Іменем України
27 липня 2011 року справа № 5020-879/2011
За позовом Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк”
(ідентифікаційний код 09807750, 61050, м. Харків,
проспект Московський, 60)
до Приватного підприємства «Кабаре-Плюс»
(ідентифікаційний код 32634864,
99038, м. Севастополь, вул. Ген. Лебедя, будинок 41)
за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)
про стягнення 379296,91 грн.,
за зустрічним позовом Приватного підприємства «Кабаре-Плюс»
до Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк”
про визнання кредитного договору недійсним.
Суддя Погребняк О.С.
Представники:
Позивач (ПАТ “УкрСиббанк”) - не з'явився;
Відповідач (ПП “Кабаре-Плюс”) - не з'явився;
третя особа (ОСОБА_1.) -не з'явився.
Публічне акціонерне товариство “УкрСиббанк” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства «Кабаре-Плюс»про стягнення 379296,91 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку третьої особи умов Договору про надання споживчого кредиту №11135757000, поручителем за яким виступає відповідач, згідно з Договором поруки №105985 від 03.04.2007.
Ухвалою суду від 07.06.2011 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 21.06.2011.
22.07.2011 Приватне підприємство «Кабаре-Плюс»звернулося із зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” про визнання кредитного договору недійсним.
Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що позивач не має відповідної ліцензії на видачу валютного кредиту, що є підставою для визнання Договору про надання споживчого кредиту недійсним, крім того, умови означеного договору суперечать вимогам діючого законодавства України (арк.с. 89-91).
Крім того, у порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України відповідач за первісним позовом надав відзив на позовну заяву, зазначивши, що вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи те, що позивач на момент видачі кредиту в іноземній валюті не мав відповідної ліцензії на видачу кредиту, а також умови Договору про надання споживчого кредиту не відповідають законодавству України та порушують права відповідача (арк.с. 117-118).
Ухвалою суду від 22.07.2011 зустрічну позовну заяву було прийнято для сумісного розгляду з первісним позовом у справі №5020-879/2011.
У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався 21.06.2011 на 11.07.2011, 11.07.2011 до 22.07.2011, оголошувалась перерва 22.07.2011 до 27.07.2011.
У ході розгляду справи позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) у порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України надав заперечення на зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту, зазначивши, що вважає зустрічні позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи те, що сторонами за договором про надання споживчого кредиту були погоджені усі істотні умови договору та договір виконувався сторонами. На думку відповідача за зустрічним позовом позивачем за зустрічним позовом не представлено переконливих доказів, підтверджуючих, що спірний договір суперечить вимогам законодавства України та не доведено порушення спірним договором його прав та інтересів.
У судове засідання 27.07.2011 позивач за первісним позовом та третя особа явку уповноважених представників не забезпечили, про дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причини нез'явлення не сповістили.
Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) явку уповноважених представників не забезпечив, до початку судового засідання надав клопотання про відкладення розгляду справи (№8014/11 від 26.07.2011).
Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.
Оскільки явка учасників судового процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
03.04.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»(найменування якого змінилося на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») (надалі Банк, позивач у справі) та Громадянином України ОСОБА_1 (Позичальник, третя особа у справі) було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11135757000 (далі Кредитний договір), за умовами якого Банк зобов'язався надати Позичальнику кредит в сумі 50000,00 доларів США, що дорівнює 252500,00 грн. за курсом НБУ, а Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит та сплатити проценти за його користування шляхом внесення ануїтетних платежів в порядку та на умовах, визначених договором (п. 1.1. Кредитного договору). Надання кредиту здійснюється у термін з 03.04.2007 по 03.04.2018 (п. 1.2.1 Договору).
Відповідно до п. 1.2.2. Кредитного договору, Позичальник у будь -якому випадку зобов'язаний повернути Банку кредит у повному обсязі в термін не пізніше 03.04.2018, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту.
Позичальник зобов'язується повертати суму кредиту та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів в розмірі 715,00 доларів США в день сплати ануїтетних платежів.
