01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
21.07.2011 № 55/28
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іваненко Я.Л.
суддів: Скрипка І.М.
Остапенка О.М.
при секретарі:
за участю представ- ників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, дов. № 1/02 від 10.02.2011 року
від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 121 від 20.07.2011 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною
на рішення
Господарського суду
м. Києва
від 08.04.2011 року
у справі № 55/28 (суддя: Ягічева Н.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Грінко-Дон Рециклінг”
до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною
про зобов'язання вчинити певні дії
В судовому засіданні 21.07.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2011 року у справі № 55/28 замінено неналежного Відповідача Державну компанію з утилізації відходів як вторинної сировини “Укрекокомресурси”, м.Київ на належного Відповідача - Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Грінко-Дон Рециклінг” (далі-позивач) до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (далі - відповідач) про зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Зобов'язано Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (02090, м. Київ, вул. Лобачевського, 23-В, ЄДРПОУ 20077743) підписати акт про надання послуг № 2 від 22.12.2010р. на загальну суму 1 662 971,98 грн. та акт про надання послуг № 4 від 17.01.2011р. на загальну суму 3 607 561,94 грн. на підставі договору № 3/28-09 від 24.09.2010р. Стягнуто з Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Грінко-Дон Рециклінг” витрати по сплаті державного мита в розмірі 85,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2011 року та прийняти нове. Апелянт вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що заявлений позивачем позов не відповідає встановленим законом способам захисту прав і вжиття такого заходу не призведе до захисту порушеного права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2011 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21.07.2011 року.
20.07.2011 року від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В судове засідання 21.07.2011 року з'явились представники позивача та відповідача.
В судовому засіданні представник відповідача надав додаткове нормативно-правове обґрунтування апеляційної скарги, в якому просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. При цьому, апелянт повторно вказав на невірно обраний позивачем спосіб захисту своїх прав та інтересів.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Грінко-Дон Рециклінг” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини “Укрекокомресурси” (перейменовано у Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною), в якій просило суд зобов'язати Відповідача підписати акт про надання послуг № 2 від 22.12.2010р. на загальну суму 1 662 971,98 грн. та акт про надання послуг № 4 від 17.01.2011р. на загальну суму 3 607 561,94 грн. на підставі договору № 3/28-09 від 24.09.2010р.
15.03.2011р. від позивача було подано заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої останній просив суд зобов'язати Відповідача підписати акт про надання послуг № 2 від 22.12.2010р. на загальну суму 1 662 971,98 грн. та акт про надання послуг № 4 від 17.01.2011р. на загальну суму 3 607 561,94 грн. на підставі договору № 3/28-09 від 24.09.2010р. та стягнути з Відповідача на користь Позивач 3 425 847,05 грн. за надані послуги.
Розглянувши зазначену вище заяву Позивача про зміну предмету позову, місцевий господарський суд відмовив у її задоволенні, оскільки подана заява одночасно змінює як предмет так і підстави позову, що є недопустимим з огляду на ст.22 Господарського процесуального кодексу України.
Судом першої інстанції встановлено, що 24.09.2010р. між Позивачем (Виконавець) та Відповідачем (Замовник) був укладений Договір №3/28-09 (надалі-Договір), відповідно до п.1.1. якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання в строки, на умовах і в порядку передбаченому цим Договором надати Замовнику послуги зі збирання, заготівлі та утилізації вторинної сировини (код за ДК 016-97-90.00.2).
Відповідно до п.1.2. Договору Замовник зобов'язується прийняти послуги, зазначені в п.1.1. Договору, та оплатити їх вартість відповідно до умов цього Договору.
Згідно з п.2.1. Договору Виконавець зобов'язаний надати Замовнику послуги, зазначені в п.1.1. Договору в повному об'ємі в строк до 30.06.2011р.
Замовник має право перевіряти факт надання послуг Виконавцем за цим Договором та їх якість, не втручаючись при цьому у діяльністю Виконавця та його контрагентів. В результаті такої перевірки уповноваженими представниками Замовника та Виконавця складається Акт щодо відповідності наданих послуг вимогам Замовника, який враховується при підписання сторонами Акту про надання послуг (п.4.2.Договору) (положення п.п.2.2., 2.3. Договору).
Відповідно до п.3.1. Договору вартість послуг Виконавця за даним Договором складає 18 278 400,00 грн. в тому числі ПДВ.
