21.07.11р.Справа № 13/5005/7612/2011
За позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до товариства з обмеженою відповідальністю «АРЄАЛ ГРУП», м. Кривий ріг Дніпропетровської області
про стягнення 20 602,00 грн.
Суддя Первушин Ю.Ю.
Представники:
від позивача: ОСОБА_2-представник, довіреність від 02.11.2010р.
від відповідача: не з'явився;
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (далі -позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом у якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “АРЄАЛ ГРУП”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області (далі -відповідач) суму боргу у розмірі 20 602,00 грн.
Позивач обґрунтовує свої вимоги посиланням на невиконання відповідачем за договором поставки №187-АТ від 18.11.2009 р.
З метою забезпечення позову позивач надав клопотання від 03.06.2011 р. яким просить суд, керуючись ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові суми що належать відповідачу, заборонити відповідачу відчужувати майно, що належить йому на праві власності.
Відповідач відзив на позов або докази сплати заборгованості до суду не надав, представник
відповідача в судові засідання 12.07.2011 р., 21.07.2011 р. призначені для розгляду справи не з'явився, про дату, час та місце проведення судових засідань повідомлявся належним чином за його місцезнаходженням, що підтверджено довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №10381973 від 04.07.2011 р. (а.с. 34-37).
Справа відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними у ній матеріалами.
Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялись.
В судовому засіданні 21.07.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд, -
18.11.2009 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю “АРЄАЛ ГРУП” (покупець) було укладено договір №187-АТ (далі -Договір), згідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язався поставити та передати у власність покупця товар, а покупець прийняти та сплатити товар на умовах договору; поставка товару постачальником в магазин покупця здійснюється на підставі замовлення покупця (п.2.1 договору); передача товару здійснюється відповідно до видаткових накладних, перехід права власності на товар здійснюється в момент отримання покупцем товару та підписання сторонами накладних (п. 3.1. договору); вартість товару вказується в специфікації, що є невід'ємною частиною договору (п.4.2. договору).
Відповідно до п. 4.3, п. 4.4 договору, сторони узгодили, що покупець здійснює оплату за реалізований товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника (по мірі реалізації) за період один календарний тиждень, на протязі 7-ми банківських днів з дня закінчення календарного тижня, за який здійснюється оплата, датою виконання покупцем своїх обов'язків із сплати товару вважається дата надходження грошових коштів на банківський рахунок постачальника.
Позивач зазначає, що у 2009 році поставив відповідачу (покупцю) товар згідно до накладних №1120 від 19.11.2009 р. на суму 18 841,00 грн., та №1339 від 09.12.2009 р. на суму 3 175,00 грн. (а.с. 14, 16); відповідач перерахував на розрахунковий рахунок постачальника (позивача) грошові кошти у грудні 2009 р. у розмірі 1414,00 грн.; станом на 03.06.2011 р. відповідач не розрахувався за отриманий для реалізації товар, та має заборгованість у розмірі 20602,00 грн., що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Розглянувши матеріали справи, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з наступних підстав.
У відповідності із ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 ч. 1 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Приписами статті 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно до приписів ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
За матеріалами справи, відповідач отримав від позивача товар для його подальшої реалізації за договором поставки згідно до накладних №1120 від 19.11.2009 р. та №1339 від 09.12.2009 р. на загальну суму 22 016,00 грн.
Факт отримання відповідачем товару підтверджено довіреностями № 000000106 від 19.11.2009 р., №000000130 від 09.12.2009 р., виданими на отримання товару представнику товариства з обмеженою відповідальністю „АРЄАЛ ГРУП” ОСОБА_4, та які мають відмітки про отримання товару відповідачем (а.с. 15,17).
Відповідач перерахував на розрахунковий рахунок постачальника (позивача) грошові кошти у грудні 2009 р. у розмірі 1414,00 грн., що підтверджено банківськими виписками (а.с. 18,19).
Позивач направляв вимогу про повернення товару від 31.03.2010 р. на адресу відповідача, яка була отримана представниками відповідача -08.04.2010 р. (докази знаходяться в матеріалах справи -а. с. 20, 21), але відповіді від відповідача не отримав, товар відповідач не повернув.
Станом на 03.06.2011 р. відповідач не розрахувався за отриманий ним товар, заборгованість відповідача за договором не сплачена та складає 20602,00 грн., що підтверджує позивач актом звірки взаєморозрахунків від 12.07.2011 р. (а.с. 46).
Відповідач відзив на позов або докази виконання договірних зобов'язань перед позивачем до суду не надав, представник відповідача у судові засідання не з'явився.
Відповідно до положень ст.ст. 216-217, 230-231 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи викладене, суд вважає що відповідач належним чином не виконав свої, встановлені договором поставки №187-АТ від 18.11.2009 р. майново-господарські зобов'язання перед позивачем з оплати або повернення нереалізованого товару, заборгованість відповідача підтверджена матеріалами справи, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за отриманий товару у розмірі 20602,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті як за заявою учасника судового процесу (сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов), так і за ініціативою господарського суду. У разі вжиття заходів до забезпечення позову за заявою сторони обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Позивачем у даній справі не подано достатні та належні докази, що підтверджують існування фактичних обставин, з якими пов'язується вжиття заходів до забезпечення позову, тому суд не має достатньо підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „АРЄАЛ ГРУП” (50008, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул.. Соборна, 4; код ЄДРПОУ 35601465) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (30074, АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний №НОМЕР_1) суму заборгованості за отриманий товар у розмірі 20 602,00 грн. (двадцять тисяч шістсот дві грн. 00 коп.), 206,02 грн. (двісті шість грн. 02 коп.) - витрат на державне мито, 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя Ю.Ю. Первушин
Повний текст рішення складено
26.07.2011 р.