Відповідно до п. 1.3.1 Кредитного договору, за використання кредитних коштів в межах установленого строку кредитування процентна ставка встановлюється в розмірі 13,0% річних. По закінченню 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту та кожного наступного місяця кредитування, процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов пункту 10.2 Договору.
Відповідно п. 1.3.3 договору кредиту нарахування процентів за цим договором здійснюється щомісяця, у два етапи, методом «30/360»відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України та чинного законодавства України. Проценти нараховуються на суму кредиту, що надана банком позичальнику і ще не повернута останнім у власність Банку відповідно до умов Договору.
Згідно з пунктом 1.4 Кредит надається позичальнику для його споживчих потреб (безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника).
Кредит надається шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника (п. 1.6 Договору).
Згідно з пунктом 2.1 Договору, у забезпечення виконання зобов'язань позичальника за Договором банком приймається:
- застава нерухомості, а саме 3-кімнатної квартири, яка належить ОСОБА_1, загальною площею 73,2 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 716403,00 грн.
- порука ПП «Кабаре-Лідер»;
- порука ПП «Кабаре-Плюс».
Відповідно до пункту 2.3 у випадку невиконання позичальником умов договору банк набуває право вимоги на дострокове повернення кредиту та нарахованих процентів, у порядку, встановленому розділом 12 Договору.
Позичальник зобов'язався, зокрема, згідно з пунктом 4.2 Договору, погашати кредит та сплачувати нараховані проценти шляхом сплати ануїтетних платежів, розмір яких визначений п. 1.2.2 Договору; достроково повернути суму кредиту та сплатити проценти у випадках, встановлених п.п. 2.3, 4.9, 5.3, 5.5, 5.6, 5.8, 5.10, 8.4, 10.2, 10.14 Договору та/або порушень істотних умов Договору та застосування банком процедури щодо дострокового повернення кредиту в порядку, визначеному розділом 12 Договору (пункт 4.6 Договору).
Згідно з пунктом 10.1 Договору у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником зобов'язань за Договором, відшкодування заборгованості перед банком за Договором проводиться шляхом стягнення з поручителя/гаранта чи шляхом звернення стягнення на заставлене майно, що є забезпеченням за даним договором та/або активи (кошти і майно) позичальника на вибір банку.
Відповідно до вимог статті 651 ЦК України Сторони погодили, що Банк згідно з умовами п. 1.3.1. Договору може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі:
а) порушення позичальником кредитної дисципліни (зокрема, неналежного виконання умов цього Договору та/або умов договорів, за яким надано забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за цим Договором); та/або
б) погіршення фінансового стану Позичальника, документально підтвердженого в результаті щорічного моніторингу , що проводиться Банком відповідно до внутрішніх документів на підставі довідки про доходи, тощо, а також даних по виконанню Позичальником кредитної дисципліни, (зокрема, своєчасного погашення заборгованості та/або виконання інших зобов'язань Позичальника за цим Договором); та/або
в) здійснення поточних коливань процентних ставок за вкладами та/або кредитами, або зміни у грошово-кредитній політиці НБУ (наприклад, девальвація курсу гривні до курсу долара США більше ніж на 5% у порівнянні з курсом гривні до долара США, установленого НБУ на дату укладення цього Договору чи останнього перегляду процентної ставки; підвищення ставки за кредитами банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ); підвищення ставки на 3 відсоткових пункти за бланковими кредитами «овернайт»НБУ з дати укладення цього Договору чи останнього перегляду процентної ставки; та/або
Сторони погодили, що при настанні будь-якої із обставин, передбачених частиною 1 п. 10.2. Договору, Банк може збільшити розмір процентної ставки за Договором в наступному порядку, а саме:
- Банк не пізніше ніж за 14 (чотирнадцять) календарних днів до дня зміни розміру процентної ставки в сторону збільшення повідомляє Позичальника про встановлення нової процентної ставки, із зазначенням її розміру та дати початку дії такої ставки, шляхом направлення поштою за адресою Позичальника відповідного рекомендованого листа (далі - Повідомлення Банку);
- такий новий розмір процентної ставки за цим Договором починає застосовуватись з дати, що буде вказана у Повідомленні Банку до Позичальника, без укладення Сторонами відповідної угоди про внесення змін до цього Договору.
