"27" липня 2011 р. Справа № 13/103-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Полянського А.Г.
розглянувши матеріали
касаційної скаргиОСОБА_4
на постановуХарківського апеляційного господарського суду
від 16.05.2011
у справігосподарського суду Сумської області
за позовомПриватного підприємства "Будівничий"
довиконавчого комітету Роменської міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаОСОБА_4
провизнання недійсним та скасування рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:не з'явились
від відповідача:не з'явились
від 3-ої особи:ОСОБА_4
Рішенням від 07.10.2010 господарського суду Сумської області (суддя: Лиховид Б.І.) в задоволенні позовних вимог відмовлено, з тих підстав, що позивачем не надано доказів порушення своїх прав чи охоронюваних законом інтересів прийняттям оспорюваного рішення та доказів свого волевиявлення на участь у приватизації . Крім того сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Постановою від 16.05.2011 Харківського апеляційного господарського суду (судді: Бондаренко В.П. - головуючий, Камишева Л.М., Медуниця О.Є.) рішення від 07.10.2010 господарського суду Сумської області скасовано. Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області від 24.10.1999 за № 370 "Про відчуження майна міської ради"
Постанова мотивована тим, що продаж нерухомого майна на підставі оскаржуваного рішення відбувся поза процедурою приватизації та суперечить ст. 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств".
Не погоджуючись з постановою ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що апеляційним судом порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 26, 29, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 3, 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств".
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити.
Господарськими судами встановлено, що 24.10.1999 виконавчим комітетом Роменської міської ради прийнято рішення № 370 "Про відчуження майна міської ради", яким дозволено відчужувати способом викупу за грошові кошти майно міської ради -другий поверх нежилого приміщення по АДРЕСА_1, площею 90 кв.м. ОСОБА_4.
Статтею 10 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" передбачено, що відповідний орган приватизації публікує в інформаційному бюлетені та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації, перелік об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, який містить назву об'єкта приватизації та його місцезнаходження. Зазначений перелік публікується не пізніш як за 15 днів з дня прийняття рішення про затвердження переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації: не проданих на аукціоні, за конкурсом; включених до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу; зданих в оренду, якщо право на викуп було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом України "Про оренду державного майна".
Рішенням 12 сесії 22 скликання Роменської міської ради від 19.04.1997 "Про виконання міської програми приватизації за 1996 рік та міської програми приватизації майна комунальної власності на 1997 рік" приміщення по АДРЕСА_1 без обмеження площею були включені до переліку об'єктів комунальної власності Роменської міської ради народних депутатів, які підлягають приватизації шляхом викупу у 1997 році.
21.11.1996 представництвом Фонду державного майна у м. Ромни та Роменському районі опубліковано у газеті "Вісті Роменщини" перелік об'єктів комунальної власності Роменської міської ради народних депутатів, які підлягають приватизації через викуп у 1997 році.
Відповідно до п. 1.4 Програми приватизації майна комунальної власності Роменської міської ради на 1997 рік, положення програми стосуються і поширюються тільки на об'єкти приватизації міської комунальної власності і діють до прийняття чергової програми.
Рішенням 17 сесії 23 скликання Роменської міської ради від 18.10.2000 затверджена Програма приватизації майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ромни на 2000-2002 роки, відповідно до п. 5 якої приватизації підлягають, зокрема, об'єкти, включені міською радою до переліків на приватизацію до набуття чинності цієї програми.
Відповідно до п. 4 ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; підготовки і внесення на розгляд ради пропозицій щодо визначення сфер господарської діяльності та переліку об'єктів, які можуть надаватися у концесію; подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна.
Виходячи з положення вищезазначеного Закону виконавчий комітет приймаючи оскаржуване рішення від 24.10.1999 за №370, пунктом 6 якого передбачив необхідність затвердження даного рішення на черговому засіданні сесії міської ради.
Рішенням від 28.12.1999 13 сесії 23 скликання Роменської міської ради Сумської області затверджено рішення виконавчого комітету міської ради від 24.10.1999 за № 370 "Про відчуження майна міської ради".
Згідно п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не подав доказів порушення своїх прав чи охоронюваних законом інтересів прийняттям оспорюваного рішення, причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та неможливістю реалізувати своє право позивачем, доказів свого волевиявлення на участь у приватизації та придбання у власність об'єкта приватизації.
Господарським судом першої інстанції встановлено, що до прийняття рішення у справі третьою особою подано заяву про застосування строку позовної давності для звернення з позовом до суду, оскільки позивачу було відомо про обставини викупу спірного нежилого приміщення ще у 2003 році з Реєстру прав власності на нерухоме майно по вул. К. Маркса, 105.
За ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Господарський суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що оскільки позивач звернувся з позовом у 2010 році, тобто після закінчення встановленого законодавством трирічного строку, тому у відповідності до ст. 267 Цивільного кодексу України є підстави для відмови у позові.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційним господарським судом дана неправильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова не відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підлягає скасуванню, а рішення господарського суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване, залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову від 16.05.2011 Харківського апеляційного господарського суду зі справи №13/103-10 скасувати.
Рішення від 07.10.2010 господарського суду Сумської області зі справи №13/103-10 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді Т.Ф. Костенко
А.Г. Полянський