"18" липня 2011 р.Справа № 26/17-1575-2011
Господарський суд Одеської області у складі :
судді Никифорчука М.І.
при секретареві Черновій О.В.
за участю представників сторін :
Від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 11.01.2010р.;
Від відповідача 1:ОСОБА_2 за довіреністю від 04.01.2011р.;
Від відповідача 2:ОСОБА_2 за довіреністю від 15.04.2011р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
За позовом: 195 центральної бази Державної спеціальної служби транспорту (Військова частина Т0710);
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Лоджистікс Лайн”;
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Первомайське спецуправління №22/36”;
про визнання правочину недійсним
01.07.2009 року між 195 центральною базою Державної спеціальної служби транспорту (далі-Замовник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Первомайське спецуправління №22/36" (далі -Постачальник, Відповідач 2 ) був укладений договір № 61/2110 (далі -Договір № 61) про поставку засобів транспортних обслуговування і ремонту колій (далі - продукція).
Відповідно до п. 11.1 даного договору Постачальник та Замовник про всі спори, які можуть виникнути стосовно виконання цього договору чи з його приводу, сторони будуть прагнути вирішити шляхом переговорів консультацій до досягнення взаємної згоди з спірних питань.
У відповідності з п.4.2 договору передбачено, що загальна вартість продукції становить 915 024 грн., з ПДВ 152 504 грн.
Згідно договору № 61/2110 від 01.07.2009 року Постачальник передав засоби транспортного обслуговування, а Замовник прийняв від Постачальника продукцію.
Замовник частково погасив заборгованість за поставлену продукцію в розмірі 784 224 грн. 00 коп. і станом на 09.12.2010р. заборгованість Замовника перед Постачальником складала 204 224,00 грн.
10.12.2010р. між Відповідачем 2 у справі та ТОВ "Лоджистікс Лайн" (далі -ТОВ, новий кредитор) був укладений правочин - Договір № 1 ( далі -Договір № 1) відступлення права вимоги за договором №61/2110 від 2009р. укладеного між сторонами у справі.
Відповідно до ч.1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п.2 правочину новий кредитор (ТОВ) одержав право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника сплати грошових коштів у загальній сумі 204 224,00 грн.
П. 3 правочину передбачено, що до нового кредитора (ТОВ) переходять всі права та обов'язки, що визначені Договором поставки засобів транспортного обслуговування і ремонту колій для державних потреб № 61/2110 від 16.06.2009р.
Відповідно до п. 13.3 договору № 61/2110 від 01.07.2009р. відступлення права та (або) переведення боргу за цим договором однією із Сторін до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження цього з іншою Стороною.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язання здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як зазначає позивач у позові, в порушення вищевказаних норм ЦК України та п. 13.3 договору №61/2110 від 01.07.2009р. TOB "Первомайське спецуправління №22/36" не погодило письмово з Позивачем заміну первісного кредитора (TOB "Первомайське спецуправління №22/36") на нового кредитора (Товариство з обмеженою відповідальністю «Лоджистікс Лайн») та безпідставно уклало Договір №1 від 10.12.2010р. про таку заміну. Внаслідок такої передачі новий кредитор (ТОВ «Лоджистікс Лайн») набув права по стягненню з Позивача заборгованості в сумі 204 224,00 грн. за постачання засобів транспортних обслуговування і ремонту колій, згідно договору №61/2110 від 01.07.2009р.
Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
На підставі вищевикладеного, позивач просить позов задовольнити та визнати недійсним правочин - договір № 1 відступлення права вимоги від 10.12.2010р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Первомайське спецуправління №22/36" та Товариством обмеженою відповідальністю "Лоджистікс Лайн"
Відповідачі вимоги не визнають, з підстав зазначених у запереченні на позовну заяву, у якому зокрема зазначили наступне.
10.12.2010 р. між TOB «Первомайське спецуправління 22/36»та ТОВ «Лоджистікс Лайн» укладений Договір №. 1 про відступлення права вимоги.
На виконання п.п. 5.1. Договору № 1, від імені Первісного кредитора, позивачеві був направлений супровідний лист за вих. № 10-01/12 від 10.12.2010 року, з повідомленням про укладення цього договору.
Будь-яких заперечень щодо факту відступлення права вимоги від Первісного кредитора до Нового кредитора, TOB «Лоджистікс Лайн», а також Первісним кредитором не отримані.
11.01.2011 року TOB «Лоджистікс Лайн»на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою сплати ТОВ «Лоджистікс Лайн», суму основного боргу по Договору № 61/2110 про поставку засобів транспортних обслуговування і ремонту колії для державних потреб (за кошти Державного бюджету) від 16 червня 2009 року на яку відповіді не надано.
