днем надходження страхового платежу або його першої частини на поточний рахунок страховика).
З наявної в матеріалах справи копії меморіального ордеру № 226144 від 26.05.2009 року вбачається, що позивач належним чином виконав своє зобов'язання щодо сплати страхового платежу за Договором страхування № 6К-24-305/09 від 21.05.2009 року.
Рішенням господарського суду м. Києва від 24.03.2010 року по справі № 34/105 за позовом ПАТ „АКБ „Київ” до ВАТ „СТ „ГАРАНТІЯ” про розірвання договору страхування та стягнення 3 821,26 грн., Договір добровільного страхування майна № 6К-24-305/09 від 21.05.2009 року було розірвано. Вказане судове рішення оскаржено не було і набрало законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України, договір який розривається у судовому порядку, припиняється з моменту набрання рішення законної сили. Таким чином, договір страхування № 6 К-24-305/09 від 21.05.2009 року є розірваним з 25.04.2010 року.
У відповідності до частини 4 статті 28 Закону України „Про страхування” у разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування.
Згідно п. 23.2.1 Договору у разі дострокового припинення дії договору страхування за вимогою Страхувальника Страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії Договору страхування, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи у розмірі 30% страхового платежу, а також фактичних виплат страхових відшкодувань, що були здійснені за цим договором страхування.
З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо повернення страхового платежу у зв'язку із розірванням Договору № 25-02/2/145 від 18.01.2011 року, яку останнім отримано 21.01.2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
У відповідності до абзацу 2 пункту 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 598 Цивільного кодексу України припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно із ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 4 статті 997 ЦК України, якщо страхувальник відмовився від договору страхування (крім договору страхування життя), страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення строку договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, та фактично здійснених страховиком страхових виплат.
Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що з огляду на положення п. 23.2.1 Договору, розмір нормативних витрат на ведення справи має розраховуватись з суми, яка підлягає поверненню за період, що залишився до закінчення дії договору страхування:
3 821,26 грн. (сума страхового платежу) - (3 821,26 грн./365 днів дії договору) Х 335 (фактична кількість днів дії договору) = 314,08 грн.
сума відрахувань нормативних витрат на ведення справи = 314,08 грн. Х 30% = 94,22 грн.
сума, що підлягає поверненню страхувальнику: 314,08 грн. - 94,22 грн. = 219,86 грн.
Стосовно розрахунку, наданого відповідачем, слід зазначити, що за весь час дії страхового договору страхувальником з суми страхового внеску має відраховувати нормативні витрати на ведення страхової справи у розмірі 30 % від внесків, тобто вказане відрахування здійснюється протягом всього періоду дії договору.
Сума страхового платежу за період, що залишився до закінчення дії Договору, розраховано позивачем у відповідності із вимогами Договору із відрахуванням нормативних витрат на ведення справи у розмірі 30% страхового платежу. При цьому сума витрат на ведення страхової справи до моменту розірвання Договору вже сплачено Страхувальником та враховано в сумі страхового платежу за цей період.
Таким чином, в разі коли сума повернення страхового платежу буде розраховуватись з усього розміру страхового внеску, то фактично позивачем буде повторно сплачено витрати за ведення страхової справи за період, протягом якого договір діяв.
Дана позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 13.07.2010 року у справі № 33/326.
Відповідно до положень частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Позивач, у відповідності до статей 33, 34, 36 ГПК України надав суду усі необхідні письмові документи та матеріали на підтвердження та обґрунтування своїх позовних вимог.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2011 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Страхове товариство „ГАРАНТІЯ” на рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2011 року у справі № 40/115 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2011 року у справі № 40/115 залишити без змін.
3. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.
4. Справу № 40/115 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
Головуючий суддя Остапенко О.М.
Судді Іваненко Я.Л.
Скрипка І.М.