"28" липня 2011 р. Справа № 5005/2715/2011 (11/224-10)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -судді Дерепи В.І.
суддів :Грека Б.М.,
Капацин Н.В. -доповідача у справі
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш"
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.06.2011
у справі№ 5005/2715/2011
господарського судуДніпропетровської області
за позовомДніпродзержинської міської ради
доПублічного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш"
провнесення змін до договору оренди земельної ділянки
за участю представників від:
позивача не з"явився
відповідача не з"явився
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2011р. у справі № 5005/2715/2011р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.06.2011р. задоволено позовні вимоги Позивача, змінено пункт 3.1 договору оренди земельної ділянки від 16.07.2003р.(державна реєстрація № 0954 від 23.07.2003р.), укладеного Дніпродзержинською міською радою з Відкритим акціонерним товариством "Дніпровагонмаш", викладено його в такій редакції: "3.1. Оренда плата вноситься Орендарем виключно у грошовій формі в розмірі 11 585,64 грн./рік, що становить 965,47 грн./міс., і вноситься на рахунок місцевого бюджету". Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Дніпровагонмаш" на користь Дніпродзержинської міської ради державне мито в розмірі 85 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236 грн.
Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Дніпровагонмаш" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2011р., постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.06.2011р. у справі № 5005/2715/2011р.
Скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 16.07.2005р. між Дніпродзержинською міською радою (Орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Дніпровагонмаш" (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,1184га, що знаходиться за адресою: пр. Аношкіна, 142 в м. Дніпродзержинську. Пунктом 2.1 договору сторони визначили термін його дії до 13.06.2013р. Згідно з пунктом 3.1 договору розмір орендної плати складає 3 279,36 грн. на рік або 273,28 грн. на місяць.
Як зазначено в пункті 3.3 договору розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту: зміни умов господарювання, передбачених договором; підвищення цін, тарифів, тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів; збільшення розміру ставки земельного податку; інших випадках, передбачених законодавчими актами України.
Пункти 7.1, 7.6 договору передбачають, що зміна умов договору оренди можлива за взаємною згодою сторін, у разі недосягнення згоди щодо умов договору та інші спори вирішуються в судовому порядку.
Дніпродзержинська міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Дніпровагонмаш" про внесення змін до пункту 3.1 договору оренди земельної ділянки в частині розміру орендної плати.
В позовній заяві Дніпродзержинська міська рада просить в договорі оренди земельної ділянки, укладеному між Позивачем і Відповідачем, закріпити розмір орендної плати 11 585,64грн./рік або 965,47 грн./місяць замість орендної плати, раніше встановленої - 3 279,36 грн./рік або 273,28 грн./місяць посилаючись на те, що Верховною Радою України прийнято Закон № 309-VІ від 03.06.2008р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", зокрема, частини 4, 5 статті 21 Закону України "Про оренду землі" викладено в редакції, яка передбачає, що річна орендна плата на земельні ділянки, які перебувають у державній власності або комунальній власності не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" і не може перевищувати 12 відсотків її нормативної грошової оцінки.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2010р. у справі № 11/224-10, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.11.2010р., у задоволенні позовних вимог Дніпродзержинської міськради відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.01.2011р. у даній справі касаційну скаргу Дніпродзержинської міської ради м. Дніпродзержинська частково задоволено. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.11.2010р. та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2010р. у справі № 11/224-10 скасовано. Справу № 11/224-10 передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Постанова мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги істотні зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору оренди земельної ділянки, не досліджено питання про земельний податок, який затверджується органами місцевого самоврядування.
Умовами договору передбачена можливість щорічного перегляду розміру орендної плати, зокрема, внаслідок збільшення розміру ставки земельного податку.
Стаття 7 Закону України "Про плату за землю" передбачає, що ставки земельного податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи з середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів.
Також стаття 7 цього Закону ставить у залежність ставки земельного податку від грошової оцінки земель.
Згідно довідки Управління земельних ресурсів Дніпродзержинської міськради № 1/06-112 від 16.06.2003р. вартість земельної ділянки переданої Відповідачеві в оренду по пр. Аношкіна, 142 складала 273 280 грн., а станом на липень 2008року - 331 019, 29 грн.
При новому розгляді справи, судом першої інстанції прийнято рішення про задоволення позовних вимог Позивача. Змінено пункт 3.1 договору оренди земельної ділянки від 16.07.2003р. (державна реєстрація № 0954 від 23.07.2003р.), укладеного Дніпродзержинською міською радою з Відкритим акціонерним товариством "Дніпровагонмаш", викладено його в такій редакції: "3.1. Оренда плата вноситься Орендарем виключно у грошовій формі в розмірі 11 585,64 грн./рік, що становить 965,47 грн./міс., і вноситься на рахунок місцевого бюджету".
Дане рішення залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.06.2011р.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати за земельну ділянку встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою - для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; - для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.
Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній та комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки.
З метою приведення рішень міської ради у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства Дніпродзержинською міською радою прийнято рішення № 60-04/УІ від 28.01.2011 року, яким встановлено порядок застосовування ставки орендної плати на рівні трикратного розміру земельного податку під час укладання додаткових угод до договорів оренди землі, розмір орендної плати в яких не відповідає вимогам статті 288 Податкового кодексу України.
Згідно приписів статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, а тому у разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку
Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін, у разі недосягнення згоди - спір вирішується в судовому порядку.
Відповідно до положень вказаних норм внесення змін до договору здійснюється судом не за умови з'ясування додержання стороною процедурного порядку запропонування змін, а в разі наявності відповідних підстав, передбачених законодавством.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правовою позицією судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата, яка встановлюється згідно з методикою розрахунку орендної плати. Ця методика та порядок використання орендної плати для земель, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлюються в договорі відповідно до Закону України "Про плату за землю".
Згідно із статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, установлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Статтею 2 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим законом. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Частинами четвертою та п'ятою статті 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", та не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки.
Методику розрахунку ставок земельного податку визначено в статті 7 Закону України "Про плату за землю" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
А порядок проведення нормативної грошової оцінки земель не рідше ніж один раз на 5-7 років передбачений статтею 18 Закону України "Про оцінку земель".
Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення такої згоди спір вирішується в судовому порядку.
Згідно з пунктом 3.3 договору розмір орендної плати може змінюватись у випадках, передбачених нормативними актами України, а також коригуватись на коефіцієнт індексації грошової оцінки земель.
Отже, чинним законодавством передбачено можливість зміни умов договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом.
Оскільки сторонами в договорі оренди передбачено можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.
Враховуючи викладене судом першої інстанції при прийнятті рішення враховано вказівки, які містилися в постанові касаційної інстанції та прийнято законне та обґрунтоване рішення, яке залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції, тому не вбачається підстав для зміни чи скасування, ухвалених судами попередніх інстанцій рішень. Касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись ст.ст. 1115 -1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш" залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.06.2011р. у справі № 5005/2715/2011 залишити без змін.
Головуючий - суддя В.І. Дерепа
Судді Б.М. Грек
Н.В. Капацин