У разі незгоди із таким новим розміром процентної ставки, Позичальник має право: у строк не пізніше останнього робочого дня, що передує даті початку дії нової ставки, вказаної у Повідомленні Банку, достроково повернути Банку всю суму кредитних коштів, отриманих за Договором, сплатити йому в повному обсязі плату за кредит та здійснити інші платежі за Договором.
Відповідно до пункту 10.5, строк дії даного договору встановлюється з дня укладання Договору до повного погашення суми кредиту, сплати нарахованих процентів та /або пені у разі її нарахування.
03.04.2007 в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором між АКІБ «УкрСиббанк»(іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладений Іпотечний договір (арк.с. 34-35), відповідно до умов якого іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно -квартиру, загальною площею 73,2 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Окрім того, 03.04.2007 в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором між АКІБ «УкрСиббанк»(кредитор) та ПП «Кабаре-Плюс»(поручитель) укладений договір поруки №105985, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався перед Кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 (боржник) усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з договору №11135757000 від 03.04.2007, укладеного між кредитором та боржником в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.
Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, за усіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені, штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору (п. 1.3 Договору поруки).
Відповідальність поручителя та боржника є солідарною (п. 1.4). Причини невиконання боржником зобов'язань за основним договором ніяким чином не можуть впливати на виконання поручителем зобов'язань за договором. (п. 1.5. Договору поруки).
У випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за основним договором кредитор має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов'язковими до виконання поручителем на 10 робочий день з дати відправлення йому такої вимоги (п. 2.2 Договору поруки).
Згідно з пунктом 3.1 Договору поруки, договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного припинення всіх зобов'язань боржника за основним договором..
Відповідно до пункту 3.2 Договору поруки, у випадку невиконання поручителем вимоги кредитора, пред'явлено згідно з умовами пункту 2.2 Договору, поручитель сплачує кредитору пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення поручителем виконання своїх обов'язків за договором за кожний день прострочення.
Як вбачається із наданих позивачем доказів та не спростовано відповідачем, позивач зобов'язання щодо надання кредитних коштів виконав в повному обсязі. Однак, позичальник (третя особа) в порушення своїх зобов'язань за договором, кредит, відсотки за користування кредитом в строк не сплатив. У зв'язку з чим у третьої особи ( відповідно до наданого позивачем розрахунку) виникла заборгованість за кредитним договором, яка станом на 13.01.2011 склала: 47661,14 доларів США, що в еквіваленті складає 379296,91 грн. ( в тому числі: заборгованість по кредиту - 42545,97 доларів США (338589,34 грн); заборгованість по несплаченим відсоткам -4734,29 доларів США (37676,43 грн); пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом -136,42 доларів США (1085,68 грн); пеня за не своєчасне погашення заборгованості по процентам за користуванням кредитом -244,46 доларів США (1945,46 грн.).
У зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором банк 18.10.2010 направив на адресу третьої особи претензійний лист № 138/30-81/5580 та вимагав достроково повернути всю суму за кредитом та достроково сплатити проценти за кредит та інші нарахування в повному обсязі (арк.с. 38).
Також 18.10.2010 банк звернувся до поручителя з листом № 138/30-81/5582, в якому вимагав достроково повернути всю суму за кредитом та достроково сплатити проценти за кредитом та інші нарахування в повному обсязі (арк.с. 39).
Невиконання умов кредитного договору належним чином і стало причиною для звернення позивача за первісним позовом до суду з вимогами до поручителя погасити суму боргу за кредитним договором з урахуванням пені за несвоєчасне погашення кредиту та сплати відсотків.
