01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
21.07.2011 № 43/73
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Іваненко Я.Л.
Скрипка І.М.
при секретарі:
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 141/2011 від 17.03.2011 року;
від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність № 2573 від 12.10.2010 року,
від третьої особи-1: не з'явилися;
від третьої особи-2: ОСОБА_3 - довіреність № 74 ЗОВ від 07.04.2011 року,
розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства „Європейський страховий альянс” на рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2011 року
у справі № 43/73 ( суддя Пасько М.В.)
за позовом приватного акціонерного товариства „Європейський страховий альянс”, м. Київ,
до публічного акціонерного товариства „Банк Фінанси та Кредит”, м. Київ,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Придніпровське регіональне управління публічного акціонерного товариства „Банк
Фінанси та Кредит”, м. Кременчук,
2. акціонерна страхова компанія „Омега”, м. Київ,
про стягнення 24 990,00 грн., -
В лютому 2011 року ЗАТ „Європейський страховий альянс” (правонаступником якого є ПрАТ „Європейський страховий альянс”) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом в якому просило стягнути з ПАТ „Банк Фінанси та Кредит” на свою користь в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 24 990,00 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 21.04.2011 року в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПрАТ „Європейський страховий альянс” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати дане рішення, та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення та невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
ПАТ „Банк Фінанси та Кредит” у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить суд апеляційну скаргу ПрАТ „Європейський страховий альянс” залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва - без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2011 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін та третіх осіб.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2011 року розгляд справи було відкладено на 21.07.2011 року відповідно до пункту 1 частини 1 статті 77 ГПК України у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників третьої особи-1.
Представники третьої особи-1 в судове засідання, яке відбулося 21.07.2011 року, не з'явилися. Про причини неявки суд не повідомлено. Про час, дату та місце проведення засідання повідомлені належним чином.
Представник позивача в судовому засіданні 21.07.2011 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити з підстав викладених вище.
Представники відповідача та третьої особи-2 в судовому засіданні 21.07.2011 року заперечували проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просили суд апеляційну скаргу ПрАТ „Європейський страховий альянс” залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2011 року - без змін
У судовому засіданні, яке відбулось 21.07.2011 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи-2, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу ПрАТ „Європейський страховий альянс” слід задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва - скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до статті 3 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів” (далі - Закон) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно п. 15.1 ст. 15 Закону договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу).
Як вбачається із матеріалів справи 02.02.2007 року між ЗАТ „Європейський страховий альянс” (правонаступником якого є ПрАТ „Європейський страховий альянс”) та ПАТ „Банк Фінанси та Кредит” було укладено Договір обов'язкового страхування цивільно -правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/2244524 (далі - Поліс) (а. с. 9). Даний Поліс є договором 1-го типу з терміном дії з 03.02.2007 року до 02.02.2008 року.
За умовами Полісу позивач зобов'язувався відшкодувати шкоду заподіяну майну потерпілих внаслідок ДТП, що може настати з вини водія транспортного засобу “Деу”, державний номер НОМЕР_1.
27.12.2007 року близько 10 год. 30 хв. на перехресті вулиць Горького -Жовтневої м. Кременчуці Полтавської обл. сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля “Деу”, державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4 та автомобіля марки “Мерседес”, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5
В результаті вищезазначеної ДТП автомобілю “Мерседес” були завдані механічні пошкодження, що підтверджується Довідкою відділу оформлення ДТП у м. Кременчуці УМВС України від 27.12.2007 року (а. с. 13).
Відповідно до ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного Кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяль ність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
У відповідності до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Законність керування Мильком В.В. застрахованим т/з підтверджується свідоцтвом про реєстрацію т/з ВІС 002722 від 02.02.2007 року (а. с. 10) та подорожнім листом № 027851 від 27.12.2007 року (а. с. 11).
Постановою Комсомольського міського суду Полтавської області від 23.01.2008 року у адміністративній справі № 3-317/08, водія автомобіля “Деу”, державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні ДТП 27.12.2007 року внаслідок порушення вимог п. 16.11 Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КпАП України (а. с. 14).
Згідно статті 6 Закону страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля “Мерседес” внаслідок ДТП 27.12.2007 року складає 52 064, 08 грн., що підтверджується Висновком фахівця - авто товарознавця № 497 від 08.01.2008 року (а. с. 16-28).
31.01.2008 року власник пошкодженого автомобіля „Мерседес” - ОСОБА_5 звернулася до позивача із Заявою про виплату страхового відшкодування, в якій просить виплатити належну їй суму страхового відшкодування за реквізитами вказаними в заяві.
Із Полісу вбачається, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 25 500,00 грн., франшиза - 510,00 грн.