Згідно з п.3.2. Договору Замовник перераховує 35% від загальної суми договору, що складає 6 397 440,00 грн. з ПДВ, у вигляді авансу після затвердження в установленому законодавством порядку фінансового плану Замовника (змін, коригувань до нього), відповідні статті якого передбачають фінансування видатків згідно даного Договору.
Відповідно до п.3.3. Договору подальші розрахунки за Договором здійснюються шляхом перерахування Замовником коштів на поточний рахунок Виконавця протягом 10 робочих днів із моменту підписання Сторонами Акту про надання послуг після затвердження в установленому законодавством порядку фінансового плану Замовника (змін, коригувань до нього), відповідні статті якого передбачають фінансування видатків згідно даного Договору.
Сума до сплати за фактично надані послуги визначається шляхом віднесення авансового платежу, сплаченого згідно пункту 3.2 Договору, пропорційно до вартості наданих послуг відповідно до Акту про надання послуг.
Розділом 4 Договору сторони погодили порядок приймання-передачі послуг, зокрема:
- п.4.1.Договору факт надання послуг за цим договором підтверджується Актом про надання послуг, який підписується уповноваженими представниками Сторін та скріплюється їх печатками;
- п.4.2 Договору передбачено, що підставою для підписання Акту про надання послуг є наданий Виконавцем оригінал документу за формою встановленою законодавством (видаткова накладна, акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортна накладна тощо), що підтверджує передачу Виконавцем матеріальних цінностей (зібраної вторинної сировини) на підприємство, установу, організацію, що здійснює перероблення (утилізацію) вторинної сировини, з печатками та підписами уповноважених представників зазначених сторін;
- п.4.3. Договору встановлює, що Акт про надання послуг підписується Замовником протягом 2 робочих днів після надання Виконавцем документу, передбаченого пунктом 4.2 договору, з урахуванням строку, необхідного для застосування Замовником пункту 2.4 договору. У випадку відмови від підписання Акту про надання послуг Замовником у вищезазначений строк надсилається лист, який повинен містити обґрунтування такої відмови, але у випадках, які не суперечать законодавству;
- п.4.4. Договору визначено, що датою виконання зобов'язань Виконавця за даним договором є дата підписання Замовником Акту (актів) про надання послуг в обсязі, передбаченому пунктом 1.1 цього договору;
- п.4.5. Договору передбачає, що у випадку ненадання Виконавцем послуг у строк, зазначений у цьому Договорі, Виконавець зобов'язаний повернути Замовникові грошові кошти, отримані як передоплату протягом 6 робочих днів з моменту одержання відповідної письмової вимоги Замовника.
Відповідно до п.9.1. Договору даний Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін і діє до 30.06.2011р. включно, а в частині щодо розрахунків -до повного виконання зобов'язань сторін.
На виконання п.3.2. Договору Відповідачем було перераховано 6 397 440,00 грн. авансу, що підтверджується банківською випискою від 14.12.2010р.
Позивач на виконання умов Договору протягом грудня 2010р. - січня 2011р. надав Відповідачу послуги зі збирання, заготівлі та утилізації вторинної сировини, вартість яких складає:
- за грудень 2010р. - 1 662 971,98 грн.
- за січень 2011р. -3 607 561,94 грн.
Позивач звернувся до Відповідача з листами від 22.12.2010р. № 68 та від 17.01.2011р. листом № 6 про прийняття та підписання Актів про надання послуг № 2 від 22.12.2010р., № 4 від 17.01.2011р. У вигляді додатків до названих актів додавалися накладні, що підтверджують факт надання послуг згідно Договору № 3/28-09 від 24.09.2010р.
Відповідач, розглянувши вказані документи та визнавши їх такими, що в повній мірі підтверджують обсяг наданих послуг, у листах-відповідях № 6/15/1 від 17.01.2011р. та № 6/23/1 від 19.01.2011р. відмовився від підписання Актів про надання послуг, посилаючись на відсутність затвердженого в установленому порядку фінансового плану.
З урахування вищевикладеного, Позивач звернувся з позовом про зобов'язання Відповідача підписати акт про надання послуг № 2 від 22.12.2010р. на загальну суму 1 662 971,98 грн. та акт про надання послуг № 4 від 17.01.2011р. на загальну суму 3 607 561,94 грн. на підставі договору № 3/28-09 від 24.09.2010р.
Згідно ч.1. ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України) і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим до виконання сторонами.