Невідповідність кредитного договору вимогам діючого законодавства стала підставою для звернення відповідача до суду з вимогами зустрічного позову про визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає вимоги первісного позову такими, що підлягають задоволенню, а вимоги зустрічного позову такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави „Позика”, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли з приводу неналежного виконання Позичальником умов кредитного договору в частині сплати кредиту та процентів за користування ним, у зв'язку з чим вони підлягають регулюванню, зокрема, положеннями глави 71 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Зі змісту частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України вбачається, що у разі прострочення позичальником сплати чергової суми у позикодавця виникає право вимагати сплати всієї суми позики, яка залишилася несплаченою. Тобто, вважаються такими, що настали всі строки платежу по всій позиції в цілому.
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України також передбачено, що позичальник при укладенні кредитного договору зобов'язується не тільки повернути кредит, а також сплатити проценти.
Судом встановлено, що Позичальником порушувались строки внесення зазначених платежів.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, у відповідності до статті 525 Цивільного кодексу України, не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Але в порушення умов договору про надання споживчого кредиту та вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України ОСОБА_1 кредит у встановлений договором строк повернутий не був, проценти за кредитом належним чином не сплачувались.
Доказів погашення суми кредиту та процентів за кредитом сторонами та третьою особою суду не представлено.
Таким чином, неналежне виконання взятих на себе зобов'язань Позичальником за Договором про надання споживчого кредиту призвело до виникнення заборгованості, яка станом на дату розгляду справи складає 47661,14 доларів США, що в еквіваленті складає 379296,91 грн. (в тому числі: заборгованість по кредиту - 42545,97 доларів США (338589,34 грн); заборгованість по несплаченим відсоткам -4734,29 доларів США (37676,43 грн).
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позичальник доказів сплати суми боргу за Договором не надав.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 8.1 Договору про надання споживчого кредиту у випадку порушення зобов'язання позичальником в частині несплати чергового платежу у встановлений день чи сплати у розмірі меншому ніж передбачено Договором:
- на прострочену суму основного боргу банк нараховує підвищені проценті в розмірі діючої процентної ставки на момент виникнення такої простроченої суми основного борг;
- на суму прострочених процентів, банк може нараховувати пеню, починаючи з 32 календарного дня, якщо рахувати з дати виникнення прострочених процентів.
Пеня нараховується: - в розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості, але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України.
Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до частини другої статті 343 Господарського кодексу України, Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96-ВР (з наступними змінами і доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З огляду на викладене, як вбачається з розрахунку, доданого позивачем до позовної заяви, за несвоєчасне виконання ОСОБА_1 зобов'язань з повернення кредиту позивачем додатково було нараховано до сплати Позичальникові 1085,68 грн. пені. Крім того, за несвоєчасне виконання ОСОБА_1 зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитом позивачем було додаткового нараховано також 1945,46 грн. пені за прострочення сплати процентів.
Суд перевірив розрахунок пені та визнав його таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.
У відповідності зі статтею 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Пунктом 2.1 Договору про надання споживчого кредиту передбачено, що у забезпечення виконання зобов'язань позичальника за даним Договором, банком приймається, зокрема, порука ПП «Кабаре-Плюс».
Сторони договору поруки від 03.04.2007 №105985 у пункті 1.4 також визначили, що у випадку невиконання боржником обов'язків за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
За змістом частин 1-2 статті 533 Цивільного кодексу України Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
В матеріалах справи відсутні докази належного виконання позичальником умов договору кредиту, тому суд вбачає наявними підстави для задоволення вимог первісного позову.
Стосовно вимог зустрічного позову про визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. За загальним правилом цією статтею проголошується презумпція правомірності правочину, яка є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасників цивільних відносин.
Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Приписи постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику про визнання угод недійсними" від 06.11.2009 №9 передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом; в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абз. 3 п. 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними").
За змістом пункту 7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Статті 15 та 16 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 надають кожній особі право на захист її цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому захист цивільних прав та інтересів здійснюється судом.
Пункт 2 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України називає одним із способів захисту цивільних прав та інтересів "визнання правочину недійсним".
З наведеною нормою узгоджується стаття 20 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), частина друга якої також відносить до способів захисту прав і законних інтересів господарюючих суб'єктів визнання господарської угоди (правочину) недійсною.