Відповідно до ст. 516 ЦПК України та коментарю до неї, відповідачі вважають ( відповідно до його тлумачення вказаної норми ЦК України), що згода боржника на цессію не потрібно, оскільки діюча презумпція, по якій у будь-якому випадку зобов'язання боржника повинно бути ним виконано. Тому вказівка кредитора про необхідності виконання зобов'язання іншій особі є для боржника обов'язковою.
Враховуючи викладене, відповідачі вважають, що Відповідачами 1 та 2 були дотримані всі вимоги діючого законодавства України та не порушені права Позивача.
На підстав викладеного Відповідачі просять у задоволені позовних вимог відмовити.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.06.2011р. продовжено строк вирішення спору по справі № 26/17-1575-2011 на 15 днів до 05 липня 2011 р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.07.2011р. продовжено строк вирішення спору по справі № 26/17-1575-2011 на 15 днів до 20 липня 2011 р.
Вислухавши представників сторін, проаналізувавши надані докази, господарський суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як випливає з матеріалів справи, між сторонами у справі 01.07.2009 року був укладений вищевказаний Договір № 61/2110.
10.12.2010 р. між відповідачем та ТОВ «Лоджистікс Лайн» укладений Договір № 1 про відступлення права вимоги.
П. 13.3 Договору № 61/2110 визначено обов'язкове письмове погодження з 195 центральною базою Державної спеціальної служби транспорту заміну первісного кредитора (TOB "Первомайське спецуправління 22/36") на нового кредитора (Товариство з обмеженою відповідальністю Лоджистікс Лайн"). Тобто, на думку суду, у даному випадку без письмового погодження з первісним кредитором, договір цессії укладати неможна.
Вказані договори є правочинами на які розповсюджуються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України.
Відповідно до статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути прямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 204 ЦК України визначена презумпція правомірності правочину тобто Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Підстави для визнання недійсності правочину визначені статтею 215 ЦК України.
Згідно з цією статтею підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Стаття 516 ЦК України передбачає, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. На це звертає увагу і позивач.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно п.1 Роз'яснень Вищого господарського суду України від 12.03.199 № 02-5/11 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" (з подальшими змінами та доповненнями), вирішуючи спори про визнання угод недійсними господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме : відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дії сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
У даному випадку відступлення права та (або) переведення боргу однією із Сторін до третіх осіб встановлена п.13.3. Договору і допускається виключно за умови письмового погодження цього з іншою Стороною. Тобто заміна боржника встановлена договором і допускається виключно за умови письмового погодження цього з іншою Стороною.
З приведеного випливає, що оскільки договором встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється виключно із письмовим погодженням з позивачем та вимоги позивача у даному випадку суд вважає підставними. І отже вказаний Договір № 1 слід визнати недійсним з моменту його укладання.
З цих підстав суд відхиляє посилання відповідача на приписи ст. 516 ЦК України та коментаря до неї, ( в тлумаченні цієї норми відповідачами) та вважає їх безпідставними.
Аналізуючи вищеприведене господарський суд вважає, що вимоги Позивача є цілком обґрунтовані, підтверджуються наявними у справі вище приведеними доказами і тому позов підлягає задоволенню у поновному обсягу.
Згідно вимог ст. 49 ГПК України при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -
Позов 195 центральної бази Державної спеціальної служби транспорту (Військова частина Т0710)- задовольнити повністю.
Визнати договір № 1 відступлення права вимоги від 10.12.2010р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Первомайське спецуправління 22/36" (93200, Україна, Луганська область, м. Первомайськ, вул. Театральна, буд. 10, код ЄДРПОУ 25356364) та Товариством обмеженою відповідальністю "Лоджистікс Лайн" (м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140 А/2, код ЄДРПОУ 37136757) - недійсним з моменту його укладення.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Первомайське спецуправління №22/36" ( 93200, Україна, Луганська область, м. Первомайськ, вул. Театральна, буд. 10, код ЄДРПОУ 25356364, р/р 26001182527 в «Райффайзен банк Аваль»м. Київ, МФО 380805) на користь 195 центральної бази Державної спеціальної служби транспорту (Військова частина Т0710) (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 5, код ЄДРПОУ 33148732, р/р 35220001003041 в УДК м. Києва, МФО 820019 ) державного мита в розмірі - 85 (вісімдесят п'ять) грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі - 236 (двісті тридцять шість) грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Никифорчук М.І.
Повне рішення складено 22.07.2011 р.