В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
З вищезазначених норм вбачається, що договір за своєю суттю є домовленістю, в якій втілюється вільне волевиявлення його сторін, автономія їх волі, а його особливістю є те, що він є юридичним фактом, який слугує підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків. Договір є також однією з підстав виникнення цивільно-правового зобов'язання. Зобов'язання, що виникло і діє, породжує для однієї сторони право вимагати, а для іншої сторони - обов'язок виконувати певну відому дію (надати послугу) або ж утриматися від неї. Належне виконання зобов'язання -це, передусім, виконання його відповідно до умов договорів та інших актів законодавства. Пріоритетність умов договору дає можливість його сторонам обрати такий конкретний варіант виконання зобов'язання, який би найбільшою мірою відповідав їхнім інтересам, оскільки сторони в договорі можуть відступати від положень цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за Договором 3/28-09 від 24.09.2010р. щодо підписання Актів про надання послуг.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач листами № 6/15/1 від 17.01.2011р. та № 6/23/1 від 19.01.2011р., які містяться в матеріалах справи підтвердив факт виконання робіт (надання послуг) (а.с.14, 16).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п.4.1. Договору факт надання послуг за цим договором підтверджується Актом про надання послуг, який підписується уповноваженими представниками Сторін та скріплюється їх печатками.
Згідно з п.4.2. Договору передбачено, що підставою для підписання Акту про надання послуг є наданий Виконавцем оригінал документу за формою встановленою законодавством (видаткова накладна, акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортна накладна тощо), що підтверджує передачу Виконавцем матеріальних цінностей (зібраної вторинної сировини) на підприємство, установу, організацію, що здійснює перероблення (утилізацію) вторинної сировини, з печатками та підписами уповноважених представників зазначених сторін.
З матеріалів справи вбачається, що Відповідач відмовився від підписання Актів про надання послуг, посилаючись на відсутність затвердженого в установленому порядку фінансового плану, проте, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд вірно зазначив, що вказана обставина не може бути підставою для відмови в підписанні Актів про надання послуг, оскільки затвердження фінансового плану впливає лише на розрахунки між сторонами відповідно до п.3.3.Договору.
Таким чином, аналіз положень п.п. 3.3, 4.1, 4.2 Договору свідчить про те, що підписання Актів про надання послуг не поставлено в залежність від затвердження (чи не затвердження) фінансового плану Замовника, а оскільки матеріалами справи підтверджено факт надання позивачем на виконання умов договору послуг зі збирання, заготівлі та утилізації вторинної сировини у грудні 2010 року на суму 1 662 971, 98 грн. та січні 2011 року на суму 3 607 561, 94 грн., колегія суддів вважає безпідставною та неправомірною відмову відповідача від підписання відповідних Актів про надання послуг за грудень 2010 року та січень 2011 року.
Як вбачається з матеріалів справи, заперечуючи позовні вимоги в суді першої інстанції, як і викладаючи свої доводи в апеляційній скарзі, відповідач вказував на те, що заявлений позивачем позов не відповідав встановленим законом способам захисту прав.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 рроку зі справи № 1-2/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що частина друга статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. При цьому, судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Розмежування компетенції між судами загальної юрисдикції щодо розгляду справ визначається, зокрема, нормами процесуального права. Так, відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Згідно з ст. 2 Господарського процесуального кодексу України України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб. За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення позовного провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором. Так, за змістом статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у статті 16 ЦК України. Цією нормою також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковою умовою для застосування судом певного способу захисту права є факт його порушення (невизнання або оспорювання) відповідачем, а тому заявлені позивачем вимоги, у повній мірі узгоджуються із положеннями вищенаведених статей.
Таким чином, враховуючи те, що підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір №3/28-09 від 24.09.2010р., в якому передбачено обов'язок Відповідача приймати роботи шляхом підписання відповідних Актів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги щодо зобов'язання Відповідача підписати акт про надання послуг № 2 від 22.12.2010р. на загальну суму 1 662 971,98 грн. та акт про надання послуг № 4 від 17.01.2011р. на загальну суму 3 607 561,94 грн. на підставі договору № 3/28-09 від 24.09.2010р. підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.
Колегія суддів відхиляє твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що заявлений позивачем позов не відповідає встановленим законом способам захисту прав і вжиття такого заходу не призведе до захисту порушеного права, як безпідставні, необґрунтовані та такі, що спростовуються нормами чинного законодавства.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є помилковими та такими, що не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без - задоволення.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1.Рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2011 року у справі № 55/28 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною - без задоволення.
2.Матеріали справи № 55/28 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Іваненко Я.Л.
Судді Скрипка І.М.
Остапенко О.М.