За загальним правилом частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин); згідно з частиною п'ятою статті 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд вважає, що у даному випадку позивачем за зустрічним позовом не доведено в чому саме полягає порушення його прав спірним договором про надання споживчого кредиту громадянину ОСОБА_1
Стосовно тверджень позивача за зустрічним позовом про недійсність договору у зв'язку відсутністю у банку відповідної ліцензії на видачу кредитів в іноземній валюті, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно зі статтею 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України -гривні. Сторони можуть визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Згідно з частиною третьою статті 533 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року, № 435-IV, зі змінами та доповненнями (далі - Цивільний кодекс України), використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Законодавством закріплено право банку здійснювати операції в іноземній валюті: Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 07 грудня 2000 року, № 2121-ІІІ, зі змінами та доповненнями (далі - Закон України "Про банки і банківську діяльність"), Декрет КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року, № 15-93, зі змінами та доповненнями (далі - Декрет КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"), Закон України "Про Національний банк України" від 20 травня 1999 року, № 679-XIV, зі змінами та доповненнями (далі - Закон України "Про Національний банк України").
Зазначені нормативні акти визначають, що банк має право здійснювати свою діяльність на підставі виданої НБУ ліцензії.
28 жовтня 1991 року Національним банком України видано АКБ "УкрСиббанк" банківську ліцензію № 75 на право здійснювати банківські операції, в тому числі щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (а.с. 20), та письмовий Дозвіл № 75-2 від 24 грудня 2001року на право здійснювати операції з валютними цінностями (а.с. 21).
Відповідно до частини 3 статті 14 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV, зі змінами та доповненнями, ліцензія - це документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності за умови виконання ліцензійних умов.
Згідно зі статтею 19 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії, яка надається Національним банком України.
Відповідно до статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.
Частиною першою статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначається, що розміщення залучених коштів від свого імені визнається кредитною операцією. Відповідно до статті 2 даного Закону коштами є гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
На підставі викладеного, суд вважає, що Банк має право здійснювати операції з іноземною валютою, у тому числі операції з надання кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від Національного банку банківської ліцензії та дозволу на здійснення валютних операцій, а тому вираження в іноземній валюті грошового зобов'язання за кредитним договором відповідає вимогам законодавства.
Також, Національний банк України, який у своєму листі від 29 травня 2001 року № 28-313/2178, з посиланням на норми Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" визначив, що здійснення резидентами операцій по отриманню та наданню кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Позиція щодо правомірності надання кредитів в іноземній валюті на підставі саме генеральної ліцензії також підтверджена іншими нормативними актами Національного банку, який відповідно до статті 44 Закону України "Про Національний банк України" діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль.
Отже, Банк має право на постійній основі здійснювати діяльність з надання кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від Національного банку банківської ліцензії та генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій без отримання індивідуальної ліцензії.
Посилання позивача за зустрічним позовом на неправомірність пунктів кредитного договору щодо права банку збільшувати процентну ставку, як на підставу визнання договору недійсним суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до умов основного зобов'язання, а саме п. 1.3.1 Договору про надання споживчого кредиту № 11135757000 від 03.04.2007 року, укладеного між АТ «УкрСиббанк»та ОСОБА_1, за користування кредитними коштами у межах установленого строку кредитування процентна ставка встановлюється в розмірі 13,0 % річних. По закінченню 30 (тридцяти) календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту та кожного наступного місяця кредитування, підлягає перегляду відповідно до умов п. 10.2. Кредитного договору.
П. 1.3.2. Кредитного договору - сторони домовились, що умовами цього Договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої із обставин, передбачених п.10.2. Договору.
Крім цього відповідно до п. 10.2. Кредитного договору процентна ставка за Договором може бути змінена в порядку і на умовах, визначених Договором, а саме сторони погодили, що Банк згідно умов п. 1.3.1. договору може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі порушення Позичальником кредитної дисципліни (зокрема, неналежного виконання умов Договору та/або «Кредитного договору»(пп. А) п.10.2.).
