20.07.2011 року Справа № 33/5005/6246/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий -суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді -Кузнецова І.Л., Орєшкіна Е.В.,
секретар судового засідання -Колесник Д.А.,
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;
від відповідача -ОСОБА_1, довіреність від 03 вересня 2010 року б/н;
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Автоленд-Дніпро”, м.Дніпропетровськ
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23 червня 2011 року у справі №33/5005/6246/2011
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Автоленд-Дніпро”
до Публічного акціонерного товариства “ОТП Банк”, м.Київ
про визнання договору від 04 лютого 2008 року №СR08-015/300 недійсним, -
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23 червня 2011 року у справі № 33/5005/6246/2011 (суддя Рудовська І.А.) в задоволенні позову ТОВ “Автоленд-Дніпро” про визнання недійсним договору про надання кредиту від 04 лютого 2008 року №СR08-015/300 -відмовлено.
При прийнятті рішення господарський суд виходив із відсутності підстав для визнання недійсним оскаржуваного позивачем договору, оскільки його положення відповідають вимогам закону.
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач -ТОВ “Автоленд-Дніпро” звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення скасувати і прийняти нове, яким договір визнати недійсним.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що господарським судом при прийнятті рішення були застосовані нормативно-правові акти, які не підлягають застосуванню в даному випадку, оскільки не стосуються предмету спору. Вважає, що позовні вимоги стосуються виключно змісту договору, а не порядку його виконання. Звертає увагу суду на те, що ціна (ліміт фінансування) у договорі про надання кредиту вказана у доларах США, що суперечить положенням ст.99 Конституції України, ст.ст.203, 215, 216, 524 ЦК України, ст.189 ГК України.
Відповідач -ПАТ “ОТП Банк” проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду без змін. У поданому відзиві зазначає, що надання кредитних коштів в іноземній валюті законодавству не суперечить; вказує про отримання банківської ліцензії №191 від 08 листопада 2006 року на право здійснення банківських операцій, в тому числі операцій з валютними цінностями; з посиланням на відповідність кредитного договору вимогам діючого законодавства зазначає про відсутність підстав для визнання його недійсним.
Позивач -ТОВ “Автоленд-Дніпро”, у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся як за адресою, вказаної в апеляційній скарзі, так і за юридичною адресою /а.с.90-91/, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався, явку представників не забезпечив. Враховуючи те, що наявні в справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність позивача.
Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, 04 лютого 2008 року між ЗАТ “ОТП Банк”, правонаступником якого є відповідач -ПАТ “ОТП Банк” (банк) та позивачем -ТОВ “Автоленд-Дніпро” (позичальник) укладено договір про надання кредиту №CR 08-015/300, згідно з умовами якого банк надає позичальнику кредит в розмірі, що не перевищує ліміт фінансування (3055000 доларів США), а позичальник приймає, зобов'язується належним чином використати та повернути банку кредит, а також сплатити проценти та виконати інші зобов'язання, встановлені у цьому договорі.
Відповідно до п.п.1.1.1. п.1.1. договору кредит може надаватись в такій валюті: долари США .
Як встановлено п.1.6 договору, позичальник зобов'язаний виконати боргові зобов'язання в повному обсязі не пізніше 21 січня 2013 року включно.
У травні 2011 року позивач -ТОВ “Автоленд-Дніпро” звернувся до господарського суду з позовом, в якому просив визнати недійсним вказаний договір на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України.
В обґрунтування позову позивач зазначає про невідповідність договору про надання кредиту від 04 лютого 2008 року №СR08-015/300 положенням ст.99 Конституції України, ст.524 ЦК України та ст.189 ГК України, ст.203 ЦК України, оскільки ціна (ліміт фінансування) у договорі вказана у доларах США.
Судова колегія погоджується з висновком господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам Закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Згідно положень вказаної статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Як вірно зазначено господарським судом першої інстанції, підстави для визнання недійсним оспорюваного договору про надання кредиту відсутні.
Відповідно до ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Як передбачено ч.3 ст.533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Також, відповідно до ч.2 ст.198 ГК України грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
Виходячи із вищенаведених положень закону, чинне законодавство України допускає можливість використання в Україні іноземної валюти.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” коштами вважаються гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Згідно зі ст.345 ГК України кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.
Відповідно до ст.ст.47, 49 Закону України “Про банки і банківську діяльність” кредитними операціями є операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції належать до виключно банківських операцій, які дозволяється здійснювати лише юридичним особам, які мають банківську ліцензію.
Порядок і режим здійснення валютних операцій в Україні визначається Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.
Відповідно до ч.1 ст.5 Декрету Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.
Як передбачено ч.2 ст.5 Декрету, комерційним банкам видаються генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Відповідно до пп. “в”, “г” ч.4 ст. 5 Декрету індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо:
- надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;
- використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.
Відповідно до п.1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ 14 жовтня 2004 року №483, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 листопада 2004 року за №1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).
Наявність у банка генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій є підставою для здійснення банком операцій з валютними цінностями, в тому числі операцій з використання іноземної валюти як засобу платежу.
Відповідно до п.2.3 Положення за умови отримання письмового дозволу НБУ банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями по залученню та розміщенню іноземної валюти на валютному ринку України.
Письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з ДКМУ №15-93 (п.5.3 Положення).
Відповідно до ст.44 Закону України “Про Національний банк України” Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю належать, зокрема, видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю за діяльністю банків.
Як вбачається з матеріалів справи, Національним банком України видано відповідачу банківську ліцензію № 191 від 08 листопада 2006 року та дозвіл № 091-1 на здійснення операцій з валютними цінностями, в тому числі на залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України /а.с.30-33/.
Виходячи з вищенаведених положень закону та обставин справи, вбачається що комерційний банк на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями має право надавати кредит в іноземній валюті у розмірі та на умовах, встановлених договором, що кореспондується з обов'язком позичальника повернути отриманий кредит та сплатити відсотки за користування ним.
Викладені позивачем в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків господарського суду, покладених в обґрунтування рішення.
Судова колегія вважає, що господарським судом повно, всебічно та об'єктивно розглянуті всі обставини справи та їм надана належна правова оцінка, рішення господарського суду відповідає вимогам закону і підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23 червня 2011 року у справі №33/5005/6246/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Автоленд-Дніпро” -без задоволення.
Головуючий О.В.Голяшкін
Судді І.Л.Кузнецова
Е.В.Орєшкіна