Позивач, як страховик, виплатив власнику пошкодженого автомобіля “Мерседес” - ОСОБА_5, відповідно до умов Полісу на підставі Страхового акту № 479/08/50/ЦВ04/01/2 від 15.02.2008 року (а. с. 31), висновку щодо розміру заподіяної шкоди від 11.02.2008 року (а. с. 29)та розрахунку суми страхового відшкодування від 12.02.2008 (а. с. 30) суму страхового відшкодування у розмірі 24 990,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1644 від 24.03.2008 року (а. с. 32).
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що загальний розмір підтверджених фактичних витрат позивача з виплати страхового відшкодування складає 24 990,00 грн.
У відповідності до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Згідно пп. „ґ” п. 38.1.1 ст. 38 Закону страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону, яким визначено, що учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи ПАТ „Банк Фінанси та Кредит” (страхувальник) в порушення умов Полісу, в порядку встановленому Законом не повідомив ПрАТ „Європейський страховий альянс” (страховика) про подію з застрахованим т/з, а відтак у останнього виникло право вимоги до відповідача по відшкодуванню завданого збитку в порядку регресу у сумі 24 990,00 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією № 5038 від 10.11.2010 року про відшкодування збитків в порядку регресу в розмірі 24 990,00 грн. (а. с. 33), яку останнім отримано 15.11.2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Однак, дану претензію відповідачем залишено без відповіді та виконання.
Відповідно до положень частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Позивач, у відповідності до статей 33, 34, 36 ГПК України надав суду усі необхідні письмові документи та матеріали на підтвердження та обґрунтування своїх позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача в порядку регресу 24 990,00 грн. страхового відшкодування є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Рішенням місцевого господарського суду в задоволені позову відмовлено з посиланням на те, що відповідач повідомив про настання страхового випадку представника акціонерної страхової компанії „Омега”, з яким позивачем було укладено Договір доручення про надання страхових посередницьких послуг № 11-07А від 25.03.2007 року, а відтак відповідач виконав свої зобов'язання, щодо своєчасного повідомлення страховика про настання дорожньо - транспортної пригоди.
Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду погодитись з таким висновком місцевого господарського суду не може, оскільки дане судове рішення винесено з невірним застосуванням норм матеріального права виходячи з наступного.
Згідно статті 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором.
Відповідно до ст. 1004 ЦК України повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення.
Згідно ч. 7 ст. 15 Закону України „Про страхування” страхові агенти - фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.
Між ПрАТ „Європейський страховий альянс” (Страховик) та АСК „Омега” (Агент) було укладено Договір доручення про надання страхових посередницьких послуг № 11-07 від 25.03.2007 року (Договір доручення) (а. с. 69-70).
Відповідно до п. 1.1 Договору доручення предметом договору є надання Агенту право діяти від імені і в інтересах позивача виключно з метою залучення страхувальників і укладання з ними договорів по видам страхування.
Зокрема в п. 1.2 Договору доручення Агент надає консультаційні та інформаційні послуги страхувальникам у галузі страхування, проводить рекламування страхових послуг та пропонування страхувальникам страхових послуг, які надає позивач, проводить моніторинг ринку страхових послуг.
У відповідності до п. 1.4 Договору доручення Агент від імені страховика укладає договори страхування та отримує страхові платежі.
Пунктом 1.5 Договору доручення передбачено можливість надання Агентом послуг щодо оформлення та підготовки документів для виплати страхових сум, але за умови надання позивачем окремої довіреності на надання таких послуг.
Однак, як вбачається із матеріалів справи та не заперечується представником АСК „Омега” в судовому засіданні такої довіреності Страховиком Агенту не надавалося, а відтак у Агента були відсутні повноваження щодо врегулювання страхових випадків, зокрема, отримання повідомлень про настання страхового випадку.
За таких обставин, спростовуються твердження відповідача, щодо належного повідомлення страховика про подію, що сталася з застрахованим т/з 27.12.2007 року, а тому у позивача на підставі пп. „ґ” п. 38.1.1 ст. 38 Закону виникло право на стягнення в порядку регресу з відповідача суми виплаченого страхового відшкодування в межах встановлених Полісом в розмірі 24 990,00 грн.
Таким чином, місцевий господарський суд приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову не врахував зазначені вище обставини, невірно застосував норми матеріального права, що призвело до прийняття помилкового рішення.
Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2011 року слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства „Європейський страховий альянс” на рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2011 року у справі № 43/73 задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2011 року у справі № 43/73 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
4. Стягнути з публічного акціонерного товариства „Банк Фінанси та Кредит” на користь приватного акціонерного товариства „Європейський страховий альянс” 24 990,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, 249,90 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Стягнути з публічного акціонерного товариства „Банк Фінанси та Кредит” на користь приватного акціонерного товариства „Європейський страховий альянс” 125,00 грн. витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги.
6. Доручити місцевому господарському суду видати накази.
7. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.
8. Справу № 43/73 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
Головуючий суддя Остапенко О.М.
Судді Іваненко Я.Л.
Скрипка І.М.