П. 1.1. Договору поруки № 105985 від 03.04.2007 року, укладеного між АТ «УкрСиббанк» та ПП «КАБАРЕ-ПЛЮС», встановлює що Поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання Позичальником усіх його зобов'язань перед Кредитором в повному обсязі, що виникли з кредитного договору № 11135757000 від 03.04.2007 року (надалі кредитний договір), як існуючих на теперішній час так, і тих, що можуть виникнути в майбутньому.
П. 9.2. Кредитного договору передбачено, що підписанням даного Договору позичальник підтверджує, що він повністю розуміє всі умови цього Договору, свої права та обов'язки за цим Договором і погоджується з ними.
За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема, правочин.
За вимогами ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ст. 202 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За вимогами ст. 638 ЦК України, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, договір є укладеним. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однією із сторін, повинна бути досягнена згода.
Судом встановлено, що оспорюваний кредитний договір підписаний обома сторонами. Сторонами були погоджені всі істотні умови кредитного договору. Сторони виконували свої обов'язки по договору - банк видав суму кредиту, а позичальник певний час виконував графік погашення кредиту, як виконання положень вчиненого правочину.
Статтею 47 Закону України „Про банки та банківську діяльність” передбачено право комерційних банків самостійно визначати процентні ставки по своїх операціях, Банки самостійно визначають процентні ставки для надання послуг клієнтам, проте зазначена в договорі процентна ставка може бути змінена на підставах, передбачених законодавством.
Відповідно до статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (частина 1).
Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку (частина 2).
Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною (частина 3).
Однак, вимоги статті 1056-1 Цивільного кодексу України в даному випадку не можуть бути застосовані до спірного договору з огляду на вимоги статті 5 Цивільного кодексу України, а саме: акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Цивільний кодекс України доповнено статтею 10561 згідно із Законом України від 12.12.2008 р. N 661-VI; із доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 21.01.2010 р. N 1822-VI, в той час як договір про надання споживчого кредиту № 11135757000 був укладений 03.04.2007, тобто до доповнення Цивільного кодексу України означеною статтею.
Частина п'ята ст. 94 Конституції України не допускає набрання законом чинності раніше дня його опублікування.
Тому, норми означеної статті Цивільного кодексу України по відношенню до договору про надання споживчого кредиту зворотної сили не мають.
Твердження позивача за зустрічним позовом про порушення Банком приписів ЗУ «Про захист прав споживачів»суд вважає безпідставним з огляду на таке.
Відповідно до Узагальнень Верховного суду України судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 рр.) застосування Закону України «Про захист прав споживачів»до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування, а саме положення параграфа 1 «Позика»глави «Позика, кредит, банківський вклад», якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит»і не випливає із суті кредитного договору. Викладене міститься у ст. 1054 Цивільного кодексу України.
Враховуючи означене, суд не вбачає підстав для задоволення вимог зустрічного позову, а вимоги первісного позову суд вважає обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на відповідача за первісним позовом.
Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Вимоги первісного позову задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Кабаре-Плюс» (ідентифікаційний код 32634864, 99038, м. Севастополь, вул. Ген. Лебедя, будинок 41) на користь Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” (ідентифікаційний код 09807750, 61050, м. Харків, проспект Московський, 60) 379296,91 грн., в тому числі: заборгованість по кредиту 338589,34 грн.; заборгованість по несплаченим відсоткам -37676,43 грн.; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом -1085,68 грн.; пеня за не своєчасне погашення заборгованості по процентам за користуванням кредитом -1945,46 грн.
3. Стягнути з Приватного підприємства «Кабаре-Плюс»(ідентифікаційний код 32634864, 99038, м. Севастополь, вул. Ген. Лебедя, будинок 41) на користь Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” (ідентифікаційний код 09807750, 61050, м. Харків, проспект Московський, 60) 3792,97 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
4. У задоволенні вимог зустрічного позову відмовити.
Суддя Погребняк О.С.
Рішення оформлено згідно
з вимогами ст. 84 ГПК України
та підписано 29.07.2011